Ринок NFT виріс до $40 млрд: як «вистрілила» ідея продавати цифрові картини в Україні

Сьогодні я керую успішним стартапом у галузі мистецтва й технологій, та колись у мою ідею не вірили навіть найавторитетніші для мене люди. Тож я хочу озирнутися назад і поділитися історією про віру в себе, «моменти істини», які маскувалися під проблеми та виклики, і заснування стартапу на малозвіданому ринку.

Я юристка, та це не завадило мені заснувати креативний стартап

У мене юридичний та економічний досвід, і часто це сприймають як певну перепону. Мене не раз запитували: «Як з такої нудної сфери можна перейти у щось креативне?» Так от, можна, але це не процес одного дня. Я в принципі не вірю, що справжня мотивація, яка не відпускає тебе роками, може з’явитися одного ранку. 

Мій шлях розпочався декілька років тому, коли я мешкала в Австрії і мріяла побудувати кар’єру космічного юриста. Здавалося б, це дуже далека від креативних індустрій тема, але вже тоді я зіштовхнулася з основними технологіями, які сьогодні використовує наша платформа для демонстрації, колекціонування та продажу цифрового мистецтва V‑Art.

Наприклад, з віртуальною та доданою реальностями, що були звичним явищем на різноманітних космічних ярмарках і конференціях. 

Так сталось, що найчастіше я працювала зі стартапами та молодими компаніями. Мені завжди імпонувала подібна робота, оскільки на ранніх етапах кожен член команди відіграє однаково важливу роль і вирішує багато креативних питань – навіть юрист.

Я зрозуміла, що необов’язково будувати свою кар’єру за відпрацьованим і всім відомим сценарієм. Чому не взяти знання, які я здобула в університеті, та не застосувати їх до іншої галузі? Адже навіть найбільш відмінні, на перший погляд, сфери перетинаються, варто просто пошукати зв’язки між ними. 

Я жодного разу не пошкодувала, що перейшла у сферу цифрового мистецтва. А коли я думаю про те, що хотіла бути космічним юристом і працювати з Ілоном Маском, розумію, що ми з V‑Art робимо проєкти на кшталт Art Space­ship, які, можливо, і допоможуть мистецтву долетіти до космосу.

V‑Art – наша відповідь на запитання, що турбували всю артгалузь

Чимало проєктів, за які я бралася, були пов’язані з мистецтвом, зокрема цифровим. Це дозволило мені краще зрозуміти специфіку та болі артринку, та більше – відчути їх на собі.

Чим довше я працювала, тим більше помічала проблем:

• ризик порушення авторських прав;
• купівля підробок;
• нетранспарентність, тобто відсутність прозорої інфраструктури, зрозумілого процесу ціноутворення і відстежуваного походження та історії продажів цифрового мистецтва. 

Ми хотіли покращити ситуацію, і так з’явилась платформа V‑Art. Вона передусім покликана надавати легальний і прозорий доступ до взаємодії з цифровим або оцифрованим мистецтвом. У цьому нам допомогла технологія блокчейнрозподілений реєстр даних, який підтверджує право власності та захищає право інтелектуальної власності на цифровий актив. Це сталося у грудні 2019 року, тобто до буму NFTневзаємозамінні токени – технології, що відстежують походження і фіксують історію володіння цифровим зображенням або іншим активом.

На початку було багато скепсису

Нас постійно запитували, що таке цифрове мистецтво і навіщо воно взагалі. І це не була проблема лише українського ринку. До пандемії знання про цифрове мистецтво, NFT та блокчейн були непоширені в усьому світі і сприймалися як щось утопічне. 

На перших етапах у бік стартапу лунало багато скептичних коментарів навіть від наших менторів і найближчого оточення.

Нам казали, що час цифрового мистецтва ще не настав, ринок не сформувався, а ми з нашою командою – мрійники.

Найбільше хвилювання було пов’язане з нерозумінням того, що робити з цифровим мистецтвом після його купівлі: на стіну його не повісиш і пафосної фотографії для обкладинки журналу з ним не зробиш.

Питання «І що далі?» стало справжнім рушієм для нас. Так ми прийшли до ідеї віртуальних експозицій, де власники творів і художники можуть проводити такі самі виставки, що і в фізичному світі – з урочистими відкриттями, відгуками критиків, кураторськими екскурсіями та великими галерейними залами.

Пізніше ми розширили свою відповідь на запитання «Що я можу робити з цифровим артом?» і запустили маркетплейсмайданчик для купівлі-продажу цифрового мистецтва.

Те, що здавалося катастрофою, виявилось цікавим випробуванням

Я рідко боялася представляти наш стартап перед публікою. Але я розраховувала, що ті, перед ким я виступатиму, хоча б приблизно розумітимуть, про що я говорю.

Реальність виявилася не такою райдужною: на перших же словах мене перебивали запитаннями про те, що таке цифрове мистецтво. Я переймался через це. Мені здавалося, що я та інші підприємці граємо не на рівних умовах, але якщо хтось міг без зайвих прелюдій переходити до розмови безпосередньо про його продукт, половина мого часу йшла на те, щоб пояснити, у якій галузі я працюю. 

Але пізніше виявилось, що ця ситуація зіграла мені на руку. Постійне проговорювання схожих речей, на�