Якщо хочете доробити проєкт — не хапайтеся одразу за все: чому доводиться відмовлятися навіть від хороших ідей

У нашому видавництві виходить чимало захопливих і корисних книг, тож ми хочемо ділитися з вами найцікавішим. Ось, наприклад, розділ книги  Дорон Маєр «WORKFLOW. Практичний посібник до творчого процесу». Вона про те, як шукати круті ідеї й уникнути при цьому найрозповсюдженіших помилок.

Завжди починайте зсередини

Для багатьох креативників пошук ідей починається з Google. Це легкий початок і швидке подолання проблеми чистої сторінки. Для ілюстрації: уявіть, що ви працюєте над частиною комп’ютерної гри, дія якої відбувається у великому магазині іграшок.

Ви запускаєте пошук зображень у Google, вводите слова «магазин іграшок» — і отримуєте всі необхідні для здійснення задуму матеріали. Не те щоб це було неправильно, але й якогось суперунікального результату ви не отримаєте.

Просто тому, що це не має нічого спільного з вашою особистістю. Будь-хто може виконати той самий пошук і отримати такі самі результати, а працюючи з пересічним матеріалом, ви, швидше за все, створите пересічний задум.

Є кращий підхід — розпочати процес зсередини. Подумайте, що магазин іграшок означає для вас особисто. Про що він вам нагадує? Які почуття він викликає у вас? Зламайте свої шаблони мислення кілька разів, і ви отримаєте ще більше відповідей. І перш ніж запускати перший пошук у Google, ви вже матимете певну точку зору.

Коли мені довелося проєктувати магазин іграшок для одного зі своїх проєктів, я саме так і зробив. Запитав сам себе: що я відчував у дитинстві, потрапляючи в магазин іграшок?

І одна з відповідей, яку я дав собі, була така: «Це було наче печера Аладіна: скрізь повно коштовностей, які я не можу взяти собі». На ілюстрації  — моя фіксація цієї думки.

Так, я теж шукав зображення магазину іграшок, але вже після того, як обрав виразну концепцію, тож знайдена інформація просто доєднувалася до вже сформованої точки зору. А якби я насамперед кинувся шукати зображення магазину іграшок в інтернеті, то асоціація з печерою просто не виникла б.

Фактична природа фото завела б мене в суто реалістичну площину, і я б завершив роботу, але з менш яскравим задумом.

Правило безпеки: Прислухайтеся спочатку до свого унікального внутрішнього голосу. Починайте пошук задуму у власній голові, а не поза нею.

Не перестарайтеся

В одній компанії, де я працював, команда дизайнерів розробляла персонажа-жінку, яка відігравала другорядну роль у сюжеті. Вони вирішили підібрати для неї зачіску і врешті-решт створили під два десятки можливих варіантів. Цілу стіну було заліплено зачісками для цього персонажа.

Команда дизайнерів тепер мала перед собою стільки варіантів, що геть заплуталася. Вони дуже довго обговорювали їх, сперечалися, ніяк не могли остаточно вибрати — і затримували все виробництво.

За кілька тижнів, уже без жодних шансів на об’єктивність, вони нарешті обрали — і це був кепський вибір (довелося знову повернутися до цього пізніше й переглядати рішення).

Коли у вас забагато ідей, ось що може трапитися: по-перше — ви заплутаєтеся в надмірі хороших варіантів, а по-друге — у вас буде психологічна потреба виправдати весь той обсяг часу, який ви
інвестували в роботу над цими варіантами.

Це значить, що правильний вибір стає надзвичайно важливим, а це в свою чергу значить, що треба вкласти ще більше часу в цей вибір, а це значить, що він стає ще важливішим, — і от ви застрягли в петлі розгубленості, марнування часу та страху поразки.

Правило безпеки: не створюйте забагато задумів-конкурентів. Переважно двох-трьох хороших варіантів цілком достатньо.

Вибирайте, не змішуйте

Ми прив’язуємося до своїх ідей більше, ніж готові зізнатися. А відмовитися від того, що подобається, буває важче, ніж здавалося. Коли у вас є кілька хороших задумів на вибір, то є і спокуса спробувати їх поєднати, щоб жодна гарна ідея не потрапила у сміття.

Це прагнення природне, але небезпечне. Найпоширеніша помилка змішування — це те, що я називаю «задумом Франкенштейна»: коли задум складається зі шматочків і деталей ваших оригінальних ідей.

Такий підхід рідко спрацьовує: ви не можете створити довершену річ, склеюючи шматочки кількох речей, навіть якщо ці речі були
довершені.

Іще одна варіація цього підходу — «компромісний задум», намагання знайти щось середнє між двома (або й більше) сильними задумами. Зрозуміло, що й задум буде посереднім, і вилиється він
у невиразний результат.

Нарешті, є ще рішення «олінклюзів», коли ви навіть не вибираєте нічого, а просто використовуєте обидва задуми разом, в одній роботі. Результат буде перевантаженим і плутаним.

З якого боку не поглянь, але силоміць поєднувати сильні задуми — практично завжди недоцільно. Це наче спробувати водночас дістатися до двох різних пунктів призначення, коли у вас тільки одна
машина.

Хочу наголосити, що це все не стосується кроку 2 творчого процесу, про який ми говорили в Розділі 7. У тій частині процесу була мова просто про злиття ідей. Коли ваші ідеї вже злилися в основний задум, то забавки з Lego закінчилися. Силоміць поєднати сильні задуми — значить послабити їх.

Правило безпеки: не змішуйте задуми — робіть вибір! Треба звикнути відпускати гарні ідеї.

Висновок

Ми завершили з етапом задуму у творчому процесі. Тепер у вас є надійний творчий процес, який допоможе вам пройти весь шлях від чистої сторінки до прекрасного задуму — щоразу, коли це
потрібно.

Замість шукати готові концепції, тепер ви шукатимете сирі, неповні, дивні чи навіть випадкові ідеї, з яких постануть видатні задуми. Ви вже не покладаєтеся на натхнення у творенні ідей: ваші ідеї будуть породжувати натхнення, а не навпаки.

Ви навчилися працювати «зсередини», спираючись на свій персональний досвід та асоціації — адже це ваше основне
джерело ідей, і у вас є під рукою кілька прийомів, як послідовно ламати шаблони мислення та добувати многоцінні перли з найглибших коридорів свого розуму.

Тому ваші задуми будуть свіжішими й захопливішими, ніж будь-коли раніше, вони забезпечуватимуть сильний стрижень і неповторність вашій роботі.

Пам’ятайте, що етап задуму в процесі має пройти легко, ніби це така гра. Етап задуму — це не про те, щоб показати майстерність; ідеться про розваги — так бавиться дитя, що будує мрії з Lego. Для дитини гра — це те, де вона починається й де закінчується; для митця — це лише початок.

На наступному етапі творчого процесу ви переходите до зовсім іншого режиму мислення. Ви будете сповільнюватися, заглиблюватися у свій задум і розвивати його до вивершеного творчого бачення.