Софія Шуляковська – автор контенту на сайті

Як довго можна працювати в комунікаціях? Обсяги інформації, кількість людей і ризики, з якими ми працюємо, буквально поставили комунікації на п’єдестал найстресовіших професій. І ось я займаюся цим уже майже третину свого життя і маю секрет, що робити, аби не зійти з розуму. Те, що мені справді допомагає, це постійний горизонтальний розвиток: зміна індустрій та середовищ, в яких я працюю. За декаду я встигла попрацювати в різних індустріях – від шоубізнесу й моди до банківської сфери, у різних країнах – від Києва до Лондона, і навіть у різних формах піару – від класичного до диджитал. Як так сталося? Що довелося змінити? І чим відрізняється підхід до PR в Україні та Великій Британії? Шоубізнесовий Київ До переїзду в Лондон у мене було понад 6 років досвіду роботи в Україні. Я починала працювати в агенції з артистами (від MONATIK до TVORCHI), потім PR у модному бренді FROLOV, а паралельно – робота з експертами та особистими брендами. Досвід роботи з артистами легко переносився в цю площину: ті ж комунікаційні стратегії та схожі виклики. Але, звісно ж, повномасштабна війна все змінила. Нестабільність перших місяців змусила мене шукати альтернативні шляхи розвитку кар’єри. І саме тоді Лондон, у якому я до того насправді жодного разу не була, став логічним варіантом. Чому? Через мультикультурність, якої так не вистачало вдома, вільну англійську та безмежний простір для амбіцій. Welcome to London Після приїзду до Лондона я стажувалася у fashion PR-агенції. І швидко зрозуміла: моє уявлення про роботу піарника, особливо порівняно з in-house досвідом, де більше креативу, а не рутинних завдань, було зовсім іншим. Тому такий формат не виправдав моїх очікувань і я продовжила свої пошуки. У Лондоні процес рекрутингу відбувається в кілька етапів. Досить поширені й реферальні програми: коли ваше резюме передає рекрутеру знайомий співробітник, а якщо ви отримуєте посаду та успішно проходите випробувальний термін, він отримує за це грошовий бонус. Саме за такою схемою моя знайома переслала моє резюме у велику медіакорпорацію, де відкрилася позиція Digital PR Campaign Manager. Один з етапів інтерв’ю включав тестове завдання: підготувати ідею PR-кампанії для бренду. Процес тривав кілька тижнів, і, чесно, він не був легким. Проте згодом я отримала позитивну відповідь, контакт та запрошення у світ digital PR. Так класичний чи digital PR? Чим же відрізняються ці два напрями в піарі? Класичний PR фокусується на репутації бренду чи людини й використовує широкий спектр каналів (від телебачення, друку й онлайн-медіа до подій, партнерств, конференцій і виступів). Digital PR має сильний SEO-фокус. Його мета – здобути якісні беклінки (посилання) для сайту, підвищити авторитетність домену і вивести сайт вище в результатах пошуку. Для цього створюють спеціальні піар-кампанії – часто на основі даних: опитувань, експертних інтерв’ю чи внутрішніх досліджень компанії. Це стає підставою для новинних матеріалів у медіа. Я занурювалася у digital PR майже як новачок, бо досі дуже мало зіштовхувалася з SEO. Проте це допомогло мені прокачати свої вміння та здобути кілька важливих навичок: робота з великими масивами даних і аналітика; розуміння SEO та його ролі в диджитал-маркетингу; нові правила комунікації з британськими журналістами (жодних дзвінків чи повідомлень у соцмережах – тільки чіткі листи на пошту); занурення в зовсім нові індустрії для мене – фінанси, automotive тощо. Думаю, головною якістю, яка допомогла мені активно розвивати свою кар’єру, стала моя природна цікавість (curiosity). Я не боюся ставити «дурні» запитання, перепитувати, визнавати помилки і брати за них відповідальність. А цього літа я навіть отримала приємне визнання – була номінована та отримала локальну Content & PR Awards у категорії Emerging Talent. А ще у digital PR мене приваблює чіткість результатів. Ви бачите, як змінюються якісні показники сайту після кампанії, можете відстежити ефект від кожного кроку. Це додає відчуття вимірюваності, якої деколи в класичному PR бракувало. Як влитися в команду й культуру Для мене було важливо навчитися відчувати себе частиною команди – особливо в багатокультурному Лондоні. Ось ключові речі, які, я вважаю, допомогли мені в моїй інтеграції: Відкритість до нових традицій. Наприклад, спільні походи в паб щочетверга спершу здавалися мені незвичними, але тепер це частина моєї рутини з колегами. Ініціативність. Цікавитися тим, чим живуть люди навколо. За три роки я стала фанаткою chicken tikka masala, вивчила ірландське питання, і знаю відповідь на запитання «you alright»? Усе це допомагає глибше розуміти культурний контекст та поведінку людей навколо. Особисті зв’язки. Не обмежуватися лише українській ком’юніті, а пробувати будувати нові знайомства. Це допомагає не тільки професійно, але й у щоденному житті. Наразі я бачу, що зміна країни, індустрій та середовища розвертає мої уявлення про світ. А поєднання стратегій і репутаційного менеджменту класичного PR та точності, вимірюваності та роботи з даними digital PR дають мені свіжий нетиповий погляд для креативних комунікаційних рішень. І саме це допомагає не лише уникати постійного стресу, а розвиватися, відкривати для себе нові індустрії та навчатися нового завжди.