А платити будуть українці. Звідки в наших банків рекордні прибутки під час війни та що нас всіх чекає

Банки лопатою гребуть гроші, і кінця проблемі не видно. Історія про те, як при гривні та економіці, що ходять по краю, можна вийти на рекордні прибутки.

НБУ друкує 400 млрд грн для влади:

• в банках виникає нових 400 млрд грн надлишку «кешу»;
• НБУ платить банкам за цей «кеш» по 200+ млн грн щодня або 9+ млн грн за кожну годину доби.

Беруть участь в цьому всі шість десятків банків. А тепер докладніше.

Приємна для банків проблема в Україні

За перші два місяці цього року банківська система заробила 21,5 млрд грн – це 33% чистої маржі по доходах. 

Маржа, яка вдвічі вище мирного 2018 року, й рекордна (на рівні 2020 року) з часів Світової фінансової кризи 2008.

Доходи банків зросли на 33% р/р до 66 млрд грн. Витрати банків зросли на 12% р/р до 44 млрд грн.

Як результат, в кінці року можна очікувати новини про неймовірні премії керівникам банків, особливо тих, що у власності уряду: «За великі досягнення у непростий для країни час!».

Як же так вийшло, що війна війною, а прибутки йдуть за розкладом?

Зародження проблеми пішло з легких рішень

Війна – справа дорога, а підняття ставок податків – це рішення довготривале.

Та і немає, з кого їх взяти при економіці, що фактично стала на паузу. Тому з початком війни НБУ почав активно друкувати гроші для бюджету влади. Влада не є держава, держава не є влада, – нумо розділяти.

Нічого особливого, кожна влада у часи війни бере в руки інфляційний податок – друкує нові гроші, купує на них різні блага, а з часом через збільшення грошової маси, ціни на все зростають. Як результат, купівельна спроможність грошей, які мають громадяни, падає. Ніби й ніяких податків не платили, але всі ми стали бідніше.

Ну от під цю ціль НБУ надрукував і видав владі 390 млрд грн (пам’ятаємо цю цифру) за минулий рік, наростивши свій портфель ОВДП у 2,3 раза!

Саме тому така важлива міжнародна підтримка, й саме тому МВФ вимагає, щоб НБУ перестав друкувати гроші, бо інфляція у 26% в іншому разі буде здаватися квіточками.

Далі влада поступово влила ці гроші в економіку шляхом виплат соціальної допомоги та виплат військовослужбовцям.

Військовослужбовці не мають часу, щоб думати про покупки, та і загалом споживчі настрої в часи війни не в найкращому становищі. Як результат купа грошей просто осідає нерухомо в банках. Вивести за кордон їх складно, а витратити на споживання або інвестувати в Україні, навіть покласти на депозит, страшно – при такій то інфляції й невизначеності.

Від грошей аж пухнуть

Після усіх цих рішень маємо величезну надлишкову ліквідність у банківській системі, гроші які просто лежать «на поточних рахунках» – 500 млрд грн. Для порівняння у 2021 році середній обсяг складав 90 млрд грн (ось ці 390 млрд, які надрукував НБУ).

Тобто, кожна 5-та гривня або 20% від чистих активів банків – це фактично «кеш», який в будь-який момент може ринути в економіку:

• розігнати інфляцію;
• вийти на валютний ринок (бізнесу варто знати, що очікувати від курсу);
• влитися в ОВДП і «завалити» відсоткові ставки.

Невідомо куди, за яких умов і з якими наслідками – можливо громадяни та бізнес масово почнуть відкривати довгострокові депозити або витрачати свої кошти.

Щоб хоч якось взяти під контроль цю ситуацію, НБУ вирішує зав’язати ці гроші на своїх рахунках, й надає банкам можливість розміщувати ці кошти у себе на «одноденний депозит».

Так в середньому щодня в останньому кварталі 2022 р. НБУ залучав по 340 млрд грн. В поточному році вже 370 млрд грн (майже стільки, скільки НБУ надрукував – 390 млрд грн).

Сплачує по цих депозитах Нацбанк 20% річних (9% до червня 2022 року і 23% до 7 квітня цього року).

З квітня місяця 2022 року, як цей процес почав розгортатися, банки заробили на одноденних депозитах в НБУ 27 млрд грн, або більше ніж річний прибуток банківської системи за весь 2022 рік.

Цього року за два місяці банки вже заробили на цьому 13 млрд грн – це 61% від усіх прибутків банків. Аби не депозити в НБУ, маржа банківської системи була б не рекордні 33%, а більш звичні 13%.

Що з цим робити

Питань багато: від «куди це все йде?» до «чому знов коштом громадян?».

1. За перші два місця 2023 банки заробили 21,5 млрд грн. У звичних 2018 та 2019 роках, перші два місяці забезпечували 25% річного прибутку. Виходить банки можуть отримати 86 млрд грн в цьому році? Чи є в цьому сенс? Громадяни, що несуть і нестимуть тягар інфляції від надрукованих гривень, не отримують адекватні відсотки по депозитах. Чому тоді банки мають отримувати надприбутки, внаслідок надлишкової ліквідності? Адже громадяни саме через це і не мають гідних ставок по депозитах.
2. Але ж скажуть, що банки направляють ці доходи в резерви. Як вказував НБУ, третина кредитів, що видані бізнесу й громадянам, можуть стати непрацюючими – це 200 млрд грн. Тому банки відклали до резервів 120 млрд грн за минулий рік й на разі у них в резервах 360 млрд грн. Чи справедливо, що всі нестимуть тягар інфляції, але ті, хто втратив своє житло, або чий бізнес було фізично знищено, не нестимуть тягар кредитів на знищені активи? – Так. Справедливо, якщо банки спишуть такі кредити коштом прибутків, які отримують від надлишкової ліквідності. Але ситуація змінилася. Якщо у лютому-жовтні 2022 р. банки направляли у резерви більше коштів, ніж залишалося в результаті прибутку, то за останні 2 місяці минулого року ситуація протилежна. У цьому ж році, при рекордних прибутках у 21,5 млрд грн за два місяці, банки направили в резерви 2,5 млрд грн (смішні 29 млн за лютий місяць, можливо в цьому винні ОВДП, які можна зараховувати за резерви). Якщо вже вдосталь резервів, тоді знову: чому виключно банки мають отримувати вигоду від надлишкової ліквідності, адже розплачуватимуться за друк гривень виключно громадяни?
3. НБУ намагається розв’язати цю проблему, і повернути собі контроль над ставками в економіці. Він підвищує нормативи резервування на поточні кошти (частина, яку треба відкласти й не чіпати). Він стимулює покупки ОВДП, які тепер можна зараховувати як резерви. Він знижує ставки за одноденними депозитами для банків, та вводить тримісячні депозити (знову ж під 25% річних!), куди можна класти кошти, тільки якщо вони залучені у населення за договорами на три місяці й довше.

Дії є, але проблема не вирішена, – чому? Більш рішучі й швидкі дії загрожують стабільності банківської системи? Чи НБУ не проти аби банки мали надприбутки у роки війни, й отримати за це почесні міжнародні нагороди?

Маємо погану ситуацію, яку ще можна вирішити, поки вона не перейшла у «популізм» й на перший план не вийшли заголовки «відняти та поділити (звісно на користь бюджету влади)», – наприклад, якийсь додатковий податок на надприбутки банків (ідею не красти).

Є чудова можливість для корисного політичного піару, оформлювати депутатські звернення до НБУ з вимогами роз’яснити ситуацію і план дій.

А НБУ має відкрито пояснити, чому при війні банки отримують рекордні прибутки, за які розплачуються виключно громадяни й чому дії аби це виправити, такі повільні.

Джерело: Facebook Еріка Наймана.