«Деякі розробники працюють ночами, інші – з підвалів»: 6 порад, як зберегти бізнес під час війни й окупації

Злочинне російське вторгнення в Україну стало трагедією та страшним випробуванням для кожного з нас. Українські підприємці сьогодні набувають екстраординарного досвіду, якому не навчить жоден консультант із ведення бізнесу в екстремальних умовах.

Як забезпечити фізичну безпеку працівникам? Як підтримувати зв’язок? Як розподілити ресурси? Як будувати комунікацію з клієнтами та партнерами? 

Wezom під час війни

Я 22 роки будував свій IT-бізнес у моєму рідному Херсоні. Там знаходиться наш головний офіс і кістяк команди Wezom.

Так вийшло, що моє місто з перших днів війни опинилося під контролем ворожої армії, а частина працівників потрапила до зони бойових дій. Багато хто був змушений спішно кидати свої будинки та вибиратися в безпечні регіони.

Після початку війни в Херсоні знищили та пограбували ТРЦ «Фабрика» – один з найбільших на півдні України

Деякі співробітники знаходяться у відносній безпеці у прифронтовій зоні. Є й ті, хто продовжує працювати зі сховищ, під регулярним обстрілом. Сам же Херсон сьогодні опинився в такій собі «сірій зоні» – хоча в місті і збереглася українська адміністрація, вулицями їздять російські танки. Тут ніхто не почувається в безпеці. 

За ці 20 днів ми повністю перебудували наші процеси та пристосувалися до нової реальності, навчилися нового, позбулися небезпечних похибок.

Так що я підсумовував свій новонабутий досвід війни у ​​форматі кількох порад, які сьогодні актуальні для будь-якого бізнесу. 

Порада перша – контролюйте емоції

Перша реакція на війну – шок, паніка та повна дезорієнтація. Якщо ваші нерви зроблені не зі сталі, уникнути цих станів, що паралізують, не вийде. Але дієздатність вашої команди в такій ситуації безпосередньо залежить від того, наскільки швидко ви повернете самовладання та почнете приймати рішення. Важливо не панікувати самому та запобігти паніці в колективі. 

Навіть просте відеозвернення до команди у форматі живого блогу допоможе комусь впоратися із шоком. Переконайте ближніх у тому, що вони не самі, а небеса ще не впали на землю. У нашому випадку допомогла і давня співпраця з психологом – сьогодні він щодня допомагає співробітникам упоратися зі стресом і тривожністю. 

Щодо мене, то найемоційнішим моїм бізнес-рішенням у цій війні на сьогодні стала повна відмова від співпраці з російським бізнесом. Смішно, але ми досі отримуємо заявки з росії. Менеджери отримали розпорядження посилати такі звернення шляхом російського військового корабля. 

Порада друга – збережіть команду за будь-яку ціну

Не буду навіть говорити про те, що фізичний добробут людей, які з вами працюють, – це пріоритет номер один. Скажу про інше: про спокусу оптимізувати штат в умовах невизначеності та відтоку заявок.

В умовах війни «бухгалтерське» мислення не припустиме, адже збереження робочих місць – це також внесок у перемогу України. Важливо продовжувати платити людям зарплати, щоб вони витрачали гроші та підтримували українську економіку. Без міцного тилу нам не перемогти. 

Команда Wezom

Я щасливий, тому що у Wezom усі живі та продовжують працювати. Ми допомогли всім, кому потрібно було переїхати. І ми не скоротили жодної людини. Навіть серед тих, хто прямо перед війною перебував у стадії виходу з компанії. На сьогодні будь-які кадрові рішення заморожені. 

Порада третя – подбайте про зв’язок

Це особливо актуально для IT-бізнесу і подвійно актуально для тих, хто опинився в частинах країни, де сьогодні господарює російська армія.

Спроба заглушити українських провайдерів за кілька днів після початку вторгнення стала для нас легким шоком. І вона була не останньою. У критичний момент наші співробітники їздили одне до одного додому, щоб підключатися до мережі, продовжувати працювати та дізнаватися новини. Це при тому, що вулицями їхали танки і виходити з дому було просто небезпечно. 

Після спроби заблокувати зв’язок співробітники нашого офісу завели картки eSIM, щоб завжди залишатися в мережі. Ще одна технічна можливість для таких випадків – національний роумінг, який поки що працює в тестовому режимі.

Ми також прописали в компанії єдиний алгоритм дій у разі втрати зв’язку. Чекаємо на появу мережі три дні, і якщо нічого не змінюється – допомагаємо з переїздом. 

Порада четверта – продовжуйте працювати

Не важливо, наскільки погано все довкола. Є проєкти, які потрібно підтримувати, є партнери, які, як і раніше, на нас розраховують.

З перших днів війни ми продовжували по можливості виконувати наші зобов’язання. У нас є люди, які писали та пишуть код уночі, є розробники, які відмовилися виїжджати з рідних будинків та обладнали собі робочі місця в підвалах. 

«Робочий кабінет» одного з наших розробників

Особисто я спустився в підвал лише один раз, коли армія росії зайшла до міста. І для мене це був жахливий досвід.

Коли сидиш із дітьми в сирому підвалі без світла, тобі здається, що світові кінець. Зробив для себе висновок, що немає нічого гіршого, ніж «забиватися в нору» і чекати невідомо чого. Потрібно вибиратися в місто, їхати в офіс, бачити на власні очі, що життя триває. Це допомагає пам’ятати, що від нас дуже багато залежить. 

Порада п’ята – збережіть самодостатність

Я зараз кажу не так про фінансову самодостатність бізнесу (хоча по можливості і про неї теж), як про самодостатність ціннісну. Після початку війни ми в масштабах усієї нації зіткнулися з гірким розчаруванням: увесь світ точно не готовий за нас воювати, та й закидати нас грошима теж ніхто не поспішає. 

Гірка правда в тому, що це не перша і не остання війна на Землі, а люди швидко звикають до тривожних заголовків новин.

Обивателі з Берліна, Лондона та Парижа за рідкісними винятками не представляють нашого становища, навіть якщо хочуть виявити співчуття та емпатію. Люди світу психологічно дуже далекі від людей, котрі живуть у війні. Це різні, паралельні світи. 

Ми чітко навчилися бачити цю психологічну грань у спілкуванні із закордонними клієнтами та партнерами. Не варто розраховувати на особливе ставлення до України у світі лише тому, що вона воює. У галузі бізнесу вже точно. Краще вибудовувати комунікацію зі світом інакше, через трансляцію своєї самодостатності, своєї стійкості, своїх сильних сторін. 

Порада шоста – допомагайте ближнім

Звучить банально, але не сказати про це не можна. Сьогодні кожен з нас робить що може, аби допомогти собі та іншим пережити цей кошмар.

З перших днів війни Wezom стихійно включився у волонтерство та громадянські ініціативи. Переконаний, що будь-який керівник сьогодні має дати працівникам простір для такої праці. Ніхто не хоче почуватися безсилим і пасивно спостерігати, як світ довкола палає. 

Наша компанія долучилася до збору коштів для підтримки української армії, залучила до нього іноземних партнерів. Ми скоротили мінімальний щоденний час роботи для фахівців до шостої години, а також дали людям ще більше свободи у формуванні свого робочого графіка.

Замість висновку

Мій рідний Херсон не змирився зі своїм становищем. Щодня в центрі збираються проукраїнські мітинги. Окупанти знають, що їм тут не раді, а херсонці чекають на повернення до міста української армії.

Тисячі херсонців щодня виходять на проукраїнські мітинги

Ми не вибирали війну, наші міста обстрілюють і «звільняють» без жодного натяку на справедливість. Але я переконаний, що якщо ми пройдемо ці випробування гідно, то вийдемо з них переможцями – згуртованішими, зрілішими, стійкішими і впевненішими в собі. Ми віримо в Україну. Ми обов’язково переможемо.