Ті, хто раніше вчив російську, зараз читає Тараса Шевченка. Як в Оксфорді вчать українську мову

Інна Сопрончук

Сім років я викладаю українську мову як іноземну в онлайн-школі. З початком повномасштабної війни кількість студентів зросла в сотні разів. Сьогодні це більше 800 студентів із 28 країн світу. І щомісяця кількість охочих зростає.

У світі бум на українську мову. Кількість людей, які прагнуть вивчати її, зростає шаленими темпами.

Ті, хто раніше вчив російську, зараз читає Тараса Шевченка. Як в Оксфорді вчать українську мову

За даними міжнародної платформи з вивчення мов Duolingo, українську останнім часом вирішили опанувати понад 1,3 мільйона людей.

Іноземцям це потрібно, щоб волонтерити, приймати українських біженців, долучатися до українських спільнот за кордоном, допомагати гуманітаркою, спілкуванням, адаптацією. Також вивчають мову іноземці, які зараз приїжджають в Україну, щоб працювати та воювати.

Переважно цікавість до української проявляють студенти з США, Канади, Австралії, Великої Британії, країн Європи. Трохи менше учнів з Азії та Південної Америки.

Складнощі з вивченням української виникають в основному на початку – з кирилицю. Учням важко зрозуміти, що це за літера та як вона читається. Але коли ми починаємо практикувати – читати голосні та приголосні, склади й прості слова – люди розуміють, що українська фонетика насправді легка та милозвучна.

Так мій студент Колін вирішив вчити українську, аби висловити підтримку біженцям на Балі. Дивно, але йому майже з першого вдалося говорити без акценту, це дуже мотивувало хлопця. Колін зізнався мені, що для нього вчити українську – «це вірити в ідею свободи, надії на світле майбутнє, що надихає».

Наразі хлопець продовжує вивчати мову та практикує її з українцями на Балі. Йому ще складно даються відмінки та граматика. Але Колін не здається, адже в майбутньому планує запустити власну дизайн-студію, й уже обговорює з українцями можливість співпраці.

Німецька фотографиня Селіна вирішила вчити українську ще в 2020 році. Вона приїхала в нашу країну під час роботи над фотопроєктом і була зачарована. Каже, що Україна в туристичному плані дуже недооцінена країна, та іноземці мають хибне уявлення про неї. Власне, мовний бар’єр під час подорожі мотивував Селіну взятися за вивчення української.

Зараз вона пише статті для німецько-українського журналу Gelblau, бере участь в українському кіноклубі та допомагає організовувати проукраїнські протести в Берліні.

Бельгієць Стів був шокований повномасштабним вторгненням росії. Він почав волонтерити й допомагати українцям, які шукали прихисток за кордоном.

Зокрема, на кілька місяців чоловік прийняв у себе вдома українську родину. Спочатку хотів просто мати можливість спілкуватися з ними. Але згодом закохався в українську мову та культуру. А українська поезія – сучасна та класична – стала для Стіва справжнім відкриттям. Вона й надихнула вивчати українську.

Починаючи з січня цього року я викладаю українську в Оксфордському університеті.

Я давно мріяла отримати досвід викладання української як іноземної за кордоном, тому восени 2022 року розіслала листи деяким університетам. Оксфорд зацікавився моєю пропозицією. Це було диво!

Я зробила зухвалий запит і мені відповіли «так». У середині січня розпочався новий семестр, тож тепер я викладаю в одному із найпрестижніших університетів Великої Британії.

Моя мета – поширити українську мову та культуру в усьому світі.

На мій превеликий подив, в Оксфордських бібліотеках немає українських підручників.

Саме тому наразі я займаюся просвітницькою місією – наповнювати місцеві бібліотеки матеріалами для вивчення української та книгами сучасних українських письменників. Така сама біда й у книгарнях, де є 30 підручників для вивчення російської та жодного для опанування української.

Я працюю на факультеті Russian and East European Studies (російських та східнослов’янських студій). Мені болить така назва, тож хочу на неї вплинути – мінімум, щоб прибрали російську у назві, а краще – додали українську.

В Оксфорді вивчають слов’янські мови вже давно, та української не було. Власний курс з вивчення української я адаптую під місцевих студентів. У моїй групі шестеро людей (четверо з них – британці, двоє – європейці з Данії та Франції).

Раніше вони вивчали російську, наразі вирішили опанувати українську. Двоє з них приїжджали в Україну під час війни та їм було соромно спілкуватися російською.

Більшість студентів знають про Тараса Шевченка, адже його цитатами наповнені медіа. Рядки із поеми «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями» викликають бурхливе зацікавлення.

До Дня народження Тараса Шевченка я запропонувала студентам записати відео, в якому вони читатимуть вірші із «Кобзаря». Ідею підхопили залюбки.

Увесь світ тепер знає, що Україна існує, що це країна сильних і сміливих людей. Нас підтримують в усіх куточках планети.