Люди ті самі, логіка – інша. Чому аутсорс і продукт – це різні моделі мислення, а не різна цінність

Останні три роки я паралельно працюю у двох режимах: ми продовжуємо робити аутсорс-проєкти для клієнтів і водночас будуємо власні ІТ-продукти. Саме це поєднання дало мені важливе усвідомлення: аутсорс і продукт – це не про «краще» чи «гірше», це про різну відповідальність і різні точки фокуса.

Ззовні все виглядає майже однаково. Ті самі люди, ті самі ролі, той самий технічний стек. Але коли команди, які роками працювали в аутсорсі, переходять у продуктову розробку, різниця проявляється не в інструментах, а в логіці прийняття рішень.

У чому справжня відмінність

В аутсорсі команда відповідає за якість реалізації. Зробити стабільно, масштабовано, передбачувано. Побудувати рішення, яке працюватиме роками й витримуватиме навантаження. Це робота з дуже високою планкою відповідальності – просто іншого типу.

У продукті відповідальність зміщується. Тут ти відповідаєш не лише за те, як працює система, а й за те, чи взагалі її потрібно було робити саме так. Фокус – на бізнес-результаті, швидкості перевірки гіпотез і готовності змінювати напрям. Тобто продукт – це орієнтація на бізнес і швидкі тести для перевірки гіпотез. І тут із погляду бізнесу не може бути півроку-рік розробки. Це, скоріше, тижні або місяць-два максимум, щоб зрозуміти, чи варто взагалі копати в цьому напрямку.

Обидві моделі складні. Просто вони вимагають різних ментальних навичок.

Де виникає напруга

Проблеми починаються тоді, коли аутсорсну логіку без адаптації переносять у продукт. Бажання одразу зробити максимально надійно, універсально й «на роки вперед» – це сильна сторона аутсорсу. Але в продукті на ранніх етапах такий підхід часто уповільнює рух.

Я не раз ловив себе на думці, що ми ухвалюємо рішення, ніби будуємо систему для зовнішнього клієнта, хоча насправді клієнтами мали стати ми самі – і наші перші користувачі.

Продукт як простір невизначеності

Продуктова розробка постійно змушує працювати з невизначеністю. Запускати рішення з обмеженнями. Приймати той факт, що частину напрацювань доведеться переробляти або взагалі викидати.

Для команд із сильним аутсорс-досвідом це непросто – не тому, що вони «не вміють», а тому, що їх роками вчили мінімізувати ризики, а не жити з ними.

Мені самому знадобився час, щоб змінити цю оптику: перестати сприймати кожне рішення як фінальне й дозволити продукту еволюціонувати разом із реальними користувачами.

«Настраждатися» – не про хаос, а про досвід

Фраза про те, що кожному проєкту потрібно «настраждатися», для мене сьогодні означає не хаос чи помилки заради помилок. Це про накопичення досвіду в ситуаціях, де немає готових відповідей.

І аутсорс, і продукт дають цей досвід – просто по-різному.
Перший вчить системності, відповідальності й довгострокового мислення. Другий – гнучкості, швидкості й уміння приймати неідеальні рішення.

Що я зрозумів

Зі свого досвіду я виніс кілька простих речей:

• аутсорс і продукт – це не протилежності, а різні школи мислення;
• сильні аутсорс-команди можуть бути дуже ефективними в продукті, якщо змінюється фокус відповідальності;
• цінність роботи визначається не моделлю, а тим, для чого і як вона виконується.

І, мабуть, головне – не плутати зрілість процесів із готовністю до невизначеності. Це різні, але однаково важливі якості.