Неясно, хто більшої шкоди завдав економіці – наш податковий комітет чи ракети рф. Про податки Естонії та чого повчитися Україні

Чому Естонія? Як податкова система Естонії стала номер один у ЄС та ОЕСР та які уроки має винести Україна – поговоримо у цій колонці.

Основна інновація естонських реформаторів – це скасування податку на прибуток. Естонці не стали наслідувати помилкову податкову теорію, де кожен економічний об’єкт (прибуток, праця, додана вартість) повинні обов’язково оподатковуватись.

Павло Себастьянович

Спочатку вони вибили стілець з-під найшкідливішого податку, який не відображає нічого, крім абстрактного показника «прибуток», і характеризує не багатство якоїсь конкретної людини, а просто успішність підприємства. А навіщо карати успішність?

Друге. Естонці прирівняли оподаткування доходів найманих працівників та власників компаній: зарплата та розподілений прибуток оподатковуються за однією ставкою 20%.

Третє. Естонці припинили оподатковувати нерухомість, оскільки вона побудована на вже обкладені податками гроші або приносить постійні податкові доходи. Естонці беруть лише плату за землю, за користування ресурсом.

Четверте. Естонці не оподатковують кошти, отримані за кордоном.

Якщо ми порівняємо цю систему з українською, то побачимо цілком протилежну картину. Українські начальники економіки оподатковують все – прибуток, нерухомість, закордонні доходи, та встановили різні ставки для різних систем оподаткування.

Естонія стала інноватором у податковій сфері, і багато країн наслідували її приклад – почали реформувати свій податок на прибуток. Хтось його зменшив, хтось впровадив відрахування, хтось впровадив ПнВК (податок на виведений капітал).

Українські парламентарії проґавили цю реформу у 2015 році, а у 2019 – демонстративно та цинічно заблокували будь-які податкові зміни. І за 4 роки настільки ускладнили правила ведення підприємницької діяльності, що незрозуміло, хто найбільшої шкоди завдав економіці – наш податковий комітет чи путінські ракети.

Сьогодні, з ускладненням економічної діяльності, з появою та поширенням криптовалют, з глобалізацією фінансових ринків податкова система потребує оновлення. І ми, слідом за Естонією, маємо зробити наступний еволюційний крок.

Естонія відмовилася від оподаткування прибутку (успішності) та досягла неймовірного ВВП $28 тис. на душу населення. Сьогодні таку саму відмову від неефективного оподаткування потрібно поширити й на додану вартість. Як можна постійно говорити про необхідність створювати підприємства з високою доданою вартістю і водночас оподатковувати цю вартість?!

Податок на прибуток і податок на додану вартість – два найшкідливіші, два найкорупційніші, два найбільш схильні до дискреції податки.

Податок на працю, податок на нерухомість не завдають економіці такої шкоди, як ППП і ПДВ, але також гальмують економічне зростання. То який же вихід для України сьогодні?

Відмовитись від економічних химер, породжених економічною наукою. Хоча б тому, що економіку важко назвати наукою, це опис людської діяльності.

Факт здійснення безлічі операцій за участю праці та ресурсів може і не призвести до створення доданої вартості або отримання прибутку, але за фактом призводить до оподаткування (аванси з ППП і ПДВ, податки на ФОП, на нерухомість, перевірки та блокування).

В результаті податки не прив’язані до отримання кимось багатства, а прив’язані до поточної діяльності та гальмують її, гальмують створення нових підприємств та блокують залучення інвестицій.

Єдиний доказ досконалого добровільного обміну – це транзакція між двома господарюючими суб’єктами. Не важливо, хто ці суб’єкти, не важливо, чим вони займаються, не важливо, який прибуток вони отримали та яка додана вартість закладена у предметі обміну.

Важливий сам факт – обмін відбувся, у результаті обміну обидві сторони отримали те, що вони хотіли на той час (багатство). У той час оподаткування є раціональним і справедливим, й все суспільство отримує дохід до бюджету для здійснення суспільно необхідних функцій, головна з яких – безпека всього суспільства.

Податок на транзакцію також можна розглядати як відхід від архаїчних уявлень про податок, як про якесь зобов’язання, що накладається на людину, як про якусь подать панам від холопів. Податок на транзакцію – це перехід до плати за ресурси. У цьому випадку – плати за грошову інфраструктуру.

Податок на транзакцію робить непотрібною податкову звітність, оскільки за необхідності вона буде сформована будь-якої миті часу за будь-який період.

Очевидна економія країни на утриманні не тільки роздутих податкових органів, а й припинення непродуктивної праці тих співробітників, які займаються на підприємствах однією функцією – створенням звітності для держави.

Всі ці люди могли б зайнятися більш продуктивною діяльністю, яка приносить задоволення ним самим, і користь суспільству. Так і підвищується конкурентоспроможність країни.

Упевнений, що такий приклад наслідуватимуть й інші країни.

Джерело: Facebook Павла Себастьяновича.