Підприємці вже не вірять у зміни в податковій системі. Чому так відбувається

Спостерігаю негативні настрої у бізнес-середовищі. Підприємці вже не дуже вірять в те, що в якоїсь із команд, що беруться за рішучі реформи щось «вигорить». Що вдасться не тільки провести п’ять форумів і надцять семінарів, а підготувати якісний законопроєкт, знайти підтримку в Раді, провести його через парламент. А потім контролювати, як зміни втілюються в життя податковою.

Кожен із підприємців вже й не згадає, скільки за останні десять років було обіцяльників провести ліберальну податкову реформу, антикорупційну податкову реформу, всі податки зробити 10%, щось чимось замінити… Довіра до обіцянок дещо втрачена.

Шкода, але у нас досі так і не з’явилось єдиного майданчика, який би мав довіру переважної частини бізнес та експертного середовища.

Аналітичні центри все ще не достатньо розвинуті та інституційно спроможні. Трапляється, що вони заангажовані певними політичними інтересами, а іноді просто відпрацьовують гранти. Зробити економічне моделювання та якісні розрахунки в країні здатні люди, яких можна порахувати на пальцях однієї руки. Та й вони не мають доступу до вихідних даних, часто послуговуються статистикою та цифрами податкової, що вже апріорі є неправильним.

Відповідно бізнес не знає, кого варто підтримати та чиї ідеї справді допоможуть нашій економіці, а не є лобізмом чиїхось інтересів. Отже, в підсумку маємо розрізнені ідеї: «зменшимо ставки – все по 10», замінимо ПДВ податком з обороту або введемо податок із транзакцій (банківських переказів) замість інших податків. Про що казати, якщо за вісім років не можуть домовитись, де платити ПДФО з зарплат: за місцеперебуванням працедавця, його підрозділу чи виробничих потужностей або ж за місцем реєстрації/проживання фізичної особи.

Внаслідок цієї розрізненості ідей, відсутності якісного моделювання та обґрунтованих розрахунків в платників часто є нерозуміння, не сприйняття та відповідно не достатній запит на такі зміни.

Бізнес не дуже питають, що йому треба або питають, але не чують відповідей чи відмахуються від них. До цього всього треба додати певну обмеженість дій у фіскальній сфері рамками зобов’язань влади за меморандум із МВФ.

В результаті, маємо типовий український тренд: два українці, три гетьмани і п’ять протилежних думок. Як думаєте, навколо чого/кого в податковій сфері може об’єднатись нині бізнес, експерти, громадськість та політики? До кого є довіра, окрім звісно ЗСУ та Залужного?

Джерело: Facebook Тетяни Острікової