Минулого тижня в Німеччині відбулася одна з найважливіших літературних подій року – Франкфуртський книжковий ярмарок. Для тисяч видавців зі всього світу це можливість обмінятися досвідом і представити свою продукцію міжнародній аудиторії. Для десятків тисяч гостей – побачити новинки улюблених видавництв та авторів, відвідати цікаві дискусії та обговорення в межах професійної програми.
Чому культурна дипломатія важлива і до чого тут «Ексмо» на Франкфуртському книжковому ярмаркуДля України Франкфуртський ярмарок, як і всі інші міжнародні фестивалі, вже третій рік поспіль слугує майданчиком, з якого весь світ чує правду про війну та злочини росіян. А ще про багату українську культуру, що продовжує розвиватися навіть у складні часи. Недарма цьогоріч гаслом українського стенда обрали «Повернення голосу».
Та схоже, що свій голос повертає не тільки Україна. Для мене та багатьох інших українських видавців неприємною несподіванкою стала новина про участь одразу п’ятьох російських видавництв у цьогорічному ярмарку. Серед них і видавництво «Ексмо», що разом зі своїми дочірніми компаніями займає монопольне становище на російському книжкового ринку.
«Ексмо» – головний рупор книжкової пропаганди росії з мільйонними накладами. Тільки на початок 2022 року, коли ще не було закону про обмеження імпорту російської продукції, в Україні заборонили більше пів сотні книг цього видавництва за аунтиукраїнський зміст і викривлення фактів. Саме ці книжки партіями завозять у тимчасово окуповані міста України, заповнюючи ними полиці напівзруйнованих українських бібліотек і книгарень. «Ексмовські» донцові, мариніни, астахови та ще цілий ряд авторів публічно підтримали вторгнення і вбивство тисяч українців.
Ще від початку повномасштабного вторгнення організатори Франкфуртського ярмарку висловили непохитну підтримку України та запевнили, що до завершення війни росії не буде місця на фестивалі. Після двох років «витримки» місце все ж знайшлося, до того ж не одне. Цікаво, що ще в понеділок, за три дні до початку Франкфуртського ярмарку, в парламенті Німеччини обговорювали зростаюче поширення російської дезінформації країнами Європи. З цією метою спецслужби росії використовують різні канали впливу. Можливо, на Заході цього ще не помітили, але культура – один із найважливіший з-поміж них.
Що це: сум європейських інтелектуалів за «великою російською літературою», бажання задобрити тих, хто нібито знаходиться поза політикою, чи ж спроба відновити партнерські зв’язки з агресором? Адже, можливо, все й справді «не так однозначно»?
Чому так відбувається? Гроші, інертність, ідеологія слугують інструментами російського впливу. Кремль завжди інвестував мільярди в просування «своєї» літератури і мистецтва, а також свого погляду на історію Східної Європи. Бо інакше пояснити той сюр, який мені довелося бачити особисто, просто неможливо. На цьому стенді гості ярмарку можуть ознайомитися з останніми книгами Вікторії Амеліної та інших українських письменників, чиє життя забрала війна, а вже за кілька кроків – переглянути новинки російських авторів, більшість з яких відкрито підтримує воєнні злочини проти українців.
На одній виставці представлені залишки спалених підручників видавництва «Ранок» зі знищеної друкарні «Фактор-Друк», де загинули сім незамінних спеціалістів, а біля іншої укладають угоди, аванс з яких перетвориться на компоненти нової російської ракети. Виходить замкнуте коло, розірвати яке чомусь ніхто не поспішає.
А що буде далі? Сьогодні російських видавців з окремими стендами допускають до участі у Франкфуртському ярмарку, а завтра, попри обіцянки організаторів, росія знову отримає можливість поставити великий національний стенд? Виглядає все , як повзуча експансія, що легалізує росію на міжнародній арені та уможливлює підписувати угоди на співпрацю з іноземними агенціями з продажу прав. Деякі видавці навіть пропонували бойкотувати Франкфуртський ярмарок. Але чому маємо йти ми, а не вони?
Це проблема, яку, здається, не помічають в Європі, але про яку потрібно говорити на повний голос. Саме тому я разом із колегами, Олександром Красовицьким і Володимиром Карасьовим, організували пікет біля стенду російського «Ексмо».
Пікет біля стенду російського «Ексмо» / Фото: Viktor Kruglov / Facebook
Дякую також колезі Діані Шестаковій, яка самостійно вийшла на пікет, а також усім командам українських видавництв і небайдужим українцям у Німеччині, що провели окрему акцію протесту. Також свою офіційну позицію про недопустимість легалізації російських пропагандистів вискзали керівництву фестивалю і МЗС, і Український інститут книги. До речі, чомусь цього року РНБО забула продовжити санкції проти російсько-кремлівського монстра «Ексмо». Із дієвими санкціями було б набагато легше офіційно відстоювати свою позицію.
Ми живемо в час, коли результат дають не слова, а дії. У цьому ми переконалися вже не вперше: наступного дня стенд російського «Ексмо» був зачинений.
Зачинений стенд видавництва, який є рупором пропаганди рф / Фото: Viktor Kruglov / Facebook
Цьогорічний Франкфуртський ярмарок із російськими видавцями серед учасників – черговий приклад того, наскільки важливою є культурна дипломатія і чому ми маємо робити все, щоб просувати українську культуру і книжку. Вже давно відомо, що це чи не найдешевший засіб просунути суб’єктність України на світовому ринку. Україна нарешті повернула свій голос, заплативши за це високу ціну. Війна ще не закінчена, тож ми маємо робити все, щоб голос української ідентичності ставав тільки гучнішим.
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: