Дата-центри на місці ядерних бункерів та військових баз. Досвід Британії, США та Ізраїля, корисний для України

ЦОД на території ядерного бункера, дата-центр на місці вапнякової шахти та сховище даних під єрусалимським технопарком – інженери сьогодні модернізують підземні бункери у комерційні дата-центри.

Дата-центри на місці ядерних бункерів та військових баз. Досвід Британії, США та Ізраїля, корисний для України

Чому цей тренд стає популярним та чим сховища даних «під землею» відрізняються від традиційних дата-центрів – розповідаємо ми, спеціалісти GigaCenter.

Особливості підземних дата-центрів

Індустрія підземних ЦОД зростає, оскільки дедалі більше клієнтів шукають надбезпечне місце для своїх даних.

Такі будівлі знаходяться під землею, мають лише один захищений вхід та зазвичай можуть витримати ракетний або навіть ядерний удар, – тобто гарантують найвищий рівень фізичного захисту даних.

Проте в чому ще полягає їх особливість. Світові компанії будують центри обробки даних в колишніх бункерах, шахтах та гірських системах з метою оптимізації витрат. Температура під землею регулюється природним шляхом, це своєю чергою знижує витрати на охолодження ЦОД. Шари органічного матеріалу ізолюють підземні об’єкти, зберігаючи їх природним чином прохолодними. Стабільний клімат призводить до більшої енергоефективності системи охолодження.

Витрати на проєктування та будівництво також можуть бути нижчими, оскільки зазвичай об’єкт вже є, і його просто потрібно оснастити необхідною IT-інфраструктурою. Це заощаджує не тільки гроші, але й час.

Найбезпечніші підземні дата-центри у світі

The Bunker, Монтгомері, Великобританія

Історія створення дата-центру The Bunker — одна з найцікавіших. У 1982 році будівлю спроєктував Луїс Кунг, аби відкрити там головний офіс власної компанії Westland Oil.

Проте паралельно з будівництвом офісного приміщення він побудував ядерне бомбосховище площею понад 3,5 тисячі квадратних метрів.

Бункер вміщував майже 400 людей та міг працювати автономно три місяці за рахунок власних дизельгенераторів.

Також сховище мало систему фільтрації повітря, тюремні камери, колодязі та навіть кабінет для проведення операцій. Тунельні блок-хауси на вході таємно вміщували в собі численні гарматні порти. Комплекс зовні захищений п’ятишаровим броньованим склом та іншими елементами безпеки.

В наш час – це підземний кампус ЦОД з додатковою чотириповерховою будівлею. Територія цілодобово охороняється службою безпеки: колишніми військовими та поліціянтами, а також інфрачервоними камерами та захистом від електромагнітних імпульсів.

Bahnhof Pionen, Швеція

Дата-центр Bahnhof Pionen знаходиться у Стокгольмі та є колишнім бункером часів холодної війни. Розташований на глибині 30 метрів під твердою скелею. Експерти стверджують, що він здатний витримати вибух водневої бомби, а у випадку знеструмлення, резервне живлення забезпечать два німецькі двигуни підводного човна.

Всередині крім звичних серверів можна знайти штучний водоспад, теплиці, імітацію денного світла та 2600-літровий акваріум із морською водою. У бункері також розміщується мережевий операційний центр Bahnhof.

Ще один приклад. Компанія Oracle побудувала перший підземний дата-центр в Ізраїлі. Він розміщений на глибині 50 метрів під технопарком Єрусалима. Сервери клієнтів розміщені на дев’яти поверхах під землею та здатні функціонувати в умовах терористичних актів: об’єкт може витримати пряме влучення ракети або навіть вибух замінованої машини.

Майданчик має власні генератори на випадок відключення електроенергії. Проєкт оцінюється у сотні мільйонів доларів. В планах спеціалістів Oracle побудувати ще один такий підземний дата-центр в найближчі роки.

Swiss Fort Knox, Швейцарія

Swiss Fort Knox – ще один підземний центр обробки даних, розташований у кількох місцях у швейцарських Альпах. Він вважається одним із найбезпечніших місць для зберігання даних, адже побудований на місці колишніх військових бункерів швейцарської армії.

Для охолодження інженери використовують льодовикову воду з глибокого підземного озера. Дата-центр має безпрецедентну безпеку, включаючи спостереження з системою face ID і куленепробивні поверхні, що робить його стійким до будь-яких військових або цивільних загроз.

На офіційному сайті Swissfortknox розміщений інтерактивний макет дата-центру. Тут можна розглянути не тільки його будову, але й дізнатися більше про систему безпеку дата-центру.

Subtropolis, США

SubTropolis – це підземний об’єкт, побудований у колишній вапняковій шахті поблизу Канзас-Сіті, площею понад 464 тисячі квадратних метрів.

Сервери з даними в Subtropolis знаходяться під постійним контролем озброєної охорони, а також ЦОД оснащений системою відеоспостереження, доступом за картками та PIN-кодами. Його головна особливість — вапнякова конструкція будівлі, яка в шість разів міцніша за бетон.

Дата-центр Iron Mountain збудований на місці колишнього вапнякового рудника. Будівля захована на глибині 65 метрів під землею, що робить його практично несприйнятливим до будь-яких стихійних лих. Інженери використовують природне озеро для охолодження дата-центру.

Iron Mountain часто називають штаб-квартирою Джеймса Бонда, адже його периметр захищений озброєною охороною, металошукачами, відеоспостереженням, біометричними засобами контролю доступу та пастками.

InfoBunker, Айова. Дата-центр площею 6308 квадратних метрів функціонує в колишньому бункері, побудованому військовими для розміщення спеціального військового обладнання часів холодної війни.

InfoBunker здатен протистояти будь-якому природному чи техногенному лиху, навіть ядерній катастрофі. Внутрішні резерви ЦОД дозволяють йому працювати повністю незалежно від зовнішнього світу протягом кількох днів поспіль. Живлення постачається від мережі та незалежних генераторних установок із більш ніж 6-денним запасом палива на місці.

IT-інфраструктура клієнтів розміщена під землею, захищена кількома рівнями біометричної, фізичної та іншими видами безпеки.

На жаль, сьогодні в Україні підземні дата-центри відсутні. Хоча їх перевага для нашої країни є беззаперечною.

В умовах постійних ракетних обстрілів сервери «під землею» отримали б найвищий рівень фізичного захисту. А тому IT-інфраструктура держави та українського бізнесу безперервно функціонувала б навіть за умов військових або цивільних загроз.