«Це не про контроль, а про звʼязок»: як One-to-One змінюють команди зсередини

Не знаю, хто придумав вантувани, але точно скажу – дякую. Бо це один із найсильніших управлінських інструментів. Він простий і складний водночас. Але точно потрібний.

Перші мої One-to-One відбулись ще тоді, коли я працювала головною бухгалтеркою. Команда дівчат, завдань мільйон, динаміка шалена. І коли хтось починав «буксувати», я кликала на розмову. Інтуїтивно. Не тому, що була супермудра, – просто почала робити те, що працює.

Спочатку було незвично: багато слухала, але не завжди говорила відверто про очікування. Із часом зрозуміла – відвертість і контекст творять дива. Людина бачить у вас не лише керівника, а живу людину зі своїми дилемами, зоною відповідальності й пошуками. І це викликає довіру.

Навіщо взагалі ці вантувани?

Це не про контроль. Це про звʼязок. І про те саме відчуття: «мені не однаково». Людині важливо знати, що вона важлива. Що її помічають, цінують, чують. І навіть якщо все добре – просто сказати «Привіт! Як ти?» вже працює на мотивацію.

А ще це реальний спосіб розв’язувати питання, поки вони не стали проблемами.

Кейс із життя: декрет, амбіції і чесність

Наприклад, маємо складний момент: одна з ключових співробітниць йде в декрет. Каже ненадовго, місяців на два. Але два місяці – це 40 робочих днів. І цю роботу хтось має виконувати.

У відділі є інша людина – лінійна, новіша, ще не зовсім фахово готова, але з амбіціями. Й от вона каже: «Я готова тимчасово замінити, але тільки, якщо потім залишусь на позиції керівника. Хочу росту».

І я сідаю з нею віч-на-віч і кажу, як є: «У мене така ситуація. Людина тимчасово йде, але хоче повернутись. У нас нема повноцінної заміни. Ти хочеш зростання і я це поважаю. Але я поки не бачу, що ти готова. Потрібно показати, що ти справді витягуєш цю позицію. Якщо зможеш – будемо говорити далі».

Жодної маніпуляції. Просто – от моя дилема, подумаймо разом.

Як часто проводити One-to-One?

Оптимально – раз на місяць. Це дає змогу вчасно зчитувати динаміку, реагувати на сигнали й підтримувати контакт.

Зі своїми топами я проводжу One-to-One раз на квартал, але глибоко, з підготовкою. І, звісно, бувають позапланові зустрічі, коли щось «крутиться в голові» або бачу, що треба поговорити. Це нормально. Життя не завжди за графіком.

А якщо ви ще жодного разу цього не робили

Почніть просто. Візьміть одну людину. Потім ще одну. Оберіть час, запросіть і поясніть, що це не «допит», а діалог. Хочете – у кав’ярні або на прогулянці. Головне – без формальностей.

Перед зустріччю підготуйтеся: перегляньте показники, згадайте, що хвилювало, випишіть кілька питань. Так ви не забудете головне й не зведете розмову до «Як справи? – Добре. – Ну й у мене добре».

Моя особиста структура One-to-One

• Починаю з простого: «Як ти?»;
• Уважно слухаю. Ставлю уточнювальні питання.
• Перевіряю настрій, рівень енергії, залученість.
• Обговорюємо, що зараз у фокусі. І чи збігаються наші візії.
• Ділюсь контекстом. Бо що більше людина знає, то більше вона частина рішення.
• Якщо треба – обговорюємо, що «зняти з плечей», що поставити на паузу, чи, може, час на відпустку.
• Завжди слова подяки і визнання. Ніколи не зашкодить сказати щось на кшталт: «Це було круто. Я це бачу.»

І головне…

Якщо не знаєте, що робити в складній ситуації, – скажіть про це. Поділіться контекстом. Запропонуйте подумати разом.

Бо коли рішення народжується в голові людини – вона включається в нього в рази глибше. Бо це вже не «ваша ідея». Це «її рішення».

І саме це – лідерство.