Українці, в яких 100 років все нормально – ні сталінських репресій, ні «лихих 90-х». Про нашу діаспору в Канаді
Олена Доскач
В канадському місті, де я зараз живу, цьогоріч аномально тепла зима. Зазвичай взимку тут -30– -50, але поки що температура -34 трималася лише тиждень.
Плюс канадської зими – те, що вона дуже суха, і -34 градуси насправді цілком придатні для життя. Правда, мій привезений з України телефон так не вважає – через пів години на вулиці він вимкнувся і не ввімкнувся вже ніколи.
Неприємно те, що в преріях зима вітряна, і от вітри на тлі глибокого мінусу – це аааа.
Ще мінус сухого морозу в тому, що ти скукожена як в мікрохвильовці істота, і тобі раптом потрібні всі існуючі в світі зволожуючі креми та олії – все, щоб розкукожитись назад. Трохи полегшує те, що в Канаді придумали The Ordinary.
В Манітобі живе одна з найбільших у світі українських діаспор. Мені було дуже цікаво перезнайомитись, тому в жовтні я пішла волонтером на XXVII Triennial Congress of Ukrainian Canadians – той, де Трюдо презентував чергову зброю та військові облігації для України.
Канадські українці зберегли дуже особливу мову. Вона прям старовинна українська, припорошена м’яким англійським акцентом.
У другому-третьому поколінні мігрантів тієї хвилі, яким зараз по 50-60 років, володіють українською всі.
Взагалі для мене це був фантастичний досвід – побачити це суспільство.
На конгрес не можна прийти, просто купивши квиток з вулиці, тебе має номінувати та оплатити участь якась суспільна організація, в житті якої ти береш участь і на щось відчутно впливаєш.
Це не робота – це твоя особиста добровільна і безкоштовна участь в житті діаспори, окрім власної кар’єри.
Тобто це люди з певним статусом, статками, впливом, зв’язками. В такому ком’юніті зацікавлена спільнота, щоб жорстко відстоювати свої інтереси в державних інституціях.
Все, що робить Канада для України – зброя, інструктори, гроші, безпрецедентно полегшена еміграційна програма – всього цього діаспора досягла і продовжує досягати шляхом сильного і послідовного тиску на всі ланки істеблішменту.
Це дуже цікавий прошарок суспільства, якого у нас, наприклад, немає. Це люди, у яких вже кілька поколінь, тобто 80-100 років все нормально.
У них не було різких злетів та падінь. Їхні предки, на щастя, завдяки саме еміграції уникнули сталінських репресій. Їхній шлях до благополучного життя був послідовним та таким якимось спокійним, і наших 90-х у них також не було.
Багато з них свій статус отримали у спадок. Дуже дивно спостерігати людей з українськими прізвищами, які втілюють собою стабільне тихе сильне благополуччя – класичні old money, зроблені переважно інтелектуальною працею, які я, наприклад, тільки у фільмах бачила.
Я стояла там і перебирала в думках все, що пройшла моя родина за останні 100 років: розкулачення, війни, концтабори, висилання – і всі ці травми роду, які я в собі несу і все життя послідовно розкриваю, щоб нейтралізувати і передати далі чистий лист та зовсім інший ментальний спадок.
І як виглядає життя цілих поколінь без цих травм, я тепер бачила вживу і мушу сказати, що виглядає воно ок.
А це скульптура, мистецтво корінних народів Північної Америки. Називається Man and Woman, 1967 рік. Здається, це щось про кохання.
Скульптура Man and Woman, 1967 рік
Джерело: Facebook Олени Доскач.
Винахід автомобілів на початку ХХ століття докорінно змінив життя людей. Конюхи та виробники карет боялись…
«Дитину виховує те, що її оточує». Ця проста, але глибока теза Марії Монтессорі лежить в…
Сьогодні я розповім, як ми з моєю бізнес-партнеркою Наталією Новгородською запустили в період війни онлайн-центр…
Відпустка зазвичай триває 10-14 днів. Якщо вдало складуться обставини – до трьох тижнів. Але працівники,…
Мене звати Даша, я понад шість років працюю у SMM, а зараз займаюся розвитком власної…
«Як утримати найкращих співробітників?», «Чому вони йдуть?», «Плинність кадрів: як зупинити?» – щоранку ці питання…