В ізоляції навіть пиво не можна зварити самостійно. Чому не варто лякатися частки українського експорту до ЄС в 63%

66% українських компаній продовжать працювати в Польщі, незважаючи на стан в Україні. Такі дослідження навів Polski instytut ekonomiczny у вересні 2022 року.

Польща – країна №1 за вибором для переміщення бізнесу. А в цілому українські компанії відкривають свої філії чи релокують до країн ЄС по трьох ключовим причинам:

• сталість правил ведення бізнесу;
• доступ до великого ринку збуту;
• доступ до кредитів.

Згідно з дослідженнями Gradus від листопада 2022.

Ми запланували відкрити польський офіс нашої лінгвістичної компанії Task Force відразу після повномасштабного вторгнення окупантів. Бо на власному досвіді зрозуміли аксіому сталого бізнесу – він має масштабуватись.

До 24 лютого 2022 року ми мали фокус на ринку України, який швидко зростав. Аграрні та ІТ-компанії, металургійні – всі наші клієнти зростали, і ми до купи з ними.

Зараз ми концентруємось на експортній діяльності, але залишаємось українською компанією і продовжуємо працювати й на нашому ринку.

ЄС – головний торговий партнер України. У 2022 році частка українського експорту до ЄС сягнула показника 63,3%. Дані про обсяги та динаміку експорту у 2021 та 2022 роках опубліковані на платформі «Дія.Бізнес».

Минулого року Європейський Союз залишився найбільшим торговельним партнером України, як і у 2021 році. При цьому його частка в експорті різко зросла: з 40,4% на початку 2022 року до 68,8% у листопаді. Середня частка за 11 місяців становила 63,3%.

В цьому контексті я згадую пропаганду від команди Януковича та інших проросійських політиків, які гучно заявляли про невідворотність економічної співпраці з росією.

Ретельно артикулюючи свої гасла, вони лякали нас тяжкими наслідками у випадку відмови від торгівлі з окупантами. Навіть з точки зору економічних аксіом, бізнес шукає максимально можливу кількість ринків для роботи. Тобто – орієнтуватись на якусь одну країну – це рівнозначно краху.

Інвестору не цікаві виключно локальні компанії, які не мають доступу до глобальних ринків. Працюючи в рамках однієї країни, вам важче диверсифікувати ризики. Капітал сам по собі космополітичний. У нього немає однієї країни перебування.

Відтак український бізнес мусить виходити на міжнародні ринки. Це патріотизм. Бо експортна діяльність приводить в Україну валюту, дозволяє платити зарплату співробітникам та податки державі.

53% надходжень в держбюджет України у 2022 році – це податки. Для порівняння: гроші від іноземних партнерів – це близько 27%. Так – видатків у нас більше, але загально ми розуміємо, що держава існує на гроші платників податків. У 2021 році цих надходжень було 85%.

Час від часу бачу в соцмережах сумніви щодо необхідності українському бізнесу працювати за кордоном. Дописувачі аргументують свою позицію загрозою повної релокації підприємств за межі України. Тут є два нюанси.

1. Міжнародна торгівля – одна з основ глобального розвитку економіки та запорука сталих міждержавних відносин, комунікацій між людьми, обміну знаннями та даними. Вся історія цивілізації побудована на співучасті різних людей та держав у створенні глобального блага – наукових досягнень, культурних проєктів, економічних проривів. Якщо ви відірвані від носіїв ключових знань, від фінансових потоків, від технологій та ринків, то ви не існуєте ні як держава, ні як бізнес. Подивіться на те, що відбувається з росією. Цю державу відрізають від світового надбання, від ринків, від доступу до технологій тощо. Вже зрозуміло, що найближчими роками вони перетворюються на аналог середньовічної автократії, яка навіть пиво не здатна зробити без імпортних компонентів та інгредієнтів.
2. Бажання бізнесу залишати головні офіси в Україні та платити податки залежить в тому числі від ефективності державного управління. На початку статті я вказав на дані досліджень Gradus. Дві з трьох причин для відкриття офісів в країнах Європи – це проблеми в Україні. Немає дешевих та довготривалих кредитів. Немає сталих правил ведення бізнесу.

Тобто щоби держава та бізнес були партнерами, вони мають поважати один одного. Держава імплементує законодавство ЄС в Україну (адже бізнес хоче в ЄС) та поводиться некоректно стосовно до головного наповнювача бюджету. А бізнес не ухиляється від сплати податків.

Бо наразі ми відвойовуємо свій найбільший шанс для інтеграції у перший світ. Потрібно виграти. Це наша мета на всіх фронтах.