Всі ідеї та концепти ШІ мертвонароджені. Що спільного у штучного інтелекту й посереднього працівника

Останні кілька місяців я потроху експериментую з Chat GPT, Midjourney, BlueWillow, Dall-E. Ставлю різні задачі, складаю різні промти, використовую для різних процесів. І знаєте що я зрозумів лише сьогодні вранці?

Якщо зняти з себе флер захоплення новітніми технологіями, в очі кидається головне. Сучасні ШІ-моделі – це ідеальна імітація посереднього працівника.

Вони пишуть багато тексту, але без сенсу. Пропонують багато рішень, але в них немає ані творчості, ані ефективності, ані жаги до результату.

Вони їдять час так само, як це роблять «порожні» стажери, які самі не знають чого хочуть, як хочуть та нащо хочуть. Ось декілька прикладів:

• Розклад репетицій для акторів. ШІ справляється так само погано, як більшість невдалих асистентів.
• Ідеї для розвитку підписної моделі науково-фантастичного театрального серіалу: таке враження, що я отримав копіпаст з поганих блогів по маркетингу.
Бізнес англійська від Englishdom.
Тут навчають за методикою Кембриджу, завдяки якій англійську вивчили понад 1 мільярд людей. Саме вона використовується в найкращих навчальних закладах світу, і саме за нею створені курси.
Інформація про курс
• Пости для бізнес-конференції. Переписало краще, ніж написали мої замовники, але значно гірше, ніж я.
• Код на QBasic (бо цю мову я знаю) – справляється дуже добре, але там є обмеження в самій моделі.
• Творчі задачі – запити для Midjourney, фрагменти тексту для п’єси, аналіз чи рерайт мого авторського театрального матеріалу – дуже погано.

Вони малюють, як посередні дизайнери – помпезно, красиво, але абсолютно не функціонально.

Костюми від штучного інтелекту – не відтвориш в житті, а якщо відтворити, то вони будуть коштувати як літак. Ідеї, сценарії, концепти – мертвонароджені від початку.

​​Midjourney просто некерована фактично, занадто «творча». Малює, що хоче, а не те що треба. Dall-E, навпаки, майже завжди відповідає на запит, але малює дуже погано по якості.

Творчій пошук з нейромережами ідентичний мозковим штурмам з посередніми працівниками. Він пустий і мертвий всередині.

При цьому штучний інтелект ввічливий, доброзичливий і дуже виконливий. Робить все, що скажеш. І дасть тобі скільки завгодно роботи, якщо твоя мета – покласти щось на полицю і ніколи не використати.

Але якщо ти хочеш отримати від нейромережі хорошу роботу, вищу за посередню – тобі треба вкласти стільки сил, що простіше буде зробити самому, з самого початку.

Точнісінько як з посереднім працівником чи цілою посередньою командою.

І звідси маю кілька висновків:

1. Нейромережі не кращі і не гірші за середню людину. Але вони створюють продукт, який я ненавиджу, просто перекреслюю та викидаю, мертвий продукт.
2. Люди можуть бути недосяжно кращими працівниками для будь-якого проєкту, але лише, якщо вони «горять» проєктом, захоплені творчістю та орієнтовані на результат.

І, я впевнений, саме це і буде ключовим аспектом того, як нейромережі змінять світ.

Якщо ти, як людина, будеш працювати без «іскри», не стараючись, не вкладаючись, не палаючі зсередини, якщо не будеш щодня кращою версією себе, якщо не будеш зростати щодня – то ти будеш нічим не кращим за штучний інтелект.

Але ШІ буде кращим за тебе, бо не хворіє, не потребує соцстрахування, не запізнюється в офіс та коштує зовсім-зовсім небагато грошей.

Джерело: Facebook Ярослава Трофимова.