Як подорожі допомагають будувати системний бізнес і мислити стратегічно – мій досвід
Я виросла в родині, в якій підприємництво стало способом мислення. Мій тато створював бізнес з нуля, і я бачила цей процес буквально з перших рядів – спостерігала, як змінюється його підхід, ритм, прагнення. Подорожі стали для нашої великої сім’ї способом бути разом поза побутом, навчанням і завданнями кожного. З роками вони перетворилися для мене не просто на відпочинок, а на найкращий інструмент дослідження себе, людей і світу.

Для мене подорожі – це дослідження. Це спосіб не дозволити мозку застрягти в локальному контексті. Момент, коли змінюєте декорації, але залишаєтеся собою – з усіма думками, завданнями, відповідальністю. І саме в цій зміні середовища ви відкриваєте нову перспективу – і для себе, і для бізнесу.
Власний бізнес я почала будувати вже після пандемії й початку повномасштабної війни, одразу фокусуючись на можливості керувати ним дистанційно, з будь-якої точки світу.
80% моїх подорожей – робочі. Зустрічі з клієнтами, командою, навчання, конференції. Але є і ті, у які я їду «за собою». У мене навіть є bucket list подій і місць, які хочу пройти за життя: від плавання з китами на Маврикії до концерту Anyma в Лас-Вегасі. Мрію потрапити до Ісландії, Нової Зеландії і Австралії, побачити нескінченні горизонти, дослідити мегаполіси Азії – Токіо та Сінгапур. Мене надихає контраст: урбанізм мегаполісів і тиша фіордів. І, можливо, саме цей контраст найточніше описує мій стиль життя і стиль управління.
Подорожі як частина бізнес-стратегії
Я почала помічати, що з кожної подорожі повертаюся іншою. Приблизно на третій-четвертий день «відключення» від операційки мозок починає працювати по-іншому: з’являється ясність, ідеї, нові усвідомлення.
Іноді здається, що енергії стає стільки, що мене буквально «підкидає» від натхнення – і це момент, коли я розумію: час повертатися, бо є що перформити із шаленою цікавістю.
Подорожі навчили мене головного – делегувати й будувати систему. Раніше від самої думки про відпустку мене трусило. Бо що, якщо щось піде не так? Я сиділа на зв’язку, намагаючись контролювати все, замість того щоб дозволити ефективній команді, яку я ретельно збирала, бути тими, ким вони є і без мого нарцисичного прагнення втручатися, працювати самостійно.
Тут я і зрозуміла: якщо я не вмію делегувати – я не можу розвиватися. І щоб мати свободу подорожувати, треба спочатку вибудувати систему, яка працює без вас. Тому мої подорожі стали можливими лише завдяки довірі до команди і впевненості в бізнес-процесах.
Тимчасове усамітнення як стратегія
Я впевнена, що стратегія тимчасового усамітнення приручає хаос і народжує гейм-чендж рішення. Іноді найкраще, що можна зробити для бізнесу, – дати собі, як СЕО чи засновнику, змогу подумати в тиші.
Подорож – це шлюз, у якому ви знижуєте тривожність, заспокоюєте розум і скеровуєте звільнений ресурс у створення нового чи оптимізацію того, що існує.
Якщо вам потрібно сповільнитись – рушайте в гори Казбегі або в круїз фіордами Норвегії. Гори сповільнюють, ставлять усе на місця.
Якщо навпаки хочеться розганятися – вам в Емірати: Катар, Дубай. Це найкращі місця, щоб масштабуватися і мислити поза межами. Складно залишитись у старому об’ємі, коли ви стоїте посеред міста, яке ще кілька десятиліть тому було пустелею.
За новими сенсами я їздила в Азію. Гонконг став для мене уроком гнучкості й точності – прикладом того, як із міксу хаосу та дисципліни народжується креативна система. А у 2026-му я хочу потрапити до Сінгапуру. Для мене це символ культури, де суворий порядок – не антипод свободи, а її умова.
Подорожі як польове дослідження
Для мене подорожі – це ще і блок маркетингових і продуктових досліджень. Історію цікавіше вивчати не з підручників, а на вулицях стародавніх міст. Це тренує уяву й розширює сприйняття причинно-наслідкових зв’язків – і в історії, і в бізнесі.
Колись у подорожах я вперше побачила Starbucks – із його філософією персоналізації, летіла Emirates, усвідомлюючи культ гостинності й лакшері сервіс. IKEA з їхнім ВАУ-форматом без стелажів, а з повним зануренням в інтер’єр, коли ви проживаєте новий досвід, ваше бажання купити стає емоційним.
Ще я обожнюю спостерігати за людьми. Ринки – моє особливе натхнення. У Стамбулі чи Ташкенті я навчилася, що маркетинг – мова культури. Те, як люди торгуються, купують, реагують та емоціонують – це соціальна архітектура. Саме подорожі навчили мене не нав’язувати свої норми, а слухати, спостерігати й помічати невисловлені меседжі, які керують поведінкою.
Інсайти з різних країн
Мене надихають різні ритми світу.
- Скандинавія навчила, що швидкість не завжди означає ефективність. Там працюють без метушні – з повагою до часу, простору і власного життя. Як каже моя колишня бізнес-партнерка Лєна Адамова: «Плануй життя, а не роботу.» Це про скандинавів.
Японія – це якість як стан. Постійне вдосконалення, увага до деталей, ритуали, які тримають структуру.
Італія нагадала про гедонізм і важливість естетики – про те, що продукт має смак і текстуру.
Греція, Грузія, Азербайджан – про щирість, гостинність і людяність у сервісі.
Як мені вдається керувати бізнесом і залишатися продуктивною, коли я постійно в русі
Основний момент – у тому, яка я особистість. Я людина системи і структури, дуже дисциплінована. Рух – така ж моя цінність, як і порядок. Це дві опорні конструкції, між якими я тримаю баланс. Я не можу бути ефективною без динаміки, але й динаміка не має сенсу без структури. Мабуть, саме це і є моїм секретом продуктивності – знайти баланс між свободою і системою.
Важко сказати, я працюю, щоб мати змогу побачити весь світ, чи навпаки працюю завдяки тому, що бачу світ.
Я знаю, що після тривалих поїздок починаю сумувати за домом. Мені хочеться повернутися, розпакувати валізи, піти на тренування, зайнятися побутовими справами. Це моє заземлення. Я люблю рух, але не менше люблю момент повернення – коли знову входиш у свій режим і все стає на місця.
Три головні інсайти з подорожей
Перезавантаження – частина стратегії. Як у професійному спорті відновлення – невіддільна частина прогресу.
Коли ми опиняємося в новому місці або стикаємося з незвичним завданням, у нашому мозку починають формуватися нові нейронні зв’язки. Поряд із засвоєнням нових навичок, зміна обстановки й відвідування нових місць активує дофамінову систему та підсилює здатність мозку до навчання і змін. Експедиції та ретрити вибивають людину зі звичного контексту: нове середовище, незнайома географія, інший розклад, нове оточення – усе це буквально виштовхує свідомість за межі щоденної рутини.
Усе вже вигадано до нас. Протестовано й імплементовано. Спостереження за іншими культурами – це потужне джерело інновацій в управлінні, особливо в такій творчій і клієнтоорієнтованій сфері, як наша. Головне – не просто копіювати, а творчо адаптувати побачене під специфіку власної компанії.
Цей матеріал – не редакційнийЦе – особиста думка його автора. Редакція може не поділяти цю думку.
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: