Саме під новорічні обстріли мого будинку до мене у гості завітав наш побратим – один з найкращих пілотів безпілотників за усі часи.
Попри чотири контузії, глухе одне вухо та постійний гучний дзвін в іншому (хто стикався, той в курсі – не побажаю такого нікому, окрім окупантів) він був у чудовому настрої, піднесений та життєрадісний, бо був щойно з фронту, де «ЗСУ б’є, як тато», як він розповідав мені у яскравих кольорах та з дивовижними подробицями.
За пляшкою дуже доброго віскаря ми обговорили спочатку мою профдеформацію.
Попри те, що в мене в сейфі стоять вже чотири примірники автоматичної зброї різних систем та виробників, мені дуже захотілося ще п’яту, новітню та дуже просунуту американську гвинтівку під спецпатрон. Таку, як купували нещодавно вони, та я вирішив, що куплю собі теж.
Бо вбиті на своїх подвір’ях у Бучі та інших містах свідчать: автоматичної зброї у хаті повинно бути багато. Принаймні по стволу на кожного члена родини, здатного впоратися з ним, включно з дітьми з певного віку.
Тут я бачу хвилю хейту на мене: як це так, дитина стрілятиме. Так, дитина стрілятиме. У ворога. Це краще, ніж вона буде застрелена беззахисною на порозі власного будинку, а перед тим зґвалтована на очах у матері, яку також зґвалтують та застрелять впритул.
Так от, щоб так не було, стрілятимуть всі. Нехай краще вони з мамою стрілятимуть та мінятимуть магазини, доки не заклинить розпечений до червоного автомат.
Мене питають з жахом світські дами, всі такі возвишені та у білому: «Та то ви так виховуєте дітей?!» Не усіх.
Так я виховую тільки молодшого Гошу. А старша Саша сама вже може виховати будь-кого у цьому напрямку. Та не тільки в нашій родині, не тільки в Україні, але й в приватній школі в Лондоні, якщо буде треба, – що й відбулося там з якимось учнем з росії, який невдало поліз до неї з якимись душевними розмовами.
Так от, принаймні по стволу на кожного. А оптимально – по два. Тоді у цю гру на рівних можуть грати обидві сторони. Моя думка, та ніхто мене не зверне з неї:
Тому хочу цю п’яту гвинтівку.
Джерело: Facebook Дмитра Томчука.
Вибір партнера та прийняття рішення про масштабування – це трудомісткі та важливі процеси. Якщо організовувати…
На початку березня 2019 року, по обіді в будній день, я займалась на біговій доріжці…
Поділюся дуже суб’єктивними спостереження про робочу культуру та маркетинг в Канаді. Робоча культура тут дуже…
Ви, мабуть, чули, що незамінних людей не буває. В більшості звільнень я чула цей вираз від…
Ми звикли до success-історій і це не дивно – про досягнення розповідати завжди приємніше. А…
Мене звати Валерія, мені 30 років і я вже понад сім років працюю рекрутером в…