Цей допис я пишу на борту літака до Будапешта. Лічу туди забрати з українсько-угорського кордону маму, якій довелося тікати з Києва. На борту немає інтернету, і я дивно почуваюся – з початку війни кожні десять хвилин оновлюю новини, тримаюся на зв’язку з командами наших видань, координую поточну роботу, мало сплю. З’явився час трохи осмислити те, що відбувається.
Війна забрала в нас прибуток: план дій
Ми з Вірою, як і десятки тисяч українських підприємців, з початком війни залишилися практично без джерел прибутку. Постало питання – як жити далі? Хочу поділитися думками, що ми зробили, робимо та плануємо робити далі.
- Команди всіх видань перейшли на висвітлення поточного порядку денного. Корисні поради, добірки корисних ресурсів, українські та світові новини, волонтерські ініціативи. Нас читає понад 3 млн людей з України, і ми віримо, що ця інформація їм зараз потрібніша за нові смартфони. До речі, трафік на ITC.ua останній тиждень практично щодня перевалює за 300 тис. переглядів сторінок. Це знак, що ми недаремно робимо свою роботу.
- На фінальному етапі допилювання заглушки на російський трафік. Тепер усі, хто заходить до нас із росії, у більшості це айтішники, бачать список санкцій і компаній, які пішли з країни, із закликом їхати. А на верхній банер ми поставили заклик допомогти армії.
- У перші дні війни заплатили всім командам аванси – людям потрібні були гроші на закупівлю продуктів на майбутнє, на релокацію тощо. На початку березня повністю розрахувалися з усіма, включаючи позаштатників.
- Усім, хто пішов у тероборону або будь-яким іншим чином допомагає країні перемогти, а також тим, хто не може працювати через війну (наприклад, двоє хлопців застрягли в Маріуполі, я дуже сподіваюся, що в них усе добре), зберегли робочі місця та зарплати. Усі дні в них вважаються відпрацьованими, вони матимуть повну ставку.
- Я як ніколи відчуваю відповідальність за 40 людей з усіх наших редакцій. З Вірою поставили за мету зберегти команди за будь-яку ціну, не розлучитися із жодною людиною через те, що ми не змогли знайти грошей їй на зарплату. Як це зробити – найскладніше питання, яке ми зараз вирішуємо.
- Думаємо над новими проєктами, які обговорювали протягом року, але ніяк не наважувалися запускати. Тепер вибору немає – щоб залишитись на місці, треба бігти ще швидше.
- Усі три команди тепер працюють ще більш захоплено, ніж раніше. Ми віримо, що наш контент – це нехай невеликий, але теж внесок у спільну перемогу над ворогом. Це мотивує працювати по 12 годин на день без вихідних. Наші журналісти навіть з бомбосховищ і то примудряються відписувати тексти. Неймовірно ними пишаюся.
Сил і терпіння нам усім, друзі. Ми обов’язково переможемо.