«Мета – зберегти команди». 7 кроків від співзасновника MC.today, як ми перебудували бізнес в війну

Цей допис я пишу на борту літака до Будапешта. Лічу туди забрати з українсько-угорського кордону маму, якій довелося тікати з Києва. На борту немає інтернету, і я дивно почуваюся – з початку війни кожні десять хвилин оновлюю новини, тримаюся на зв’язку з командами наших видань, координую поточну роботу, мало сплю. З’явився час трохи осмислити те, що відбувається.

Війна забрала в нас прибуток: план дій

Ми з Вірою, як і десятки тисяч українських підприємців, з початком війни залишилися практично без джерел прибутку. Постало питання – як жити далі? Хочу поділитися думками, що ми зробили, робимо та плануємо робити далі.

Тімур Ворона

1. Команди всіх видань перейшли на висвітлення поточного порядку денного. Корисні поради, добірки корисних ресурсів, українські та світові новини, волонтерські ініціативи. Нас читає понад 3 млн людей з України, і ми віримо, що ця інформація їм зараз потрібніша за нові смартфони. До речі, трафік на ITC.ua останній тиждень практично щодня перевалює за 300 тис. переглядів сторінок. Це знак, що ми недаремно робимо свою роботу.
2. На фінальному етапі допилювання заглушки на російський трафік. Тепер усі, хто заходить до нас із росії, у більшості це айтішники, бачать список санкцій і компаній, які пішли з країни, із закликом їхати. А на верхній банер ми поставили заклик допомогти армії.
3. У перші дні війни заплатили всім командам аванси – людям потрібні були гроші на закупівлю продуктів на майбутнє, на релокацію тощо. На початку березня повністю розрахувалися з усіма, включаючи позаштатників.
4. Усім, хто пішов у тероборону або будь-яким іншим чином допомагає країні перемогти, а також тим, хто не може працювати через війну (наприклад, двоє хлопців застрягли в Маріуполі, я дуже сподіваюся, що в них усе добре), зберегли робочі місця та зарплати. Усі дні в них вважаються відпрацьованими, вони матимуть повну ставку.
5. Я як ніколи відчуваю відповідальність за 40 людей з усіх наших редакцій. З Вірою поставили за мету зберегти команди за будь-яку ціну, не розлучитися із жодною людиною через те, що ми не змогли знайти грошей їй на зарплату. Як це зробити – найскладніше питання, яке ми зараз вирішуємо.
6. Думаємо над новими проєктами, які обговорювали протягом року, але ніяк не наважувалися запускати. Тепер вибору немає – щоб залишитись на місці, треба бігти ще швидше.
7. Усі три команди тепер працюють ще більш захоплено, ніж раніше. Ми віримо, що наш контент – це нехай невеликий, але теж внесок у спільну перемогу над ворогом. Це мотивує працювати по 12 годин на день без вихідних. Наші журналісти навіть з бомбосховищ і то примудряються відписувати тексти. Неймовірно ними пишаюся.

Сил і терпіння нам усім, друзі. Ми обов’язково переможемо.