«Будет зависеть не от людей, а от стран». Кто из уехавших украинцев вернется назад после войны
Mike Pritula
Під одним з моїх дописів у соціальних мережах днями розгорнулася активна дискусія про те, хто з українців виїхав під час війни з країни та чи повернеться знову до України.
Насправді, від людей мало що залежатиме, як мені здається.
А залежатиме від двох країн. Перша – це країна перебування.
А ось які критерії враховуватимуться в Україні.
Мені здається, що тут надто переоцінюється роль самої людини. Люди виїхали і виїжджають не за бажанням, а за потребою – і також повернуться чи ні.
Водночас, завжди є відсоток людей, які і так виїжджають та намагаються знайти себе в новій країні.
Так, для когось через вимушений переїзд відкриються нові можливості, та вони залишаться.
Для когось відкриються нові можливості після повернення, і вони повернуться.
Загалом світ стає більш глобальним та мобільним. Рівень міграції у світі зростає, зараз це близько 3.6% світового населення щорічно. Тобто протягом найближчих 10 років, грубо кажучи, третина людей змінить свої країни перебування.
«Залежатиме не від людей, а від країн». Хто з українців, що виїхали, повернеться назад після війни
У школі вчитель історії молодших класів мені казала: «Святе місце порожнім не буває». А я вірю, що наше місце – саме таке.
Отже, все буде добре. Нехай пощастить тим, хто виїхав. З радістю чекаємо на тих, хто повернеться.
Тішить, що як країна і нація ми справді стаємо більш глобальними та міжнародними. У той час як більшість жителів планети не виїжджали далі своєї області, наші жителі здебільшого якщо не побачать світ, то свою країну так точно.
Ось чого точно не хочеться – негативного ставлення до тих, хто виїхав й критики у бік тих, хто лишився. Все минає, минеться і це, а нам ще жити разом.
Джерело: Facebook Mike Pritula
Коли ми чуємо про роботу в ІТ, то уявляємо свободу, високі доходи, стартапи, технології та…
Уявімо собі: одного ранку вам дзвонить власник компанії і каже щось на кшталт: «Ми тут…
Це історія про фолоу-апи, довіру і як перестати бути «універсальним перехідником» у команді. Колись я…
Чому роль асистента – це не про контроль, а про мікропаузи, які рятують від вигорання.…
Бути татом – для мене це не про статус. Це про серце. Про безумовну любов,…
Я – операційна директорка. А ще – людина, яка більшу частину свого часу «гасить пожежі»,…