«Залежатиме не від людей, а від країн». Хто з українців, що виїхали, повернеться назад після війни

Автор

Mike Pritula

Під одним з моїх дописів у соціальних мережах днями розгорнулася активна дискусія про те, хто з українців виїхав під час війни з країни та чи повернеться знову до України.

Насправді, від людей мало що залежатиме, як мені здається.

А залежатиме від двох країн. Перша – це країна перебування. 

  • як швидко вона відмінить усі пільги для переселенців;
  • рівень оподаткування та можливість його уникнути (вести бізнес в іншій країні, виїжджаючи з країни на 180 днів);
  • вартість нерухомості;
  • вартість охорони здоров’я;
  • перспективи життя на пенсії;
  • легальний статус перебування та можливість отримати ВНЖ чи навіть громадянство.

А ось які критерії враховуватимуться в Україні.

  • стан житла (вціліло чи ні);
  • рівень оподаткування;
  • загальний рівень життя;
  • економічний стан та наявність робочих місць.

Мені здається, що тут надто переоцінюється роль самої людини. Люди виїхали і виїжджають не за бажанням, а за потребою – і також повернуться чи ні.

Водночас, завжди є відсоток людей, які і так виїжджають та намагаються знайти себе в новій країні.

Так, для когось через вимушений переїзд відкриються нові можливості, та вони залишаться.

Для когось відкриються нові можливості після повернення, і вони повернуться.

Загалом світ стає більш глобальним та мобільним. Рівень міграції у світі зростає, зараз це близько 3.6% світового населення щорічно. Тобто протягом найближчих 10 років, грубо кажучи, третина людей змінить свої країни перебування.

«Залежатиме не від людей, а від країн». Хто з українців, що виїхали, повернеться назад після війни

У школі вчитель історії молодших класів мені казала: «Святе місце порожнім не буває». А я вірю, що наше місце – саме таке.

Отже, все буде добре. Нехай пощастить тим, хто виїхав. З радістю чекаємо на тих, хто повернеться.

Тішить, що як країна і нація ми справді стаємо більш глобальними та міжнародними. У той час як більшість жителів планети не виїжджали далі своєї області, наші жителі здебільшого якщо не побачать світ, то свою країну так точно.

Ось чого точно не хочеться – негативного ставлення до тих, хто виїхав й критики у бік тих, хто лишився. Все минає, минеться і це, а нам ще жити разом.

Джерело: Facebook Mike Pritula

 

Нещодавні статті

Захист інтелектуальної власності в IT – як не втратити права на власний код

Коли ми чуємо про роботу в ІТ, то уявляємо свободу, високі доходи, стартапи, технології та…

25/06/2025

Перші кроки СЕО: як не зламати нічого в перший місяць (і навіть вразити всіх)

Уявімо собі: одного ранку вам дзвонить власник компанії і каже щось на кшталт: «Ми тут…

24/06/2025

«Бути всюди – не означає керувати». Як я перестала ходити на всі мітинги, але знаю, що на них говорили

Це історія про фолоу-апи, довіру і як перестати бути «універсальним перехідником» у команді. Колись я…

24/06/2025

«Не “помічник”, а реставратор тиші». Чому керівникам бізнесів варто дозволити собі мати асистентів

Чому роль асистента – це не про контроль, а про мікропаузи, які рятують від вигорання.…

17/06/2025

Ці обійми тримають світ: 4 миті, які сформували мене як тата

Бути татом – для мене це не про статус. Це про серце. Про безумовну любов,…

16/06/2025

«Ви не процес. Ви – людина». Як запобігти вигоранню, якщо ви працюєте в операційній ролі

Я – операційна директорка. А ще – людина, яка більшу частину свого часу «гасить пожежі»,…

11/06/2025