Рубріки: Історії

Звертаються до японки та кореянки… російською і чекають на відповідь. Історія з класу англійської мови в США

В Атланті мою метналочку рятувала група іноземців на суботніх зустрічах в бібліотеці. Це ESL клас (English as a Second Languge). Бразильці, японці, корейці, колумбійці, китайці, французи, пуерториканці, філіппінці, ми з дівчатами – українки. Мішанина з випадкових освічених людей, яких об’єднує фрустрація та самотність, чужа мова в чужій країні.

Кожна субота як ковток свіжого повітря та безплатна групова терапія, де ти відчуваєш підтримку та вербалізуєш колись очевидні речі. На день незалежності України я запросила до себе гостей з Америки, Бразилії та Японії.

А потім в одну з субот в клас прийшли три вершники апокаліпсису: Зіна, Рая та Татьяна.

Одна «тічєр оф хісторі», інша «тічєр по рашн ленгуадже», третя «лайбреріан». Кажуть, що живуть тут кожна від п’яти до семи років. На трьох вони знають сумарно 20 слів англійською. Припустимо, ми віримо, що вони живуть тут стільки років і однаково можуть як брехати, так і бути типовими совєцкімі людьми, які ніколи не вчать мову проживання. Рая та Зіна «фром Узбекістан», Татьяна з Владивостоку. «What language do you speak Raya, Zina and Tatiana?» – «Рашн, оф корз!». Оф корз.

Вони розмовляють, коли інші розповідають про себе, голосно спілкуються російською між собою і до мене завжди звертаються російською.

А коли не отримують відповіді, просто голосно продовжують щось питати російською… у японки та кореянки.

Сьогодні до них приєднався пенсіонер Юрій з Курська, який дев’ять років живе в Штатах і знає ще менше англійських слів, ніж Рая, Зіна, Татьяна разом.

В день борщу я принесла ці листівки, які робила ще минулого року.

Листівка на День борщу

Між собою вони обговорювали: «Ничего не понятно, при чем тут свекла, наш борщ и война?».

Листівку зрозуміли японці, пуерториканці, бразильці, філіппінці, француженка, іранець. Кожен взяв на пам’ять, або через вихованість. Але «не зрозуміли» звісно тільки ці четверо.

Господи, дай нам сили продовжувати пояснювати та розповідати всім на світі про Україну та про українців в присутності будь-яких «свьокл» й надалі.

Джерело: Facebook Maria Sharlay

Нещодавні статті

«Не “помічник”, а реставратор тиші». Чому керівникам бізнесів варто дозволити собі мати асистентів

Чому роль асистента – це не про контроль, а про мікропаузи, які рятують від вигорання.…

17/06/2025

Ці обійми тримають світ: 4 миті, які сформували мене як тата

Бути татом – для мене це не про статус. Це про серце. Про безумовну любов,…

16/06/2025

«Ви не процес. Ви – людина». Як запобігти вигоранню, якщо ви працюєте в операційній ролі

Я – операційна директорка. А ще – людина, яка більшу частину свого часу «гасить пожежі»,…

11/06/2025

«Від малого до великого»: як проєкт «ГеройCar» перетворює сувенірні автомобілі на справжні пікапи для ЗСУ

Задонатити на Сили оборони України та отримати сувенір, який нагадує про важливість забезпечення ЗСУ автомобільною…

03/06/2025

Не мила дрібничка, а стратегічний інструмент – як вдячність змінює комунікацію у команді

Знову про «дякую». Так, тема стара, але якщо почитати блоги американських чи європейських лідерів думок, то…

02/06/2025

Замість TikTok – книжки. Як зробити так, щоб діти читали і їм це подобалось

Наприкінці квітня Асоціація видавців Сполученого Королівства представила план із відродження дитячого читання для задоволення –…

21/05/2025