«Боротьба на двох фронтах: у ЗСУ та в економічному просторі». Історія власника барбершопів, який пішов захищати Україну

Руслан Колішенко – власник декількох барбершопів у Івано-Франківську і одночасно український військовослужбовець. До його мережі Frisor входить чотири салони, які, попри війну, щодня приймають десятки клієнтів.

Редакція розповідає, чому 24 лютого Руслан вирішив йти на фронт і як його бізнес продовжує працювати і навіть рости в умовах воєнного стану.

Як Руслан опинився в лавах Збройних сил України

Я не служив строкову службу, але п’ять років був курсантом Військового інституту Університету Шевченка. Після цього п’ять років служив у льотній бригаді тактичної авіації, а у 2015 році пів року брав участь в АТО. 

Відтоді я знаходжусь в оперативному резерві першої черги. Перші вибухи 24 лютого я почув крізь сон і відразу зрозумів, що це війна. Тому зранку одразу подзвонив у мою частину, щоб дізнатись, що мені робити. Зараз я проходжу службу в тій самій бригаді тактичної авіації, де служив і воював раніше.

Фактично на своїй посаді я відповідаю за співпрацю з органами влади, волонтерами й іншими зовнішніми структурами та виконую різні завдання для оборони й охорони аеропорту.

Це не було шоком, час потрібен був лише на організацію бізнесу – передати процеси управління на менеджерів. 25-го числа я вже був на пункті прийому особового складу.

Пам’ятаю, під час чергової повітряної тривоги основне, що мене хвилювало – коли дадуть зброю.

Про життя підприємця на війні

Переналаштуватись із життя цивільного підприємця на воєнний стан було неважко – я вже проходив це 2015 року. Складними стали завдання безпосередньо там – з усіма домовитись і зробити так, щоб бригада була забезпечена всім необхідним. Це по сьогодні складе питання.

Поки що я не потрапляв в особливо небезпечні ситуації – звісно, були обстріли, був інцидент поблизу місця нашої дислокації, коли нам довелось вести оборону, а я опинився без зброї.

Але зараз у ЗСУ всюди небезпечно, і перебувати на будь-якому військовому об’єкті – завжди потенційна небезпека.

Що з початком війни стало з бізнесом

24-го числа я зрозумів, що бізнес наразі повністю зупиниться і не факт, що колись ми знов відчинимо двері. Я виплатив із власних коштів усі зарплати працівникам, податки та частково борги перед постачальниками. Вирішив, що це мій обов’язок – для підтримки працівників і партнерів.

Мабуть, за таку позицію Бог віддячив мені – уже за декілька днів моя команда знову відкрила всі три барбершопи. Команда нікуди не розбіглася, лише одна людина виїхала за кордон. Тому ми відкрились практично без втрат і мали змогу повноцінно почати працювати у звичному режимі.

Послуги барбершопів виявились потрібними у воєнні часи – у нас щодня все зайнято, зазвичай на декілька днів наперед. Змінилась лише статистика – якщо раніше до нас приходили 90% постійних клієнтів, то зараз 70% нових клієнтів і 30% постійних.

Зарплати нікому не скорочували, навпаки – залишили без змін, хоча частина команди зараз працює неповні робочі дні.

За тиждень викупили ще один барбершоп і створили 15 робочих місць

За тиждень після початку повномасштабного вторгнення я вирішив викупити конкурента. Його барбершоп також в Івано-Франківську.

Ми про це говорили ще до початку війни, але тоді нам не дуже підходили умови. Зараз ми робимо там невеличкий ремонт і ребрендинг і скоро відкриємось. Цей салон дасть ще 15 робочих місць. 

Я не беру участі в управлінні бізнесом – від перших днів усе передав менеджеру. Декілька разів на тиждень точково перевіряю деякі таблиці та рахунки.

Така от боротьба на двох фронтах: я в ЗСУ, команда в економічному просторі. Мене переповнює гордість за свою команду, а ще розуміння, наскільки ми сильна і згуртована нація.

Крім потужних ЗСУ у нас не менш потужні бізнесмени, які можуть втримати економіку країни і в такий спосіб роблять свій внесок для нашої перемоги над окупантом.