Весна 2020 року, світовий локдаун, планета зупинилася. О другій годині ночі музикант Дмитро Шуров, соліст проєкту Pianoбой, у підвалі власного будинку пише джаз для програми Pianoбой Jazz Live. Він ще не знає, що зможе зіграти її вперше тільки через півтора року – на Leopolis Jazz Fest 2021 у Львові.
У підвалі будинку Дмитро разом з Ольгою, дружиною і PR-директоркою Pianoбой, облаштував студію. Будинку вони віддали перевагу перед «трьошкою» на Оболоні.
У партнерському матеріалі з Kärcher Дмитро й Ольга Шурови розповіли MC.today, чому зважилися купити будинок і як робота із землею замінює їм фітнес і психотерапію.
8 березня минулого року ми дали великий концерт у Палаці спорту в Києві. На нього прийшло 8 тис. осіб. На сцені грав оркестр і співав хор, у повітрі літав рояль. Ми стали останнім українським проєктом, який встиг зробити таке шоу 2020 року перед затяжною низкою масок та обмежень.
Дмитро й Ольга Шурови
За чотири дні ми були на сцені в Парижі і готувалися до виступу на приватній вечірці, коли прийшло повідомлення від замовника: «Усе скасовуємо». Замість концерту ми зіграли «Відьму» у прямому етері Instagram і поїхали додому. Так нас застав карантин.
До пандемії ми давали по 100 концертів на рік, які приносили мільйони гривень прибутку. З початком обмежень нам довелося скасувати великий український тур «Хісторі», який запланували на весну 2020 року – ми повинні були відвідати з ним 16 міст України.
Ми не стали шукати альтернативних способів заробітку. Вирішили, що всесвіт сам говорить нам: «Зупиніться, віддихайтеся». Тому домовилися приділити час тому, що найбільше любимо, – музиці. За два тижні березня я написав новий альбом «Заброшка», пізніше – три пісні для серіалу «Папік». За ці саундтреки нам заплатили. Додатковий дохід приносило роялті.
У травні стало зрозуміло: нам потрібен якийсь проєкт, щоб знизити адреналінову ломку. Адже ми звикли до жорсткого графіку і постійних цейтнотів. Ми стали їздити по 100-кілометровій зоні навколо Києва: у Чорнобиль, Канів, Радомишль.
В одній з таких поїздок побачили банер «Васильківські Карпати», заїхали подивитися і закохалися в це місце. За місяць купили там велику ділянку – 35 соток. І за три місяці побудували будиночок на 60 метрів.
У нас вже є великий будинок з ділянкою у п’ять соток – він знаходиться в Києві, ми переїхали в нього кілька років тому. Можна було б сказати, що ми побудували його заради сосисок на вогнищі або хлібців у тандирі, але ні. Головна причина – музика.
Раніше пісні й аранжування Pianoбой народжувалися в нашій «трьошці» на Оболоні. Але написання музики – дуже гучна діяльність, особливо коли записуємо барабани або проводимо репетицію. А натхнення може прийти о другій годині ночі, коли сусіди сплять. Та й просто часто ніч – це єдиний можливий час для роботи.
У підвалі будинку ми обладнали студію. Вона невелика, але там ми можемо писати пісні в будь-який момент – це таке щастя! А ще можна створювати музику без залучення аутсорсу. Ми не платимо ні за студійний час, ні за студійних фахівців, що дуже недешево.
Будинок у селі ми побудували, бо вирішили інвестувати в «старість», поки молоді й енергійні. Зараз там йде благоустрій, тому більшу частину часу ми проводимо в будинку в Києві.
Нас часто запитують, чому жити в будинку нам подобається більше, ніж у квартирі. Ми відповідаємо:
Але є і зворотний бік. Ось над чим варто замислитися, якщо ви хочете переїхати у приватний будинок:
На нашій ділянці в Києві є мінісад, де росте наш юний персик – ми посадили його самі. Ми його фанати – рахуємо, скільки фруктів він дає щороку, зараз на ньому 72 персики! Цього року спробували наші перші черешні.
Будинок в селі стоїть на палях, до нього ведуть 20 сходинок. Ділянка у три рівні, із природним ландшафтним дизайном. На ній росте 150-річний дуб. Ми не змінювали на цій ділянці нічого, це було б святотатством. Минулої осені тільки заклали там плодовий сад із 12 дерев. Цієї весни посадили город: хочемо виростити помідори, огірки, салат, зелень і кабачки. У планах облаштувати природну альпійську гірку та побудувати невелику купальню.
Обов’язки з догляду за ділянками ми ділимо так: я відповідаю за воду, електрику, опалення, безпеку. До садівництва в мене особлива любов: я люблю свою дружину, і якщо вона говорить копати яму для черешні – буркочу, але копаю. А якщо серйозно, садом здебільшого займається Оля.
Ми ніколи не користувалися послугами садівників і ландшафтних дизайнерів – хочеться жити у просторі, який ти зробив своїми руками.
Зовсім без помічників тут не обійтися, тому, коли редакція MC.today запропонувала нам протестувати акумуляторну техніку Kärcher – газонокосарку, тример для трави, пилку, мийку та пилосмок, ми з готовністю та задоволенням погодилися. Німецьке коріння Олі відразу нашептало, що з Kärcher ми порозуміємося. Вона з поволзьких німців, які після війни оселилися в Донецькій області. Бабуся Олі Флора Карлівна вчила дітей мити двір з пральним порошком зі шланга – на подив сусідів.
Приємним шоком для нас стали пилосмок і мийка Kärcher. Ми шість років не розуміли, як помити підшивку даху: там накопичився пил і павутиння, а підніматися з відром і ганчіркою незручно та небезпечно. Мийка вирішила це питання – вона працює на акумуляторі, з нею легко піднятися наверх. Ще ми помили фасади альтанки, госпбудівлі, ганок, паркан і навіть вантажний автобус – у ньому ми возимо музичні інструменти та іноді будматеріали.
Пилосмок Kärcher фантастично прибирає тополиний пух в альтанці. Коли ми раніше намагалися прибрати його мітлою, він скочувався і просто літав по всьому двору. Це спеціальний пилосмок – їм можна прибрати будь-яке сміття навколо будинку. Прибирання семиметрової машини з його допомогою зайняло всього 30 хвилин!
Газонокосарка Kärcher теж працює на акумуляторі, і це робить її дуже легкою. Бензинові косарки галасливі та важкі. До того ж завжди потрібно мати каністру бензину вдома. У нас була електрична косарка, і ми не довіряли 18-річному синові Льву – ми знаємо сім’ю, де жінка загинула від удару струмом, наїхавши на провід. Тепер син косить свій футбольно-баскетбольний майданчик, а ми – газон.
У кількох місцях на газоні виросли маргаритки, які дуже шкода «збривати». Навколо них ми викосили траву тримером Kärcher.
Пилкою ми обрізали гілки в саду і напиляли колод для комина. Здивувало, що пилка «на батарейці» пиляє колоди не гірше, ніж бензинова: швидко, легко та без зусиль. А ще вона дуже тиха. Це не означає, що нею можна пиляти вночі, але говорити поруч по телефону без крику – цілком.
Головна перевага цієї лінійки Kärcher – вона вся працює від однієї зарядної батарейної платформи.
Створення гарної ділянки дуже схоже на створення музики. Щоб отримувати від неї таке саме задоволення, як від гарної пісні, ми радимо:
За три тижні використання техніки Kärcher ми наблизилися по доглянутості та чистоті до чепурних німецьких двориків, і тепер у місто хочеться виїжджати ще рідше. Німецька бабуся була б нами задоволена.
Фотографка і відео: Дар’я Циркова
«Київстар» планує отримувати 10% доходу не від телекомунікаційних послуг, а далі – збільшити такий дохід…
Необанк monobank випустив новий напій у колаборації із «Живчиком». Відсканувавши QR-код на банці можна також…
Айтівець і начальник Управління ІТ Міністерства оборони України Олег Берестовий іде з посади. На цій…
Транснаціональна компанія Visa запустила в Україні технологію, що дозволяє підтверджувати онлайн-покупки за допомогою біометрії –…
Очільник Міністерства цифрової трансформації Михайло Федоров повідомив, скільки податків сплатили резиденти «Дія.City» в І кварталі…
Українські айтівці Влад Кампов та Діма Малєєв запустили власний стартап mentor.sh – платформу для пошуку…