UA RU
logo

Експеримент: я розвозила суші під час карантину та мріяла з’їсти їх сама. День із життя кур’єрки

Ресторанний бізнес від карантину постраждав чи не найбільше. За даними дослідження Poster, продаж у цій сфері знизився в чотири рази. Під час суворого карантину працювало тільки 34 % місць, відкритих на початку березня. Заклади виживали здебільшого завдяки доставці та замовленням їжі на виніс.

У партнерському матеріалі з «ПриватБанком» і мобільним застосунком LiqPay журналістка MC.today Наталя Соловйова вирішила зсередини подивитися, як працює ресторан на карантині. Вона влаштувалася кур’єркою в студію суші й цілий день розвозила замовлення.

Партнер проєкту?
«ПриватБанк»

Як карантин вплинув на роботу невеликого закладу

«Авторська студія суші» – це невеликий ресторан у центрі Запоріжжя. Його в 2017 році відкрила родина переселенців із Донецька. Вадим Семенко з дружиною Наталією займаються організаційними питаннями, їхній син Гнат працює кухарем.

Эксперимент: я устроилась курьером в студию суши. Как работает ресторан на карантине

Наталя Соловйова

Роли тут дуже смачні, але й не найдешевші. Ціна порції від 60 до 360 грн, в інших місцях середня ціна близько 100 грн.

Власники пояснюють таку різницю своїми вимогами до якості. Частину продуктів, наприклад, соєвий соус і васабі, вони замовляють з Японії, постачальників відбирають після ретельної перевірки продуктів, а на кухню закупають тільки професійне обладнання. Кухарі використовують японські ножі ручної роботи. Їх вартість стартує від $200, а ще для них потрібні спеціальні гумові дошки по $150, які Вадим замовив з Америки.

Запоріжці такий підхід цінують – до карантину «Авторська студія суші» процвітала. За кілька місяців після відкриття власники найняли ще одного кухаря. Розвозити замовлення самостійно не встигали, доводилося часто залучати кур’єрів служб доставки.

Повара ресторана «Авторская студия суши» используют японские ножи ручной работы

Кухарі ресторану «Авторська студія суші» використовують японські ножі ручної роботи

У березні продаж зменшився на 50 %, довелося звільнити кухаря, відмовитися від послуг сторонньої служби доставки та знову працювати родиною – як із самого початку. Тепер невеликий ресторанчик пропонує тільки доставку й самовивіз – два столи та барна стійка в закладі пусті з першого дня карантину.

Отримавши завдання редакції, я написала Вадиму Семенку в Facebook і домовилася про те, що проведу один день як кур’єрка.

Антисептики замість квітів і оплата за допомогою застосунку

Я приїхала до ресторану близько першої дня в п’ятницю. Двері зачинені, на них наклеєна записка: «Працює доставка та самовивіз». На стукіт вийшла Наталія та відчинила мені двері. Насамперед мене відправили мити руки, потім обробили їх антисептиком. Верхній одяг на прохання кухаря Гната я залишила на вішаку біля дверей, як і рюкзак із речами.

В «Авторській студії суші» відкрита кухня, нині вона відділена від мене барною стійкою. Туди я навіть не підходжу – в іншому кінці приміщення є стіл із диваном, де я і влаштувалася. Усі троє працюють у масках, а кухар ще й у рукавичках. Замість квітів на столиках у ресторані стоять антисептики. Власники зізнаються, що від постійної дезінфекції страждають руки, але нічого не вдієш.

Мій робочий день почався зі встановлення мобільного застосунку LiqPay для оплати замовлень. Клієнти студії можуть оплатити суші, використовуючи QR-код, push-сповіщення, FacePay (ідентифікацію обличчя) та геолокацію. Вадим використовує застосунок, щоб залучити більше клієнтів. Під час карантину багато хто хотів оплатити замовлення безконтактно, а оплати на сайті в «Авторської студії суші» поки що немає.

Я встановила мобільний застосунок LiqPay для оплати замовлень
Я встановила мобільний застосунок LiqPay для оплати замовлень

Власник ресторану розповідає: щоб додати онлайн-оплату, потрібно підготувати договір оферти та прикрутити модуль на сайт. Гонорар юристу й розробнику – додаткові витрати. А застосунок встановлюється за пів години. І його можуть використовувати всі співробітники, які є клієнтами «ПриватБанку».

Я встановила мобільний застосунок LiqPay, і Вадим на своєму смартфоні двома кліками додав мене як співробітницю за номером телефона. У LiqPay можна вибрати різний статус доступу до даних. Своїй дружині Наталії Вадим надав повний доступ, мені – кур’єрський. З ним я можу тільки приймати оплати й оформлювати повернення.

Чудеса онлайн-оплати, як у Києві

Лунає дзвінок – клієнтка робить замовлення. Гнат крутить роли, Наталія вчергове обробляє руки антисептиком, надіває рукавички й пакує замовлення. Мені потрібно всього лише винести його клієнтці, яка вирішила взяти роли із собою. У закладі є термінал, але я запропонувала замовниці спробувати новий спосіб оплати за допомогою QR-коду. Для цього не потрібна картка, тільки телефон із камерою.

Якщо клієнт користується «Приват24» – він може оплатити прямо в застосунку, якщо ні, то після сканування коду на його смартфоні відкриється спеціальна сторінка оплати. Там він може ввести номер картки будь-якого іншого банку вручну.

Дівчина здивовано погодилася та сказала, що бачила подібне лише в Києві. У застосунку висвічується, що 780 грн успішно надіслані. Я віддала замовлення, сподіваючись, що нічого не переплутала та гроші надійдуть Вадиму. Забігаючи наперед, скажу, що нічого не загубилося, оплату з відрахуванням комісії переказали на рахунок вранці. Вона складає 2,75 % від замовлення.

Я повертаюся на диван і спостерігаю за родиною. Гнат готує швидко і наче не задумуючись. Зізнається, що працювати в рукавичках він звик, а ось у масці йому незручно, але діватися нікуди – в «Авторській студії суші» серйозно ставляться до безпеки клієнтів.

Игнат работать в перчатках привык, а вот в маске неудобно

Гнат звик працювати в рукавичках, а ось у масці незручно

Я й сама страждаю від підвищених заходів безпеки – замовлення я виносила в гумових рукавичках, коли поверталася, їх потрібно було змінити. Коли я поїду до наступного клієнта, процедуру доведеться повторити. Руки одночасно сохнуть через антисептик і пітніють через рукавички.

Певний час я просто чекала на дивані та слухала, як Вадим спілкується з постачальниками. Йому потрібно було замовити мідії, і всі в студії активно обговорювали, які кращі – чилійські або китайські. Саме в цей момент із сайту прилетіло велике замовлення на кілька наборів ролів під 1 тис. грн – у клієнтки день народження.

Шукаючи загадковий будинок

Ми з Наталією, яка сьогодні буде моєю водійкою, сідаємо в машину. Мені стає ніяково. Потрібно в цілості довезти дороге замовлення, тому пакет із ролами я всю дорогу тримаю в руках. Наталія сміється – зазвичай замовлення складають на задньому сидінні.

Дорогою ми забиваємо адресу в Карти Google і бачимо, що за зазначеною адресою немає будинку. Карти ведуть нас до якогось перехрестя. Ми телефонуємо, щоб уточнити адресу, але це не допомагає: вулиця і номер будинку введені правильно, мабуть, проблема з картами. Замовниця намагається пояснити, як знайти її житло, і наступні десять хвилин ми з Наталією намагаємося з’ясувати, де ж розташований «червоний триповерховий будинок».

Задача ускладнюється тим, що в цьому районі майже всі будинки червоні та триповерхові. На багатьох із них не зазначені ні вулиці, ні номери. Віддати замовлення нам вдається тільки за допомогою складної системи координат і орієнтирів: будинок розташований за поворотом після магазину, у дворі – дитячий майданчик.

Це замовлення оплатили через геолокацію
Це замовлення оплатили через геолокацію
Це замовлення оплатили через геолокацію

Замовниця спускається за своїми ролами – не хоче, щоб незнайомі люди навіть стояли поряд із квартирою. Я пропоную оплатити замовлення через геолокацію – застосунок просканує, чи є поряд люди з увімкненим «Приват24», видасть мені варіанти й запропонує відправити рахунок. Приблизно за таким принципом працює Bluetooth. Жінка з ентузіазмом погоджується.

Я прошу її зайти в «Приват24» і запускаю пошук у застосунку на своєму телефоні. Аватарка з іменем замовниці з’являється одразу, я натискаю на неї та вводжу суму – 920 грн. Клієнтці в «Приват24» приходить сповіщення з проханням підтвердити оплату.

Платіж проходить миттєво. Весь цей час ми стояли на відстані близько півтора метра – все за правилами безпеки.

Страждання голодної кур’єрки

День у студії минає не дуже активно – на годиннику майже шоста вечора, а ми виконали всього два замовлення. Цієї миті майже одночасно надходять ще кілька. Я дивуюся, але для власників студії це звичайна річ. У п’ятницю клієнти завжди «оживають» під вечір.

Я розповідаю людям про новий спосіб оплати – всі живо реагують, але вже тримають гроші в руках. Одна жінка залишається байдужою – вона просто не знає, що таке QR-код.

Я вже пів року живу в Києві – тільки на час карантину приїхала до Запоріжжя. До цього я навіть не помічала, як погано йдуть справи з безконтактною оплатою в ресторанах, здавалося б, обласного центру. Більшість не має ні кнопки на сайті, ні терміналу. За півтора місяця карантину я кілька разів вибігала в банкомат за лічені хвилини до прибуття кур’єра. Я зовсім відвикла тримати в гаманці більше 15 грн на проїзд, і мене ситуація дратує. І для ресторанів, і для їхніх клієнтів застосунок LiqPay – це знахідка, і не тільки на час карантину. На власному досвіді я переконалася, що цей спосіб оплати швидкий і дуже зручний.

Порція ролів у ресторані «Авторська студія суші» коштує 250 грн
Порція ролів у ресторані «Авторська студія суші» коштує 250 грн
Порція ролів у ресторані «Авторська студія суші» коштує 250 грн

Я вже дуже зголодніла й сама не проти з’їсти все, що там апетитно розкладає на столі сушист. Після шостої Вадим закінчує справи з постачальниками й закриває документи з цінами. Тепер він розповідає мені про те, як правильно їсти суші, навіщо насправді потрібен васабі – виявляється, він знезаражує сиру рибу в ролах. Я розумію, що 24 роки свого життя їла роли неправильно. Саме цієї миті приходить чергове замовлення, останнє на сьогодні.

Маска проти сучасних технологій

Ми їдемо на другий кінець міста. До мене виходить молодий чоловік. Я видаю завчений текст про новий спосіб оплати. Хлопець радісно погоджується – каже, що в Запоріжжі такого ще не бачив. Я розповідаю, що в застосунку можна заплатити за допомогою функції Face – потрібно просто подивитися в камеру. Протестувати цей спосіб не виходить – хлопець вирішив не знімати маску.

Маска помешала оплатить с помощью функции Face

Маска завадила оплатити за допомогою функції Face

Я сміюся: ось так, компанії роками розробляють системи розпізнавання облич, а потім приходить коронавірус, і всі ці розробки виявляються марними. Клієнт оплачує своє замовлення на 430 грн за QR-кодом.

Він зачиняє двері. Вдома, судячи по вигуках, його чекають дружина та дитина. Я, відверто кажучи, їм заздрю – поки вони вечерятимуть ролами, мене очікує довгий шлях додому.

Сили залишили мене. Я терпіти не можу чекати й губитися, а тут я весь день тільки це й робила. Перед тим як заснути, обіцяю собі, що завжди залишатиму кур’єрам чайові. Мені сняться роли, рукавички й однакові будинки. Ні на одному немає адреси.

Фотографії Маргарити Булгакової

Партнер проєкту?
«ПриватБанк»

ПІДКЛЮЧИТИ застосунок Liqpay

Ваша жалоба отправлена модератору

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: