«Ідея з’явилася після поїздки в Гонконг». Історія мережі «Експрес Стрижка», що вже працює в 5 країнах

Засновниця мережі салонів «Експрес Стрижка» Ірина Погодіна, маючи за плечима понад 20 років досвіду в б’юті-індустрії, здійснила справжню революцію у сфері краси. Вона перевернула традиційний підхід до перукарських послуг. Відмовилася від звичної системи попереднього запису, замінила адміністраторів на платіжні термінали, зробила стрижку швидкою та доступною, а салони почали з’являтися в місцях з активним трафіком, як-от біля метро.

Сьогодні бренд «Експрес Стрижка» налічує понад 180 салонів, з яких більше 100 відкрито за франшизою. У 2023 році оборот компанії сягнув 8 млн євро. За увесь час існування мережі закрилися лише 3% партнерських точок. Щороку кількість салонів збільшується: лише в першому півріччі 2024 року відкрилося 25 нових закладів, ще 27 запрацюють до кінця року.

Редакції MC.today засновниця мережі салонів «Експрес Стрижка» розповіла, як потрапила в б’юті-індустрію, про перший салон, який називався «Перукарня», погрози конкурентів, як поїздка в Гонконг надихнула на ідею експрес-перукарень та чого навчив невдалий вихід на польський ринок.

Перший салон називався «Перукарня»

Це був 1999 рік. Ідея відкрити бізнес виникла спонтанно. Якось мені мама запропонувала: «Ірино, іди навчайся, і ми відкриємо перукарню». Вона не була пов’язана з цією сферою, просто любила красу. Тоді ще не існувало структурованих бізнес-моделей, тим паче у сфері перукарських послуг.

Мене захопила ця думка. Я переїхала до Києва й почала опановувати професію перукаря. Щойно отримала диплом, почала втілювати мрію в реальність. Спочатку я орендувала половину зали й стригла клієнтів сама, але мріяла про власний салон. Довго шукала партнерів, аби втілити цей задум й на запит відгукнувся мій майбутній чоловік. Перший заклад, що ми відкрили разом у Києві, став для нас справжнім випробуванням.

Ми знайшли скромне приміщення в Деснянському районі, зробили ремонт, купили необхідне обладнання і за місяць відкрилися. Але замість заробітку отримали самі клопоти. Вкладених коштів не вистачило, доводилося на всьому економити. У нас навіть назви не було – просто «Перукарня». А у вхідних дверях були такі щілини, що взимку через них задувало сніг та холод.

Салон мав п’ять робочих місць і пропонував усі види стрижок. Спочатку було страшно, що нічого не вийде. Тож я сама стала за крісло і працювала разом з іншими майстринями, доки салон не став беззбитковим. Згодом справи пішли вгору – ми виправили всі недоліки приміщення й найняли більше майстрів.

Ось тоді я повністю відчула всі нюанси роботи перукарні, які можна побачити тільки зсередини. Наприклад, крім договору оренди, потрібно було сплачувати ринковий збір й платити за вивіз сміття, що в сумі дорівнювало вартості оренди. Але найбільшим «сюрпризом» для нас став візит бритоголових хлопців від наших конкурентів, які погрожувати, що спалять нашу перукарню через низькі ціни.

Окрім цього, ми зіткнулися з крадіжками та відсутністю належного сервісу з боку майстрів. Довелося контролювати касу та звільняти непорядних співробітників. Це була довга й виснажлива робота, але поступово вдалося навести лад. Наш салон був звичайним, міг прийняти багато людей. Але мені все ж таки хотілося зробити переворот в цій індустрії. Створити щось унікальне.

Як відсутність адміністратора зробила революцію в перукарській індустрії

У 2012 році ми з чоловіком вирушили в подорож до Гонконгу. Там натрапили на інноваційний заклад – перукарню без адміністратора. Клієнти підходили до спеціального термінала, розраховувалися та чекали своєї черги на стрижку. Зараз цим нікого не здивуєш, а тоді це було чимось неймовірним.

Мене вразила організація процесу – салон працював як конвеєр. Тож, коли ми повернулися додому, мали чіткий намір – створити щось подібне в Україні.

На той момент я вже закінчила Університет «КРОК» у Києві за спеціальністю «Комерційний директор» і мала достатньо знань. Мій чоловік взяв на себе всі технічні аспекти, включаючи обладнання та застосунки, а я зосередилася на організації всього процесу.

Ми почали з розробки термінала та впровадження нових стандартів обслуговування. Я була впевнена, що якщо замість адміністратора встановити термінал самообслуговування, спростити процес запису та знизити ціни, це приверне увагу клієнтів, особливо з економсегмента.

Також ми запровадили в закладах дитячу зону й подарунок для кожної дитини після стрижки. Розробили мобільний застосунок для майстрів і клієнтів, та бонусну програму для постійних відвідувачів.

У цей період відбулася справжня революція в нашому бізнесі. Я була впевнена в ідеї впровадження автоматизації навіть тоді, коли багато хто називав нас ненормальними. Ми вирішили відкрити відразу п’ять салонів у Києві. З цього, у 2013 році, почалася історія мережі HAIRCUT EXPRESS, що відома в Україні під назвою «Експрес Стрижка».

Ми відкривали салони поблизу різних станцій метро, розраховуючи на великий потік клієнтів. Перший день роботи HAIRCUT EXPRESS підтвердив наші очікування – в салон прийшло майже 100 людей.

Це була справжня сенсація: черги по 30 осіб, найнижчі ціни на ринку і шалений відтік клієнтів з конкурентних салонів. Нас почали критикувати й навіть погрожувати, але це лише додало впевненості. Ми стали новими лідерами у перукарському бізнесі.

«Започаткували франшизу, коли нас стали копіювати»

Спочатку ми не розглядали продаж франшизи – вирішили розвиватися самостійно. Однак наше бачення бізнесу змінилося, коли нас почали копіювати. Ми зрозуміли, що продаж франшизи – цілком логічний крок. Звернулися до Асоціації франчайзингу Україні, де познайомилися з головою директорату Андрієм Кривоносом. Він схвалив цю ідею і зголосився ії масштабувати. Протягом місяця нам розробили всі необхідні документи і вже за кілька місяців ми продали першу франшизу. Наші партнери відкрили заклад у Києві на вулиці Гетьмана Павла Скоропадського (колишня вулиця Льва Толстого).

Щоб відкрити салон експрес-стрижки, потрібно $12 тис.: $2 тис. паушальний внесок, а решта – на потреби закладу. Щомісячне роялті – 3,5% від обороту. Раніше окупність салону становила кілька місяців, зараз це займає понад рік.

Ми супроводжуємо франчайзі на кожному етапі – від вибору приміщення до запуску бізнесу та постійної маркетингової підтримки. Нам важливо не просто продати франшизу, а побудувати міцні партнерські стосунки й дати людям можливість розвиватися. Ми обираємо у команду лише тих, хто дотримується етичних норм і поважає нашу систему.

Сьогодні в мережі HAIRCUT EXPRESS в Україні працює майже 120 салонів, з яких 18 – це наші власні, а решта – відкриті за франшизою. Деякі франчайзі мають кілька закладів. Ми представлені в Києві, Харкові, Дніпрі, Хмельницькому та інших містах. Кожен салон має не менше восьми співробітників, що дозволяє забезпечувати роботою близько 800 людей.

«Розвиток бізнесу в Польщі виявився не таким “мармеладним”, як здавалося»

За рік після нашого відкриття в Україні, ми відчували себе настільки впевненими, що вирішили відкривати HAIRCUT EXPRESS в Європі. Вибрали Польщу, бо вона поряд, а менталітет схожий на український. Ми вирушили туди, пройшлися по місцевих салонах і подумали: як же там не вистачає наших закладів!

Тож невдовзі відкрили салон у Польщі за тією моделлю, що працювала в Україні, сподіваючись, що одразу вишикується черга з клієнтів. Але цього не сталося.

Все було не так «мармеладно», як мені хотілося. Салон відкрився у найменш доречний час – напередодні Нового року, коли всі європейці відпочивають. Проте ми цього не знали, думали, що ось зараз почнеться сезон і ми швиденько окупимо вкладення. Але час минав і гроші, зароблені в Україні, йшли на покриття всіх зобов’язань і витрат у Польщі.

Було настільки важко, що мене охопило розчарування, я подумала: «Бізнес провалився. Та і навіщо мені ця Європа, не хочу тут розвивати нашу справу». Але у нас вже були бізнес-зобов’язання і довелося продовжувати працювати й шукати вихід із ситуації.

Ми провели дослідження ринку і адаптувати нашу модель під місцеві потреби. Зʼясувалося, що відвідувачі обрали нас не лише через низькі ціни, а й завдяки тому, що наші перукарні можна відвідати без попереднього запису і вони працюють довше місцевих салонів. В Європі клієнти більше цінують увагу та повагу, ніж просто високу якість.

З часом ми зрозуміли, що тут усе рухається повільніше і не варто чекати миттєвих результатів. Коли ми адаптувалися до їхнього темпу, зрозуміли потреби клієнтів і навіть навчилися говорити польською мовою, кількість відвідувачів зросла, а бізнес почав розвиватися стабільніше.

Відкрити перукарню за франшизою за кордоном, коштує 40 тис. євро, паушальний внесок становить 5 тис. євро, щомісячне роялті – 5% від обороту. Окупність закладу довша – близько двох років. Але необхідно ретельно вивчати ринок, інакше, ви можете ці гроші просто втратити.

Як повномасштабна війна вплинула на бізнес

Початок повномасштабної війни став для нас справжнім шоком. Напередодні бойових дій наш директор поїхав у відпустку на Мальдіви, і всі салони залишилися без керівництва, без жодного плану дій. У цей критичний момент я опинилася віч-на-віч із проблемами. На звʼязок вийшла лише бухгалтерка. Ми разом зв’язалися з майстрами і створили групу для комунікації та подальшої координації. Перші тижні вторгнення салони, звісно, не працювали – це був час невизначеності та страху.

І ось, одного дня, дівчата написали мені, що хочуть повернутися до роботи. На той час Збройні сили уже відігнали окупантів від Києва. Життя продовжувалося і люди почали запитувати про стрижки. На роботу вийшла одна майстриня і була шокована – щойно люди побачили, що заклад відкрився, утворилася черга ледь не на всю вулицю. У той день прийшло стільки клієнтів, як зазвичай буває за тиждень. За її прикладом один за одним почали відкриватися салони й в інших районах Києва.

Дніпро та Хмельницький продовжували працювати без зупинок, а Харків відновив свою діяльність пізніше. Ми нікого не квапили й чекали, допоки працівники самі проявлять ініціативу.

Усі орендодавці з розумінням віднеслися до ситуації й надали нам знижки на оренду, що допомогло підтримати бізнес. Щодо втрат, на щастя, наша мережа не постраждала. Були влучання біля метро Лукʼянівська – вибуховою хвилею пошкодило дах і вилетіли вікна у будівлі. Але ми відбудувалися і продовжили роботу.

Неабияким викликом стали перші вимкнення світла й блекаути, які паралізували роботу перукарень. Тоді в Україні ще була проблема з генераторами. Однак ми закупили їх в Європі й по сьогодні працюємо навіть коли немає електроенергії.

Звісно, кількість клієнтів зменшилася, бо багато хто виїхав за кордон. Чимало салонів закрилося. Продажі франшиз теж впали. І хоч у перший рік війни франшизи не продавалися активно, ми все ж змогли укласти п’ять контрактів з нашими існуючими партнерами. На наступний рік команда поповнилася новими франчайзі, які почали відкривати салони в інших містах. Було важко, але наш бізнес продовжував діяти, і ми втрималися на плаву.

Мета – стати впізнаваними, як McDonald’s

Наша мережа, окрім України і Польщі, представлена в Чехії, Німеччині та Казахстані. Маємо 60 салонів за кордоном, з яких 18 – мої, інші – партнерські. Багато салонів у процесі відкриття і підписання договорів. У росії було 30 салонів, але з початком повномасштабної війни ми розірвали з ними відносини і вони не мають права використовувати нашу торгову марку.

Ми ставимо амбітні цілі – у 2024 році плануємо відкрити 52 нові точки і повністю дотримуємося графіка. В Україні вже функціонують 15 нових закладів, в Європі – 10. Якщо ж говорити про плани на довготривале майбутнє, ми прагнемо створити світовий бренд, на рівні впізнаваності McDonald’s та відкрити понад 2,5 тис. салонів протягом наступного десятиліття. Наша мета, щоб майстри хотіли працювати у нас, клієнт був задоволений, а бізнес приносив прибуток.