«Йшов повз коворкінг, покусали кодери». Серйозні й не дуже випадки потрапляння в IT

Війна змусила фахівців, які втратили роботу або ж значну частину зарплати, згадати про IT, бо ж «робота дистанційна й платять у доларах». Так ми стали країною айтівців, щоправда, непрацевлаштованих.

Засновник DOU і Djinni Макс Іщенко нещодавно опублікував статистику, що вражає. Шукати роботу в IT з початком війни стало важче, кількість вакансій скоротилася вдвічі, а відгуків на кожну позицію стало набагато більше.

Але це не означає, що стати айтівцем нині нереально. Можливо, просто слід подивитися на це завдання під іншим кутом? Редакція MC.today почитала форум DOU, щоб дізнатися, як «увійти в IT», й ділиться з вами побаченим.

Звісно, не всі відповіді були серйозними, але нам вони сподобалися не менше.

«Коли працювала HR, то проводила іноді технічні інтерв‘ю, думала, що програмування – то просто страшна наука, а потім мені показали просто код і як це працює (html, css) і пішло-поїхало».

«У 2004 році, під звуки революції, написав першу програму на pascal по знайденій книжці».

«В школі були проблеми з дівчатами, тому багато часу проводив на порносайтах. В них завжди було дуже багато реклами, заголовок часто не відповідав контенту. Тому в мене виникла ідея створити свій порносайт з відбірними відео, без обману, смс та реєстрації. Так в 14 років я став senior PHP developer».

«В 4 роки зрозумів, що треба братись за голову, і тоді на комп’ютері “Вектор” вставив касету та клацнув по клаві й став айтівцем».

«У 27. Витратив 8 років на навчання в медичному, щоб зрозуміти, що то не моє, і я хочу повернутись до “ковиряння” в техніці чи софті (в дитинстві дуже любив ПК-залізо, віндовси ставив, потім пішли перші смартфони на андроїді: перепрошивав, тестував, кастомізував прошивки під себе). Спочатку мотивувало зріле розуміння, чого я хочу. Потім лектор курсу cs50 і та атмосфера яку він задавав, а далі вже затягнуло, і сам процес мотивував і продовжує мотивувати ось уже 2 роки».

«Ще коли я навчався у початкових класах школи, батько знайшов десь старовинний Spectrum (тоді він не був старовинним, а, навпаки, був вершиною технологій). Він під’єднувався до кінескопного телевізора, а програми завантажувались з магнітних касет. Зокрема, ігри, в які я на ньому грав. Якось зустрілася гра “Сталевий Щур” (за мотивами книг Гаррі Гаррісона). Вона була складною, тож кортілося її зламати, що я і зробив. Для цього довелося опанувати BASIC. Мабуть, відтіль все й почалось».

«Мене лякають люди, які стали айтівцями з шести років, програмуючи на перфокартах. Якось у 20-30+ це здоровіше виглядає, коли це вже свідомий вибір і любов до програмування. А так наче хтось все вирішив за дитину, подарувавши їй той проклятий комп’ютер у першому класі, і дитина стала успішною. З цієї точки зору світчери у 25-40 років симаптичніше виглядають».

«Продав огірки, купив калькулятор МК-61, так і став програмістом».

«Шлях був довгий, з 2017 року мав бажання увірватись в ІТ, почав самостійно вивчати матеріал по ютубу й уроках Портнова. Та знайшлась робота до душі, і я закинув навчання, не було часу на нього, бо мав багато інших активностей. Працював у сфері автобізнесу, продавав нові автомобілі в офіційних дилерах. Та все-таки з допомогою і підтримкою дружини я наважився світчнутись, звільнився з автосалону і пішов на курси у вересні 2021 року. На той час мені було 30 років. Морально було важко йти туди де все нове і де ти не так багато знаєш, як про свої минулі обов’язки. Але це все якось подолалось, коли сідав за практичні завдання з тестування. До завершення курсів я вже почав ходити по співбесідах і отримав свій перший офер у грудні».

«Класика: йшов вночі додому мимо коворкінгу, покусали кодери».

«На 3 курсі універу пішов працювати тестувальником. Пішов тому, що знав, що там гарно платять. А там, куди я пішов, ще й безплатно годували».

«В 6 років написав першу програму на Basic, на щойно купленому батьками “Поиск-1”. Ну, як “написав” – першу, звісно, переписав з книжки. Але запустив – вона працює. Вау! Потім пішов там якусь цифру змінив – вона працює вже інакше. Ва-а-а-а-ау! Ну і понеслося».

Щоб побачити більше відповідей учасників дискусії, гортайте слайдшоу.