«Київський торт» у Порту. Як українка Яна Нирцова відкрила кафе в Португалії – її досвід та поради

Юлія Фещенко

Редакторка новин MC.today

Українка Яна Нирцова вже кілька років живе в Португалії, а від літа 2024-го розвиває власний бізнес у цій країні. Сьогодні вона – власниця маленької кав’ярні Yanetta cafe в місті Порту і готує для гостей домашні десерти – «Наполеон», «Медівник» тощо. До речі, Яна першою в місті запропонувала місцевим жителям одну з кулінарних візитівок України – «Київський торт» власного виробництва.

Яна Нирцова відкрила у Португалії Yanetta cafe та пропонує гостям домашні десерти. Колаж: MC.today

В Yanetta cafe можна випити ароматної кави, поласувати домашнім тортиком, перекусити сендвічем та почитати книгу – до речі, українською. У Яни працюють українки, вона відвідує заходи на підтримку України, долучається та організовує збори на потреби ЗСУ. Про відкриття свого бізнесу – від ідеї до викликів – а також про життя українки в Португалії вона розповіла MC.today.

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

Допис, поширений CAKES🟣BOLOS🟣PORTO CITY (@yanetta_cake)

«Я взагалі хотіла жити в Одесі»

Фото: Instagram / yanetta_cake

Зі своїм майбутнім чоловіком (він португалець) я познайомилась за кордоном. У 2019 році ми одружилися, встигли пожити в різних країнах, а з початком пандемії COVID-19 залишились вдома – у Португалії. Десь у березні 2021 року я задумалась, що мені робити, чим зайнятися, і на думку стали тортики.

Я взагалі хотіла жити в Одесі. І, мабуть, так і було б, якби я не зустріла коханого. Я бувала в багатьох країнах, тому що працювала на круїзних лайнерах, і задумалась одного разу: куди б, може, переїхати? Навіть якось спробувала залишитись у США, але не склалося. Про Португалію навіть не думала, навіть про відпустку в цій країні. Але життя непередбачуване, і моя нова сторінка розпочалась саме тут.

Період адаптації минув важкувато. Я сама не очікувала цього, адже поряд був чоловік, він місцевий, я розмовляю англійською… Перші 3 місяці я навіть думала, що краще поїхати в Україну. Але потім мільярд думок і розмов із собою привели до списку варіантів робіт тут, тож я почала думати, що для цього маю зробити.

Фото: Instagram / yanetta_cake

Першими перешкодами стали мова й те, що в мене немає водійських прав. За мову я взялась одразу. За водійські права тільки зараз, а треба було раніше. Особисто мені допомогли адаптуватися два фактори. Я намагалась якомога більше дізнатись про місто – їздила ним на велосипеді та в метро, автобусами, машиною. І найважливіше – це усвідомлення того, що я вже тут, тож і життя треба будувати тут. Саме усвідомлення того, що назад дороги немає.

Я стала більше гуляти містом, мені дуже сподобалась місцевість. Це грає роль. Якщо людям на цьому етапі не подобається місцевість – треба переїжджати.

Потім мова. Її треба знати. Коли я стала розуміти 80% того, що мені говорять португальською, вчити та вдосконалювати її стало ще цікавіше. Я вважаю, що адаптація в іншій країні дається легше, якщо є мотивація тут бути. Так ви знаходитимете шляхи серед тих ситуацій, у яких опинятиметесь.

Найважчим для мене виявилися вибір професії і те, що спочатку я не розуміла мову. Для мене важливо самореалізовуватись, тому велику роль мало й має, ким працювати. Коли я переїхала до Португалії, мені було 34 роки, і вчитись ще п’ять років, аби стати вчителькою, наприклад, якось не дуже хотілося. Я боялась передумати за цей час.

Головне – поставити собі питання: «Що я хочу в цій країні й що мені для цього треба». Це важливо – проговорити із собою і надати самій собі відповіді. Шукати шляхи їхньої реалізації.

Читайте також: «Перше – це слово “дім”». Як магазин Nothing Basic працює у Європі та популяризує українські бренди

«90% моїх знань – це YouTube і власні експерименти»

В Yanetta cafe я власниця, але на цьому етапі я і посудомийка, і прибиральниця, і пекарка, і касирка – роблю все, що потрібно зробити. Хтось скаже, що це неправильно з погляду бізнесу, але є те, що є, а далі побачимо.

Я змінила багато професій у своєму житті. Так сталося. До цієї прийшла дуже просто. Багато дівчат після одруження починають готувати для своїх коханих. У мене теж було так – до 2021 року я не спекла жодного торта у своєму житті. Не знала навіть, що таке бісквіт чи меренга, ба більше – жодного разу не їла медовик!

Готувати тортики я почала для чоловіка, і йому це подобалось. Я вчилась, а він тестував. А згодом я вирішила пекти торти на замовлення і почала досліджувати це питання тут, у Порту. Виявилось, що попит на наші тортики тут є, бо в Португалії зовсім інша мода на десерти.

Так крок за кроком я почала вчитись і шукати перших замовників. Якщо коротко – дуже багато продуктів витратила, викинула, дуже багато помилок зробила, адже я самоучка. 90% моїх знань – це YouTube і власні експерименти. Я навчалась на одному з курсів, але відверто він не дав мені багато, просто «ввів у курс справи». Далі вирішила навчатись самостійно.

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

Допис, поширений CAKES🟣BOLOS🟣PORTO CITY (@yanetta_cake)

А коли з’явилась ідея пекти на продаж – почала шукати гроші і приміщення, це було доволі довго. Але знайшла, влізла в борги. Навіть зараз я не знаю, наскільки цей бізнес вигідний для мене. Та ми відкриті і я щаслива, коли бачу посмішки своїх клієнтів.

Читайте також: «З війною я змінилась». Українка Анастасія Логінова розповіла про переїзд до Португалії та заснування Calma Girls Camp

«Треба стати й робити те, що ви хочете»

Фото: Instagram / yanetta_cake

Якщо говорити про труднощі ведення бізнесу в Португалії, то це законодавство й мова. Хочете йти цим шляхом – одразу шукайте юристів і бухгалтерів. Вчіть мову. Це важко, але це треба.

Мені свого часу допомогла книга Річарда Бренсона «Бери й роби». Як радив автор, я ставила собі послідовні запитання і шукала відповіді. Що я хочу робити – тортики на замовлення. Що для цього потрібно – відкрити кав’ярню. Як мені відкрити кав’ярню – ну, ви зрозуміли. Я шукала інформацію в інтернеті, спілкувалася з юристами, з адміністрацією інших закладів – і робила.

Просто треба встати й щось почати робити – те що, ви хочете. Навіть сніг не падає просто так – це наслідок низки процесів у небі.

Якщо підсумувати, то всім, хто хоче заснувати власну справу в Португалії, я раджу заздалегідь:

• вчити мову;
• шукати гроші;
• знайти хороших юриста й бухгалтера;
• чітко окреслити свій сегмент ринку (хто й чому є вашим покупцем);
• знайти приміщення (якщо це не онлайн-бізнес), бо пошук може тривати й пів року.

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

Допис, поширений CAKES🟣BOLOS🟣PORTO CITY (@yanetta_cake)

Окремо наголошу, що серед найбільших викликів – це саме пошук юриста й бухгалтера. Це був і залишається челендж. До речі, тут у Порту ця ніша відкрита й ті молоді люди, які хочуть займатися якісною юриспруденцією, мають усі шанси на успіх – попит великий.

На жаль, не можу поділитися тим, де і як шукати підтримку, адже я її не мала. Можливо, допомогти можуть місцеві мешканці, ймовірно, є і гранти – я просто ставала й робила все сама. Звісно, морально мене підтримували рідні. А коли я вже відкрила кафе, приходило багато українців – вони щось купували, дарували квіти, публікували сторіс у соцмережах.

Фото: Instagram / yanetta_cake

Дуже сильно підтримали мене й моє українське кафе. Я неймовірно вдячна за таку єдність українців. Ми справді сильна нація. Завдяки цим людям мій паровозик «кафе Янетта» рушив. А так було дуже страшно відкриватись. Дуже.

А ось і цікавий факт – тут взагалі не популярні хабарі на рівні консультацій і відкриття самого кафе. Це дуже надихає. На вищих рівнях, звісно, вони є. Не раз чула, але на місцевому рівні – немає. Це круто.

У мене не було бізнесу в Україні, тому важко сказати, наскільки тут насправді легше чи важче заснувати й розвивати свою справу. Але точно видно, що проблему зі хабарями в Україні треба розв’язувати. Дуже сподіваюсь, що в Україні вийде це зробити.

Варто пам’ятати і про те, що в Португалії накладають штрафи за невиконання певних умов: щось не зрозумів, щось забув. Ось це не круто, бо іноді можна не знати й не підозрювати, що саме це потрібно було зробити саме так. Що ще можу відзначити – це бюрократія (ну, не без цього) і невисокі зарплати.

Читайте також: «Це не бізнес. Це моя душа». Як українка відкрила ресторан на Кіпрі – історія Сільвії Бронецької

«Помилка – ввалити в ремонт дуже багато грошей»

Звісно, без помилок не обійшлося. Їх багато, перераховувати всі немає ні сенсу, ні часу. Розповім про головні. Насамперед це – розрахунок бюджету. Я в цьому помилилась і довелося брати в борг більше, ніж я розраховувала.

Друга помилка – ввалити в ремонт дуже багато грошей. Відсотків із тридцять можна було заощадити. Третя помилка – ось це «я все сама зможу». Вже посеред літа я відчувала велику втому й найняла першу людину.

Четверта – купівля техніки, як-от холодильників тощо. Деяка техніка, яку я придбала, просто не працювала, а потім я вже не мала часу шукати нову, яка б відповідала стилю і дизайну закладу.

У підсумку можу сказати, що без помилок неможливо відкрити бізнес. Немає одного шляху. Усе одно будуть помилки і висновки. У кожного свої. Це дуже все індивідуально.

«Пекла торти майже безплатно, щоби про мене дізналися»

Моєму бізнесу трішки більш як пів року, тому важко загадувати, як він розвиватиметься в майбутньому. Зараз зі мною працюють українки і я намагатимусь створювати робочі місця для «наших».

Перших клієнтів я шукала в групах оголошень у соцмережах. Багато тортиків пекла майже безплатно, щоби про мене дізналися. Сьогодні мої основні клієнти – це українці. Місцевим наші тортики відверто дорогуваті й не зовсім зрозумілі – вони куштують їх поступово. Дещо їм подобається, але ж є моменти менталітету. Звісно, що вони звикли до місцевих, традиційних десертів. Але я думаю, що й наші полюблять – дайте просто трішки часу.

Правила життя і бізнесу

Ви вже знаєте, що мої основні правила – це визначати мету, а потім ставати до роботи і йти до цілі. Та й це ще не все. Я вважаю, що завжди потрібно залишатися людиною – ніхто не знає, як життя повернеться завтра. А ще – стукайте, і вам обов’язково відчинять. Хіба що ви не ті обрали двері – тоді можуть бути питання.

Нарешті, завжди пам’ятайте, що помилятися – нормально, інакше не буває. Головне – не розчаровуйтесь, а робіть висновки.

Читайте також: 

• «Наш ресторан робив кейтеринг для Ріші Сунака». Як українка відкрила у Лондоні власний заклад та що робить для країни
• «Одного дня до нас прийшли 1,5 тисячі людей». Як українка відкрила Papoila Bar у Португалії та що радить підприємцям
• «Тут бракувало українського сервісу». Як Єлизавета Воронкова відкрила власну кав’ярню в Чилі та що вона радить іншим підприємцям

«Українки в світі» – це спецпроєкт MC.today про жінок, які наважилися на сміливий крок та розпочали власну справу за межами України. Кожна історія – це приклад стійкості, винахідливості та віри у свої сили. 

У межах цього спецпроєкту власниці бізнесів поділяться історією переїзду в іншу країну, досвідом подолання викликів, з якими вони зіткнулися за кордоном, а також розкажуть, як саме їм вдалося перетворити свою ідею на успішну справу та чим вони допомагають Україні та українцям за кордоном. 

Як українські жінки змогли побудувати бізнес в іншому куточку світу? Як впоралися з труднощами за кордоном? Як вони продовжують допомагати рідній країні? Про все це і не тільки ми розповідаємо в межах спецпроєкту «Українки в світі».

Серед учасниць спецпроєкту – власниці мережі Dobro.dobro.cafe у Польщі, видавництва Little Beetle Press в Ірландії, бару Papoila Bar у Португалії, бренду парфумів Maison Bernard Hokmayan у Франції та інші підприємиці. Всі матеріали з цього спецпроєкту можна знайти за тегом «Українки в світі» на сайті та в соцмережах.