«Казали: “Тобі тут не місце”». Як дівчині досягти успіху в IT: досвід підприємниці і розробниці

«Програмування – не жіноча справа» або «жінка в IT – максимум ейчар» – стереотипи, з якими дівчатам досі доводиться стикатися в технічних вишах і навіть на робочому місці.

У партнерському матеріалі з Uklon редакція MC.today розвінчує ці міфи і розповідає про кар’єрний шлях трьох жінок, які досягли успіху в IT.

Галина Доксвель, менеджерка проєктів у EPAM

Із простої тестувальниці зросла до лідера команди

Я починала кар’єру в банківській сфері, але під час кризи 2008-го мені довелося змінити професію – я перекваліфікувалася на тестувальника. Щоб увійти в нову сферу, я читала спеціальну літературу, пройшла міжнародну сертифікацію ISTQB і паралельно вчилася на практиці. Так я влаштувалася в компанію Ciklum, і з цього почався мій шлях в IT.

Потім я знову повернулася в банк, де виросла до старшого тестувальника, а після перейшла на роботу в EPAM. Там приблизно через рік я стала тимлідом (IT-фахівець, який керує командою. – Прим. ред.). У мене з’явився вибір: глибше зануритися в технічну спеціалізацію або розвиватися як менеджер. Мені більше подобався другий варіант.

Перехід на нову роль зайняв у мене три роки: посаду тимліда я поєднувала з обов’язками проєктного координатора. Спочатку я була «другим пілотом» – мій куратор готував мене, щоб із часом я зайняла його посаду. Але одна справа, коли твоя задача – підстрахувати за необхідності, і зовсім інша, коли ти офіційно за головного.

У роботі проєктного менеджера багато труднощів. Одна з них – велика кількість різнопланових комунікацій. Треба спілкуватися і зі своєю командою, і з людьми з інших відділів, і з різними представниками клієнта. Також, коли я тільки вступила у свою роль, мене шокувало кількість рішень, яких від мене кожен день чекають різні люди.

Згодом я увійшла в зону комфорту і, слідуючи кращим практикам, підготувала свого «другого пілота». Зараз я займаюся масштабним проєктом з великою кількістю завдань: потрібно оптимізувати процеси, покращувати швидкість постачання, підтримувати команду, а ще не забувати про адміністративні обов’язки. У цих умовах дуже важливою є гнучкість і вміння швидко перемикатися.

Чоловіків не питають на інтерв’ю, чи планують вони дітей

Перед тим як вступити в нову посаду, я дізналася, що вагітна другою дитиною. Мені потрібно було так провести переговори з керівництвом, щоб переконати їх – моя тимчасова відсутність не буде проблемою. Подібний досвід у мене вже був під час першої вагітності.

У той час я була ще тестувальницею. Пам’ятаю, як укладала сина спати, а ночами писала код, вивчала мову Javascript. Це був складний, але драйвовий період, який не дав мені «випасти» з життя. Я відчувала фінансову незалежність і реалізовувала себе професійно.

Я також змогла зберегти грудне вигодовування: прочитала багато літератури про зціджування і зберігання молока, завжди носила із собою сумку-холодильник зі спеціальними контейнерами. Звичайно, було багато труднощів, але я ні про що не шкодую.

Зі спілкування з колегами з індустрії я знаю, що упереджене ставлення до жінок у сфері IT є, особливо на керівних ролях. Це не проявляється безпосередньо – мені ніколи не говорили, що не візьмуть мене на посаду «тому що я жінка». Але я сумніваюся, що чоловіків на співбесіді питають, чи планують вони найближчим часом заводити дітей або як поєднуватимуть сім’ю і роботу.

Зараз кількість жінок в IT зростає, а стереотипи відходять на задній план. У моєму новому проєкті дівчат понад 30%, багато хто з них на ключових ролях. Третина керівників у EPAM – теж жінки.

Катерина Ніколаєва, iOS-розробниця в Uklon

Мені говорили: «Дівчаткам в IT немає місця»

Я зацікавилася програмуванням у дев’ятому класі, коли на інформатиці ми стали вивчати мову Pascal. Нас познайомили з різними алгоритмами, чисельними методами, але цих знань не вистачало, щоб створити яскравий застосунок зі зрозумілим інтерфейсом.

Я прийшла до тата – він у минулому працював програмістом – і сказала, що теж хочу цим займатися. Він дав мені кілька книг Бйорна Страуструпа, творця мови С++. Хоча розібратися самостійно у мене не вийшло, я не залишила ідею і після школи вступила до Київського політехнічного інституту на спеціальність «інформаційно-вимірювальні технології і системи».

Багато хто говорив: «Навіщо тобі це потрібно? Дівчаткам в IT немає місця». Але я не здавалася.

В інституті я не відчувала упередженого ставлення, але й там успіхам дівчат дивувалися. А коли я питала поради в знайомих хлопців-розробників, багато хто з мене кепкував. Але для мене це було ще більшою мотивацією.

Результат моєї роботи бачать тисячі українців

Я швидко зрозуміла: якщо хочеш чогось досягти в IT, потрібно багато вивчати самостійно й обов’язково англійською – інакше отримаєш застарілу інформацію. Так я змогла освоїти Swift (мова програмування. – Прим. ред.) та середовище розробки для iOS-застосунків.

На третьому курсі я зробила перший застосунок для iPhone, гру «Хрестики-нулики». Зараз про це смішно згадувати, але мені здавалося, тепер я впораюся з будь-яким завданням. З таким настроєм три роки тому я прийшла на свою першу роботу: стала інтерном в аутсорсинговій компанії IceCream Development. Звичайно, усе виявилося не так легко, але я отримала багато досвіду. Ми займалися розробкою застосунків для електронної комерції, спортивних клубів і бірж криптовалют.

Через 2,5 року я перейшла в Uklon на роль мобільної розробниці. Зараз я працюю над застосунком Uklon Rider, а нещодавно брала участь у розробці нового продукту Uklon Share – там можна замовити спільну поїздку, розділивши вартість з попутником.

В IT не може бути поділу на чоловічі й жіночі професії

На роботі я ніколи не стикалася з упередженим ставленням через гендер. В Uklon усі спілкуються на рівних. В IT-відділі дівчат поки тільки 20%, але в усій компанії працює однакова кількість жінок і чоловіків.

Я вважаю, що в IT не може бути поділу на чоловічі та жіночі професії. Якщо людині подобається її робота і вона хоче розвиватися, то доб’ється успіху – будь то розробка, тестування або менеджмент.

Дар’я Лещенко, співзасновниця SupportYourApp

Поєднуючи три роботи в США, зрозуміла, що здатна на більше

Я навчалася в Університеті Драгоманова на факультеті філології та вже з першого курсу почала працювати. Була офіціанткою, продавала косметику, але особливо сильно на мене вплинув досвід роботи в США за програмою Work & Travel.

Зазвичай студенти влаштовуються на одну або дві роботи, а в мене їх було три: у кондитерській, яхт-клубі і в супермаркеті. Поєднуючи їх, я зрозуміла, що здатна на більше, позбулася зайвої скромності і стала більш впевненою в собі.

У 21 рік мене покликали працювати в техпідтримку одного з проєктів групи IT-компаній IIG. А вже через місяць запропонували очолити відділ. Але колеги несерйозно до мене поставилися і здійняли бунт. Вони думали, що якщо я молода й недосвідчена, то можна сісти мені на шию і нічого не робити. Щоб уникнути зриву всіх процесів, я вирішила діяти жорстко і звільнила всю команду.

З тих пір я сама набираю людей, тому з упередженим ставленням або сумнівами в моєму авторитеті більше не стикалася.

До мене потрапляють люди, для яких не проблема працювати з дівчиною-керівником.

Я не розуміла, як будувати бізнес

Наша компанія SupportYourApp (SaaS – Support as a Service, надає клієнтську й технічну підтримку IТ-компаніям, що зростають, прочитати повну історію компанії можна тут. – Прим. ред.) виросла з відділу IT-компанії IIG. Знайомий одного з керівників компанії вирішив запустити свій продукт на американському ринку, і йому потрібна була техпідтримка з хорошою англійською. Петро і я почали будувати окремий проєкт.

Тоді в мене не було багатого професійного або життєвого досвіду – я тільки закінчила університет. Я не знала, де шукати клієнтів і як управляти людьми, набивала шишки і багато чого вчилася на своїх помилках.

У 22 роки я вирішила заповнити прогалини і пішла вчитися в бізнес-школу MІM, потім був курс у Гарварді, в Аспені, і зараз я продовжую вчитися на курсах, спрямованих на розвиток лідерських якостей.

За 10 років розвитку SupportYourApp я пережила особисту еволюцію. Коли нас було менше ніж 25 осіб, атмосфера в компанії була дуже сімейна, ніяких кордонів і субординації. Але коли компанія виросла, дружити з усіма не виходило. Через недосвідченість спочатку я стала досить жорстким керівником. Згодом усе змінилося, і зараз у мене довірливий стиль управління, заснований на повазі.

Є стереотип, що жінки-керівниці жорсткі. Особисто я із цим нечасто стикалася, хоча сама й була такою. Думаю, раніше це було продиктовано тим, що нам потрібно було доводити своє право на лідерство і підтримувати авторитет.

Але не думаю, що глобально в жінок або чоловіків є певні стилі управління – усе залежить від людини.

Коли мова про вигоду для бізнесу, на упередження закривають очі

Я ніколи не стикалася з відверто упередженим ставленням до себе через стать. Але бувало, що я приходила на переговори, де всі були на 20 років старшими за мене, – і мої слова не сприймали серйозно. У таких випадках я з порога заявляю про свої наміри, оперую цифрами, показую цінність моєї компанії на конкретних фактах. Часто, коли мова заходить про вигоду для бізнесу, співрозмовники закривають очі на свої упередження.