«Ніде не відчуваєш себе таким загубленим, як у натовпі». Як городянину віднайти щастя

Щороку ООН досліджує, наскільки щасливі люди в різних країнах. Україна цього року розташувалася на 123-му місці зі 153, між Намібією та Ліберією. На місце в «рейтингу щастя» впливає багато факторів – від ВВП до тривалості життя. Але дослідження ООН не враховує, як на наше самовідчуття впливає навколишнє середовище: погана екологія, безлика забудова, затори на дорогах.

У партнерському матеріалі з Boston Creative House MC.today розповідає, як на людей впливають міста і що робить міського мешканця щасливим.

Наскільки щасливі українці

У 2011 році Генеральна асамблея ООН ухвалила резолюцію, в якій мовилося: «Рівень щастя людей має стати орієнтиром у роботі уряду кожної країни».

А вже в квітні 2012 року ООН вперше опублікувала доповідь про щастя – World Happiness Report. У ній організація зібрала шість факторів, що впливають на щастя людей: ВВП на особу, обсяг соціальної підтримки від держави, тривалість життя, свобода вибору, щедрість і відсутність корупції. Кожен фактор оцінюють за десятибальною шкалою, дослідження щороку проводять приблизно в 150 країнах, зокрема і в Україні.

Цього року «найщасливішою» країною визнали Фінляндію з індексом у 7,8 бала, «найнещаснішою» – Афганістан, де індекс щастя складає лише 2,6 бала. Україна отримала всього 4,6 бала й посіла 123-те місце зі 153 – серед європейських країн це найнижча позиція в списку.

Шукаючи щастя, більшість українців їдуть жити в місто. Сьогодні в мегаполісах проживають 69,5 % всього населення України. До 2050 року ця цифра збільшиться до 78 % – такий прогноз дає Департамент з економічних і соціальних питань ООН.

«Щасливе місто, екологічно чисте місто й місто, що рятує людину, – це одне й те саме місце, і ми маємо все, щоб створити його», – вважає Чарльз Монтгомері, урбаніст, журналіст і автор книги «Щасливе місто». На його думку, міським мешканцям варто шукати щастя поруч із природою і якомога далі від одноманітних скляних фасадів – так вони почуваються менш пригніченими.

Не витрачати час на дорогу

Коли керівна редакторка MC.today Віра Черниш жила біля станції метро «Дорогожичі» в Києві, вона щодня витрачала мінімум пів години, щоб дістатися роботи. Інколи дорога забирала годину та ще стільки само, щоб доїхати додому.

Потім Віра переїхала в центр Києва, на Печерськ. Вона спокійною ходою могла дістатися до офісу за 10 хвилин.

«Для мене стало відкриттям, що можна йти зеленими вулицями, а не труситися в задушливих маршрутках і метро. Нова звичка ходити на роботу пішки дарувала відчуття щастя, багато бонусів до самовідчуття й самопочуття», – розповідає  Віра.

У 2014 році в Університеті Макгілла в Канаді опитали 3,3 тис. людей і з’ясували, що ті, хто дістаються роботи пішки, зазвичай щасливіші за тих, хто користується транспортом. Найнещаснішими виявилися пасажири метро й автобусів. На другому місці за незадоволенням – водії, на третьому – велосипедисти й пасажири поїздів.

Такий результат не дивує: 52 % українців витрачають на дорогу на роботу й назад понад дві години на день. Третина українців їздять на роботу з пересадками.

«Треба зробити місто компактнішим, щоб сервіси й робота були в пішій доступності», – вважає Джефф Спек, автор книги «Місто для пішохода».

Цю ідею втілять у Boston Creative House. Там 40 % усіх приміщень займуть магазини, коворкінги, кафе, офіси. Їх розташують у п’ятиповерховому стилобаті (нижня частина будови, що є її опорою – прим. ред.). В одному місці мешканці Boston Creative House зможуть жити та працювати. Витрачати час на дорогу й затори їм не доведеться.

Піклуватися про стосунки в родині та дружити із сусідами

Чарльз Монтгомері у своїй книзі «Щасливе місто» стверджує, що люди, які довго дістаються роботи, майже не знають своїх сусідів і живуть, наче у вакуумі.

Парадоксально, але у великих містах люди часто відчувають себе у відриві від інших. У 1903 році німецький філософ Георг Зиммель описав соціальну тенденцію, відповідно до якої «ніде не почуваєшся таким самотнім і загубленим, як у столичному натовпі».

Психологиня Галина Циганенко вважає, що товариства сусідів об’єднують людей. Наприклад, мешканці житлового району Rybalsky в Києві (ще один проєкт SAGA Development спільно з Perfect Group – прим. ред.) цього літа організували кілька вечірок для сусідів. Компанія друзів часто влаштовувала пікніки біля дому, і вони вирішили погукати інших мешканців. Одна з дівчат запросила сусідів у Telegram-групі ЖК: написала час і місце зустрічі, без особливих очікувань. На подію прийшли осіб 30.

«Вдруге сусід виніс мангал для “хот-дог вечірки”. На неї зі своєю їжею та напоями вийшли вже 50 сусідів, – розповідає Христина Польова, яка мешкає в Rybalsky. – У планах – організувати заняття з йоги та благодійну акцію напередодні Нового року. Сподіваюся, такі зустрічі стануть традицією».

Христина розповідає, що один із сусідів щоранку публікував у чаті фотографії району й бажав сусідам доброго ранку. За словами дівчини, такі активності додають фарб у спілкування.

Більше гуляти в парках

Для щасливого життя в києві бізнес-аналітику Павлу Костенку обов’язково потрібен парк поруч із домом. «Завжди любив відпочивати на природі. З появою доньки став частіше бувати в місцевому парку. Помітив, що такі прогулянки допомагають мені оновитися й заряджають енергією», – розповідає Павло.

Психологиня Галина Циганенко розповідає, що саме прогулянки в парку допомагали їй та її клієнтам пережити карантинні обмеження. У березні та квітні, коли в Україні діяв суворий карантин, українцям бракувало спілкування, нових вражень і рухливості. Через це багато хто відчував депресію та порушення сну. Такого висновку дійшла соціологічна група «Рейтинг» після опитування 1627 осіб.

«Парки в місті допомагають зняти стрес. Корисні практики заземлення. Коли гуляєш босоніж по траві й землі, спостерігаєш за хмарами та водою. Особливо, якщо нервуєш через проблеми на роботі, сварки з близькими або турбуєшся за здоров’я. Єднання з природою повертає гармонію, надає душевні сили», – говорить Галина Циганенко.

У столиці сьогодні облаштовані 111 парків і 466 скверів. Нині місто будує ще один парк – він буде недалеко від станції метро «Почайна», поруч з Boston Creative House. У парку вздовж ріки Почайна створять велосипедні доріжки, дитячі майданчики, місця для фестивалів і відпочинку. Планують залишити вихід з парку до озер Вербне та Йорданське. У парку будуть гуляти, влаштовувати сімейні пікніки й мешканці апартаментів Boston Creative House (апартаменти – вид комерційної нерухомості, в яких можна зареєструвати тільки тимчасове місце проживання – прим. ред.).

Переїхати в район з різноманітною архітектурою

Помічали, що в Маріїнському або будь-якому іншому парку почуваєтеся краще, ніж у спальному районі з багатоповерховими будинками? Дослідники з лабораторії BMW Guggenheim у 2013 році довели: у зелених зонах люди розслаблені, а будівлі з незвичайною архітектурою викликають позитивні емоції та інтерес. Серед монолітних споруд люди, навпаки, відчувають нудьгу та пригніченість.

Віра Черниш говорить, що після переїзду на Печерськ почала почуватися щасливішою. Неподалік від дому розташовувався ботанічний сад, де можна було гуляти. А завдяки великій кількості зелені в районі було приємно перебувати там влітку.

«Мені подобалося, що на Печерську не було високих будинків – не люблю хмарочоси. Невеликі вулиці нагадували мій рідний район Черьомушки в Одесі», – розповідає Віра Черниш.

Колін Еллард, директор Urban Realities Laboratory, у своїй книзі «Навколишнє середовище. Як архітектура впливає на нашу поведінку і самопочуття» писав, що фасади споруд впливають на емоції людей. Складні й цікаві підвищують позитивний настрій, а одноманітні викликають негатив. На це зважили в Boston Creative House. Головна особливість будинків – дворівневі балкони й фасад у вигляді об’ємних «хвиль». Щоб зберегти зовнішній вигляд, мешканцям апартаментів не рекомендують склити балкони. Самі будинки будуть білого кольору.

Борис Базима в книзі «Психологія кольору. Теорія та практика», пише, що цей колір викликає радість і підвищує активність ерготропної системи організму (відповідає за вміння пристосовуватися до зовнішніх змін – прим. ред.).

Завести домашнього улюбленця

Головний модельєр італійського будинку моди Fendi та французького Chanel Карл Лагерфельд любив тварин. Він заповів $200 млн своїй кицьці Шупетт. Тварина надихала його на нові колекції та творчість. Модельєр написав книгу «Шупетт: приватне життя кішки високого польоту», в яку увійшли рецепти улюблених страв кішки з найкращих ресторанів Парижа.

У 2016 році 263 американці пройшли онлайн-опитування Amazon Mechanical Turk. Виявилося, що власники тварин були щасливішими, ніж ті, хто не мав домашніх улюбленців. Альона Троян, керівниця відділу новин в MC.today, говорить, що стала життєрадіснішою після того, як чотири роки тому завела мінітаксу Рея.

«Рей допомагає знайомитися із сусідами. Особливо любить вітатися з бабусями біля під’їзду», – розповідає Альона.

Завдяки собаці вона стала відповідальнішою та цілеспрямованішою, оскільки з Реєм треба гуляти вранці й увечері. Собачники з Boston Creative House зможуть вигулювати своїх улюбленців на спеціальних майданчиках для вигулювання собак. Якщо вірити дослідженню Гарвардської медичної школи, саме в таких місцях найпростіше знайти нових друзів за інтересами.

«Щастя залежить від безлічі речей, але особливо від місця, де людина мешкає. Багато хто відчуває зі “своїм” місцем єднання, воно відображає внутрішню суть і надихає. Треба шукати його, адже почуття щастя, задоволеності життям впливає і на здоров’я», – розповідає Галина Циганенко.

Вибрати апартаменти в Boston Creative House