Починала з 80 грн, зараз в неї з чоловіком власне виробництво. Як подружжя побудувало бізнес на жіночій білизні

2015 року випускниця медичного інституту Олена Іванова постала перед складним вибором. Вона працювала помічницею стоматолога, десь попереду на неї чекала престижна кар’єра. А вже зараз більше грошей приносив магазин з перепродажу китайської жіночої білизни, на який не вистачало часу через роботу у клініці. Сім’я Олени була категорично проти її хобі, але дівчину підтримував коханий хлопець Дмитро. Він вважав, що власний бізнес є справою перспективнішою і з клініки треба звільнятися. 

Зараз в Олени і Дмитра Дідух власне виробництво, де відшивають тисячі комплектів жіночої білизни на місяць. Компанія вистояла під час війни та відкрила представництво в Польщі. У партнерському матеріалі засновники бренду Di Helen розповіли MC.today, як їм вдалось перетворити підробіток на успішний бізнес, за що бренд люблять і безоплатно просувають клієнтки та як партнерам розподілити обов’язки, аби не сваритись.

Клієнти з’явилися з першого дня 

2014 року Олена навчалась на четвертому курсі медичного університету. Доводилось економити, тож якось дівчина замовила комплект білизни за 80 грн на AliExpress. Якість їй сподобалась – у магазинах схожа білизна коштувала у п’ять разів дорожче. «Тоді я подумала, що можна продавати такі комплекти у “вконтакте”», – згадує підприємиця. 

Олена створила сторінку під назвою «Валерія». Залила туди фото з AliExpress і написала, що доставка займає три-чотири тижні. Першого ж дня з’явилась замовниця. «Я поставила невелику націнку, 40 грн, – розповідає Олена. – І хоча я просила 100% передплату, дівчата готові були ризикувати». 

Але багато хто не хотів чекати місяць, тому Олена почала потроху закупати білизну. Замовляла свій розмір: розраховувала, що, як комплекти не розкуплять, носитиме їх сама. Поступово кількість замовлень збільшувалась, щомісяця було 20–30 продажів. Так продовжувалося до знайомства Олени з майбутнім чоловіком Дмитром.

«Що це за робота – труси продавати?»

На той момент Олена вже працювала помічницею стоматолога в Житомирі. Часу на магазин залишалось обмаль. «Інколи, поки бігла за якоюсь ватою, на ходу діставала телефон і відповідала клієнтам», – з посмішкою згадує підприємиця. 

Довелось вибирати: робота за найманням або власна справа. З одного боку, у клініці платили 1,3 тис. грн, а магазин приносив уже близько 2 тис. грн. З іншого – такий спосіб заробітку не схвалювали рідні. «Якось мама приїхала до мене в гості та побачила пакет з білизною, – розповідає Олена. – Влаштувала мені скандал, бо “що це за робота – труси продавати”». 

Олена й сама не вірила, що з цього може вийти серйозний бізнес. Але вірив Дмитро.  Порадившись із ним, дівчина звільнилася. Дмитро, фінансист за фахом, наполягав на тому, що магазину потрібні продавці, а ще ERP-системасистема планування ресурсів підприємства. «Я не розуміла, навіщо нам платити 2–3 тис. грн за те, що я можу робити сама, – згадує ті часи Олена. – І навіщо нам якась програма, якщо я й серед ночі скажу, скільки залишилось комплектів розміру 75 С». 

Пара так і сперечалася б далі, але до змін підштовхнув переїзд. 2016-го Дмитра відправили в кількамісячне відрядження до Америки, й Олена поїхала з ним. В Україні потрібна була людина, щоб відправляти замовлення.

Тож у бізнеса з’явилася перша працівниця, а ще маленький офіс у Житомирі і нова назва. «Ми тоді натрапили на статтю “Якщо ви хочете назвати магазин жіночим ім’ям, то стукніться головою об стінку”», – розповідає Дмитро. І «Валерія» перетворилася на Di Helen – на честь обох власників бренду. «Не далеко відійшли від “іменного прокляття”, – сміється він, – але вже краще, ніж “Валерія”».

Перейти в Instagram магазину Di Helen можна за посиланням

Від перепродажу до власного виробництва 

Новий поштовх у бізнесі був також пов’язаний з переїздом. Після повернення із США Дмитру запропонували роботу в Польщі. Подружжя підшукало офіс площею 20 м2 у містечку Червоноград Львівської області, поруч з польським кордоном. 

За два роки офіс розширили в кілька разів. «Коли поруч звільнялось приміщення, я переконував Олену, що варто його орендувати, – згадує Дмитро. – А щоб оренда окупилась, ми вигадували якісь акції, розширювали асортимент». 

Того ж 2017-го в Україні заборонили «вконтакте», і Олена відразу відкрила сторінку Di Helen в Instagram. «Дружина вирахувала, що за годину можна додаватись у друзі лише до 50 людей, щоб не заблокували, і робила це навіть вночі, – розповідає Дмитро. – Я щогодини прокидався від звуку будильника, це страшенно дратувало».

Проте приносило результат. В Олени швидко вийшло розкрутити магазин удруге – тепер уже в іншій соцмережі. «Нам пощастило, що в цій ніші в Instagram ще не було конкуренції», – пояснює вона. 

Справи йшли, продажі збільшувалися вдвічі за рік, але зі зростанням обороту росли й вимоги власників до себе. Вони просували себе як окремий бренд, із власним впізнаваним стилем. Якість китайської білизни не відповідала цьому позиціюванню. У компанії була навіть окрема працівниця, що обрізала ниточки, які стирчали з неї. «Коли мене запитували, чим я займаюсь, я не хотіла казати, бо соромилась», – зізнається Олена.

Так подружжя дійшло логічного рішення – запустити власне виробництво. 2018 року все починалося із двох швачок і чотирьох моделей бавовняної білизни. Зараз у бренду близько 150 різних моделей: білизна, купальники та піжами. Їх шиють п’ять команд швачок. Крім них у компанії є фінансовий, маркетинговий та ІТ-відділи.

Товари Di Helen продають на сайті та в соцмережах. Також бренд працює з оптовими клієнтами, які продають білизну в магазинах по всьому світу. 

За що дівчата люблять Di Helen

Основна аудиторія Di Helen – це дівчата 18–35 років, які слідкують за тенденціями, цінують комфорт і шукають якісні речі за помірну ціну. Комплекти білизни коштують від 350 грн до 1280 грн. «Ми намагаємось конкурувати саме ціною, а прибуток отримувати завдяки кількості продажів», – пояснює Олена. 

Розмірна сітка – від XS до XXL. У бренда є фішка: можна замовляти під пошиття різні розміри бюстгальтера і трусів або вибрати верх і низ з різних комплектів. Термін відшивання складає в середньому 2–4 дні. 

Дизайн усіх моделей Олена розробляє сама. Асортимент постійно оновлює: вигадує нові комплекти і змінює наявні, щоб зробити їх цікавішими. До побажань дівчат також прислуховується. «Наша аудиторія підросла, і ми почали продавати мереживні комплекти, – наводить приклад Олена. – Зараз ці комплекти складають десь 70% продажів». 

Основні переваги магазину – це сервіс і персональний підхід, вважає подружжя. Менеджери магазину можуть відповісти серед ночі й допомогти підібрати товар під параметри. У робочий час клієнт має отримати відповідь не пізніше ніж за 10 хвилин.  

Кожне замовлення гарно пакують, додають листівку та шоколадку. Задоволені дівчата викладають розпаковки посилок у сторіс – на день в Instagram може бути до 30 відміток бренду. За словами Олени, під час війни на рекламу витрачають лише 150 тис. грн на місяць, але найкраще працює саме сарафанне радіо. За сторінкою Di Helen стежать 426 тис. підписників.

Вибрати комплект білизни та замовити можна тут

«Подумки поховали бізнес»

Олена і Дмитро пригадують не так багато складнощів, з якими стикалися за дев’ять років існування бізнесу. Наприклад, налагодження масового виробництва. У подружжя не було досвіду, а консультанти радили протилежні речі. У Di Helen знайшли такий вихід: створили кілька підрозділів, що виготовляють різні групи товарів. Кожен з них очолює технічний менеджер, який самостійно розв’язує всі операційні питання. Власники лише ставлять йому завдання. 

Друга історія пов’язана з фінансами. Олена як творча особистість ніколи не любила занурюватись у деталі розрахунків і часом ігнорувала запити від фінвідділу. Одного разу бухгалтерія тиждень просила Олену провести звірку з кількома постачальниками. Вона відмахувалася, тому що була впевнена, що все правильно. Коли все ж таки провели інвентаризацію, виявилось, що один постачальник був винен компанії 100 тис. грн, іншому переплатили понад 20 тис. грн. «Коли я це побачила, то почала більше цінувати роботу фінвідділу», – каже Олена.

Найбільшим ударом стала повномасштабна війна. Подружжя подумки поховало бізнес і зупинило роботу на два місяці. Менеджери лише відповідали на дзвінки на випадок, якщо треба повернути комусь гроші або посилку. Але й один продаж відбувся: на другий день війни зателефонував хлопець і з великим обуренням запитав, чому ніхто не відповідає йому в Instagram. «Пам’ятаю, він замовив мереживний комплект “Мулен Руж”, – каже Олена. –  Тепер цей комплект асоціюється в мене з надією на світле майбутнє».

Ці два місяці компанія займалась волонтерством: із запасів бавовняної тканини шили білизну для одного з підрозділів ЗСУ. «Зупинились лише тоді, коли нам сказали, що вже кожен солдат ходить у наших трусах», – сміється Олена. Весною подружжя вирішило відновлювати роботу магазину. Було незрозуміло, чи можна розміщувати фото дівчат у білизні в такий тяжкий для всіх час. «На превеликий подив, клієнти тепло віднеслися до відновлення роботи і всіляко нас підтримували в коментарях та особистих повідомленнях», – згадує підприємиця. Поступово продажі збільшувалися, і зараз Di Helen уже вдалось вийти на довоєнні обороти. 

Переглянути весь асортимент білизні можна в в Instagram магазину Di Helen або на сайті

Як купують поляки 

Новий виклик подружжя – вихід на ринок Польщі, де вони зараз живуть. Їхню білизну й раніше замовляли до цієї країни, навіть попри вартість доставлення у 500 грн.

Минулого року Олена із Дмитром зареєстрували місцевий аналог ФОПу, знайшли офіс, найняли працівників і завезли товар з України. І одразу зіштовхнулися з особливостями польського ринку. Серед них – зарегульованість, попри те, що для українців дуже спростили відкриття бізнесу. 

Крім того, місцеві взагалі не купують у соцмережах. Тому спочатку, поки сайт був у розробці, у Di Helen таргетувались на українок, які перебувають у Польщі. А ще для поляків дуже важливо, щоб на сайті була локальна платіжна система BLIK. «У них немає такого поняття “скинути з картки на картку”», – додає Дмитро.

Секрети успіху

Власники Di Helen не сумніваються, що зможуть закріпитись на польському ринку. І вже думають про розвиток бренду в інших країнах Європи, а за кілька років – у США. Оглядаючись назад, подружжя чітко називає фактори, які допомогли їм досягти успіху в Україні. 

Серед них – налаштування процесів як у великих компаніях на старті. «У нас ніколи не було касових розривів, а найбільша недостача за весь час була десь 20 комплектів», – підкреслює Дмитро. Коли в компанії ставало більше людей і замовлень, не потрібно було міняти жодні бізнес-процеси. У ковід і війну допомогла автоматизація бізнесу: увесь офіс, окрім складу та виробництва, може працювати віддалено.

Щоб уникнути сварок, Олена і Дмитро відразу розділили сфери відповідальності. Олена займається маркетингом і творчою частиною, а Дмитро – операційними й адміністративними питаннями. «Ми як хороший і злий поліцейський, – сміється він. – Якщо треба когось похвалити, то це Олена, а якщо бути строгим або розв’язати складні питання, то це я».

Але ідеї одне одного власники Di Helen підтримують: «Будь-яку ситуацію ми сприймаємо як новий досвід, а не втрату грошей». Наприклад, одного разу вони закупили гольфи й інший жіночий одяг, що досі припадає пилом на складі. Із цього винесли урок: не розпилятися на кілька напрямів одночасно і сфокусуватися на тому, що вже робиш добре. 

Зараз подружжя поєднує бізнес із вихованням двох дітей. Олена не йшла в декрет: уже за дві години після пологів відповідала щодо робочих питань. Оптимальний відпочинок для Олени і Дмитра – подорож машиною на три дні. Потім їх тягне до роботи: «Це тому, що ми робимо те, що нам подобається».

Перейти до магазину