Передостанній аргумент королів: що таке ембарго, яким воно буває і як його застосовують

Як відомо, війна – це продовження політики іншими засобами, останній аргумент королів, який пускають у хід, коли інші примусові заходи вже не приносять бажаного результату. Чільне місце у списку таких заходів займає ембарго, про яке ми поговоримо докладніше.

Редакція MC.today розібралася, що таке ембарго, вивчила цілі, принципи та види ембарго, познайомилася з історичними прикладами.

Що таке ембарго

Ембарго – це міжнародний економічний захід, який полягає у забороні або обмеженні торгівлі та переміщення товарів між певними країнами. Термін походить від іспанського слова embargo – забороняти, заарештовувати, заважати. 

Історія ембарго розпочалася у XVIII столітті. Тоді його застосування означало заборону кораблям певних держав виходити з портів і, зазвичай, було пов’язане з військовими діями чи загостренням економічних розбіжностей.

Ембарго може бути тимчасовим чи постійним. Основна його мета – примус країни чи групи країн невійськовими методами до припинення конфліктів, підтримання миру та дотримання міжнародних норм.

Ембарго вводять з політичних мотивів, крім того, його можуть накласти за колегіальним рішенням низки міжнародних організацій. Так, Рада Безпеки ООН може запровадити ембарго відповідно до Глави VII Статуту у разі загрози миру чи актів агресії.

За наявності повного ембарго на зовнішньоекономічні зв’язки операції гуманітарної допомоги від нього, як правило, звільнені. Для цього створюється Комітет із санкцій, який приймає рішення про гуманітарний характер тих чи інших постачань.

Цілі ембарго

Причинами ембарго можуть стати розбіжності між країнами чи групами країн, порушення норм міжнародного права та статутів міжнародних організацій. Нижче представлені різні цілі, які можуть стояти при введенні ембарго:

• Політичний вплив. Однією з головних цілей ембарго є тиск на країну чи регіон задля зміни їх політики чи поведінки. Обмежуючи торгівлю чи ресурси, країна, яка запровадила ембарго, може стимулювати цільову країну до дотримання міжнародних правил і норм. Наприклад, 2009 року Японія оголосила про ембарго на експорт продукції в КНДР через ядерні випробування в цій країні.
• Запобігання конфліктам. Ембарго може бути використане для запобігання збройним конфліктам або щоб не допустити посилення існуючих. Обмеження доступу до військових ресурсів та технологій може знизити ймовірність ескалації насильства.
• Підтримання миру та безпеки. Ембарго може бути інструментом для зміцнення безпеки та підтримки миру. Обмеження торгівлі зброєю або ядерними, ракетними та іншими технологіями може допомогти запобігти можливим загрозам.
• Дотримання міжнародних стандартів та норм. Ембарго може бути введено, щоб змусити країну або регіон дотримуватись міжнародних норм і стандартів, наприклад, прав людини або міжнародних угод.
• Протест проти порушення екологічних норм. Як приклад можна навести заборону на ввезення продукції з гренландських тюленів, яку ЄС ухвалив у 2010 році.

Принципи ембарго

Розуміння принципів ембарго допомагає аналізувати його застосування в контексті конкретних подій та підбирати більш ефективні підходи до міжнародних проблем:

• Пропорційність. Застосування ембарго має бути пропорційно до цілей, яких хочуть досягти. Ембарго не повинно завдавати непомірних економічних або гуманітарних збитків населенню країни.
• Мінімізація гуманітарних наслідків. При застосуванні ембарго важливо враховувати гуманітарні аспекти. Прагнення змінити політику країни не повинно шкодити життю та здоров’ю звичайних людей.
• Дотримання міжнародних законів. Ембарго має відповідати міжнародними законами та нормами. Воно не повинно порушувати суверенітет та права інших країн.
• Діалог та переговори. Перш ніж вдаватися до ембарго, слід шукати можливості для діалогу та переговорів. Ембарго застосовується як засіб тиску у випадку, якщо інші способи не призводять до результатів.
• Колективна дія. У багатьох випадках ембарго застосовується колективно низкою країн чи міжнародних організацій. Це посилює його ефективність і дозволяє ширше впливати на цільову країну.

Види ембарго

За рівнем офіційності ембарго може мати як офіційний, і неофіційний характер. Існують два основні види ембарго за обсягом заборон:

1. Повне ембарго передбачає повну заборону будь-яку торгівлю, переміщення товарів та послуг між країнами чи регіонами. Це означає, що сторони не можуть обмінюватись жодним видом товарів чи послуг. Прикладом повного ембарго може бути континентальна блокада Великобританії, яку у 1806-1814 року запровадив Наполеон Бонапарт. 
2. Часткове ембарго обмежує лише певні види товарів, послуг чи сфери діяльності. У цьому випадку певні категорії товарів чи види діяльності підлягають забороні чи обмеженням, тоді як інші можуть бути доступними для торгівлі. Прикладом часткового ембарго може бути заборона Федеративної республіки Німеччини на експорт у СРСР труб великого діаметра (1963).

Є й інші ознаки, за якими можна класифікувати ембарго. Наприклад, галузь, до якої належать обмеження:

1. Торгове ембарго спрямоване на заборону купівлі чи продажу певних товарів з метою впливати на економіку цільової держави.
2. Військово-стратегічне ембарго покликане зберегти військову перевагу, не допустити попадання до потенційного супротивника сучасних технологій, які можуть використовуватися в оборонній сфері.
3. Санітарне ембарго необхідне захисту людей і тварин від поширення різних хвороб.

Відмінність між ембарго та санкціями

Терміни «ембарго» та «санкції» часто плутають, але вони мають різне значення.

• Ембарго – це конкретна форма санкцій, яка обмежує торгівлю та переміщення товарів між країнами.
• Санкції можуть включати ширший спектр заходів, таких як заморожування активів, заборона на видачу віз, обмеження на фінансові операції й так далі.

Історичні приклади ембарго

Континентальна блокада Великобританії (1806)

21 листопада 1806 року Наполеон Бонапарт видав декрет, яким заборонялися будь-які торговельні та поштові контакти з Великобританією. Крім цього, заборонялося приймати в європейських портах будь-які кораблі, які прибули з Великобританії або побували там транзитом.

Введенням ембарго французький уряд намагався завдати удару по «володарці морів» і підтримати свій бізнес. Але добився того, що Британія збільшила торгівлю за океаном, а Франція, навпаки, втратила статус великої морської держави.

Економічна блокада Куби (1960)

У жовтні 1960 року, після націоналізації урядом Кастро американських підприємств, США встановили ембарго на постачання Кубі будь-яких товарів, за винятком харчовіх продуктів та ліків. 

Ембарго проти Куби продовжує діяти й сьогодні, оскільки закон США 1992 року передбачає збереження санкцій доти, доки кубинський уряд відмовлятиметься рухатися у напрямку «демократизації та більшої поваги до прав людини». 

На 2023 рік це найстаріший режим економічних санкцій проти будь-якої країни світу. Генеральна Асамблея ООН неодноразово засуджувала санкції проти Куби, від яких, на думку її експертів, страждають насамперед найбідніші жителі острова.

Арабське нафтове ембарго 1973 року

17 жовтня 1973 року країни ОПЕК (організація країн експортерів нафти), а також Єгипет та Сирія оголосили ембарго на постачання нафти західним країнам, які підтримали Ізраїль під час Війни Судного дня із Сирією та Єгиптом.

Заборона стосувалася США, Великобританії, Канади, Нідерландів та Японії. Протягом наступного року ціна нафти піднялася вчетверо: з трьох до дванадцяти доларів за барель. Це викликало сильну економічну кризу.

Так, у лютому 1974 року майже п’ята частина американських бензоколонок не мала ні краплі бензину, в Нідерландах запровадили кримінальну відповідальність за перевитрату енергії, а британський прем’єр закликав громадян опалювати взимку лише одну кімнату в будинку.

Арабське ембарго завершилося в березні 1974 року, але спровокувало у США та Європі великі зміни: стала розвиватися альтернативна енергетика, зріс інтерес до енергоощадних технологій та був створений стратегічний нафтовий резерв, який покликаний не допустити подібних ситуацій у майбутньому.

Ембарго щодо Іраку (1990)

Торгово-фінансове ембарго щодо Іраку Рада Безпеки ООН запровадила 6 серпня 1990 року, через чотири дні після вторгнення режиму Саддама Хусейна до Кувейту.

Початкова мета обмежень – змусити Ірак вивести свої війська з Кувейту, здійснити виплату репарацій та знищити зброю масового ураження, яку, за неперевіреними даними, мав Ірак.

Ембарго забороняло будь-які форми торговельно-економічних відносин з Іраком за винятком постачання ліків та продовольства. При цьому міжвідомча місія ООН наголошувала на тому, що населення республіки може зіткнутися з гострою нестачею продовольства.

Щоб цього не допустити, 14 квітня 1995 року Рада безпеки ООН ухвалила програму «нафта в обмін на продовольство», яка допускала обмежений експорт іракської нафти для фінансування закупівель товарів першої необхідності. Частина санкцій, спрямованих на виплату репарацій Кувейту, діє й донині. 

Санкції у зв’язку із вторгненням Росії в Україну (2022)

Обговорення обмежувальних заходів почалося відразу після того, як президент росії оголосив про визнання незалежності так званих ДНР і ЛНР. Причиною для посилення ембарго стало повномасштабне вторгнення військ росії на територію України 24 лютого 2022 року.

Відтоді набули чинності одинадцять пакетів санкцій, які включають широкий комплекс заборонних заходів: ембарго на експорт до росії військової та високотехнологічної продукції, комп’ютерів, літаків і запасних частин, обладнання для нафтопереробки та інших товарів.

З метою позбавити агресора коштів на фінансування війни також було запроваджено заборону на імпорт з росії вугілля, сталі, золота, добрив, деревини та цементу. Крім цього США та Євросоюз відмовилися від закупівель російської танкерної нафти, а на постачання її іншим країнам запроваджено стелю цін у $60 за барель. 

У санкційній компанії беруть участь близько 50 країн, ще 6 заявили про блокування обходу санкцій. Таким чином до 7 березня 2022 року росія стала світовим лідером за кількістю санкцій, проти її підприємств та окремих громадян запроваджено понад 11 тис. обмежень.

За прогнозами Інституту світової економіки в Кілі, довгострокові та безперервні санкції можуть призвести до щорічного падіння ВВП росії на 9%. При цьому негативні наслідки для західних країн будуть, ймовірно, у рази меншими – від 0,17 до 1%.

Водночас наголошується, що лазівки у тексті санкцій поки що дозволяють країні-агресорові обходити заборони та навіть продовжувати закупівлю на Заході комплектуючих для ракет та безпілотників. Для цього використовуються сірі схеми та постачання через посередників у Казахстані, Об’єднаних Арабських Еміратах, Грузії та Вірменії.

Наслідки ембарго

Питання ефективності ембарго залишається предметом дебатів. Попри те, що іноді цей захід частково досягає своїх політичних та економічних цілей, в інших випадках ефект може бути зовсім не таким, як очікувалося.

Загалом ембарго є двогострою зброєю. Країна, в яку заборонено ввезення продукції, отримує дефіцит та зростання цін. Держава, яка заборонила експорт своїх товарів, позбавляє власних виробників прибутку та збирає менше податків.

Виграють у цій ситуації, як правило, треті країни, які не беруть участь у конфлікті та не потрапили під обмеження. Для них відкриваються нові ринки, де можна встановлювати свої вигідні ціни.

Ембарго може бути успішним у таких випадках:

• Ініціатор має гнучкішу економіку, яка може легко обійтися без товарів з певної країни.
• Об’єкт санкцій критично залежить від закупівлі товарів та сировини за кордоном.
• Ембарго вводиться несподівано, через що його об’єкт не встигає підготуватися, щоб пом’якшити проблему.
• Обмеження масштабні та приймаються широкою коаліцією країн. У результаті створюється ширший та збалансований економічний та політичний тиск.

У ситуації з ембарго проти росії частину цих умов не було виконано. Тому за минулі півтора року економіка агресора так і не впала під гнітом санкцій.

Зокрема не було ефекту несподіванки. У Кремлі передбачали запровадження санкцій і наперед накопичили фінансові та матеріальні ресурси, свого роду подушку безпеки.

Крім того, санкції запроваджувалися поступово, а не всі разом. Тому ефект від їхнього прийняття виявився не таким помітним і дозволив російським експортерам виграти час, щоб частково переорієнтуватися на нові ринки.

Часті питання (FAQ)

Що таке ембарго?

Ембарго – це міжнародний економічний захід, який полягає у забороні або обмеженні торгівлі, переміщення товарів, послуг чи коштів між певними країнами чи регіонами.

Які цілі переслідуються під час введення ембарго?

Цілі можуть змінюватись: тиск на країну для зміни політики, запобігання конфліктам, забезпечення миру, дотримання міжнародних норм.

Які ембарго існують?

Існує повне та часткове ембарго. Повне означає повну заборону торгівлі, а часткове – обмеження певних видів товарів чи послуг.

У чому різниця між ембарго та санкціями?

Ембарго – це одна з форм санкцій, що обмежує торгівлю та переміщення товарів. Санкції можуть включати інші заходи, наприклад, заморожування активів.

Які історичні приклади застосування ембарго є?

Приклади включають ембарго на Кубу, Ірак, Іран, Північну Корею, Росію та інші країни.

Які наслідки ембарго для економіки та суспільства?

Наслідки включають зниження обсягів торгівлі, зростання інфляції, погіршення умов життя населення, втрату робочих місць та соціальну напругу.

Чи можуть країни обійти ембарго?

Так, деякі країни можуть оминати ембарго через нелегальні шляхи, такі як контрабанда або пошук альтернативних торгових партнерів

Які альтернативи ембарго?

Альтернативами можуть бути дипломатичні переговори, міжнародне співробітництво, пошук компромісних рішень та мирні процеси.

Як гуманітарні аспекти враховуються під час введення ембарго?

Важливо балансувати політичні цілі із гуманітарними потребами, щоб уникнути негативних наслідків для населення.

Яка роль міжнародних організацій у контролі ембарго?

Міжнародні організації, такі як ООН, відіграють роль у контролі та моніторингу дотримання ембарго, а також у мінімізації їх негативних наслідків.

Висновок

Ембарго – це складний інструмент міжнародної політики, який може мати далекосяжні наслідки. Він може бути ефективним засобом впливу на поведінку країн, але при цьому несе ризики для економіки, гуманітарної ситуації та світових відносин. Застосування ембарго вимагає уважного аналізу, збалансованого підходу та врахування багатьох факторів для досягнення бажаних результатів.