Дітей із синдромом відмінника часто ставлять у приклад іншим, але у дорослому житті бажання бути найкращим їм частіше заважає. Редакція MC.today розібралася, чому виникає синдром відмінника і як його позбутися.
Що таке синдром відмінника
Якщо дитина навчається краще інших у класі, перемагає на олімпіадах і постійно приносить грамоти, це може бути тривожним дзвіночком для батьків. Можливо, у неї синдром відмінника, хвора залежність від похвали. Такі люди завжди намагаються заслужити схвалення – від вчителя, начальника, сім’ї тощо.
Іноді синдром відмінника називають перфекціонізмом, але психолог Дмитро Карпачов каже , що між ними є різниця. Перфекціоніст прагне ідеалу заради самого ідеалу, а відмінник – тільки задля схвалення.
Чому виникає синдром відмінника
Синдром формується у дітей у шкільному віці. У цей період багато здобутків пов’язані зі школою – звідси й назва. Усі дії дітей отримують схвалення ззовні – від учителів та тренерів. Варто насторожитися, якщо у школі:
- Вчитель виділяє відмінників та знецінює досягнення інших учнів.
- Лідери у класі починають «тиснути» інших. У такому разі прагнення до результату буде важливішим за цінності дитини.
Але цього недостатньо, щоб у дитини з’явився синдром відмінника. Найчастіше комплекс розвивається вдома. Ось кілька причин, чому виникає синдром відмінника через сім’ю:
- Батьки ставлять завищені вимоги і наголошують на «достигаторстві». Дитина думає, що любов близьких потрібно заслужити.
- Батьки приділяють дитині мало уваги та компенсують це похвалою – дитина починає вимірювати любов батьків їх схваленням.
- Батьки суворо карають дитину за помилки.
Найчастіше синдром з’являється у дівчаток. Справа в тому, що вони розвиваються швидше за хлопчиків, тому їх починають хвалити раніше. Вони сприймають свій розум і кмітливість як вроджені якості та не відокремлюють себе від своїх досягнень. Це робить їх уразливими до критики та похвали.
Хлопчикам кажуть, що треба докласти більше зусиль і все вийде. В результаті вони пов’язують досягнення зі своїми вродженими рисами характеру. Вони знають, що потрібно просто більше старатись. Це робить їх впевненішими у собі.
Як розпізнати синдром відмінника у дитини та дорослого
Якщо у дитини є синдром відмінника, то вона не тільки добре вчитиметься. Ось кілька проблем, з якими вона зіткнеться:
- Сильно залежатиме від чужої думки. Їй буде складно сприймати критику – від цього вона втрачатиме впевненість у своїх силах. І навпаки, якщо дорослі відзначили її успіхи, дитина наповниться надмірною самовпевненістю.
- Прагне отримати хорошу оцінку будь-яким шляхом. Для неї будуть важливими не знання, а похвала.
- Боятиметься помилитися. Кожну помилку вона сприйматиме як кінець світу замість того, щоб винести з неї урок і навчитися чогось нового.
Якщо у дитинстві синдром відмінника суспільство схвалює, то дорослим людям із таким комплексом доводиться складно. Ось чому:
- Вони бояться критики оточуючих, але ніколи не намагаються захистити свою думку.
- Вони завжди вчасно виконують завдання і не виходять за межі, але їм важко креативити і вони не вміють делегувати. Це робить із них хороших виконавців, але поганих управлінців.
- Такі співробітники погано сприймають розумніших і найдосвідченіших колег і за всяку ціну намагаються отримати схвалення начальника.
- Жінки із синдромом відмінниці намагаються стати ідеальними у всіх сферах: бути гарною дружиною, мамою, господинею, співробітницею тощо. Через це часто вигоряють.
- Батьки із синдромом відмінника виховують таких самих дітей.
Як позбавитися синдрому відмінника
Оскільки синдром відмінника у дітей і дорослих проявляється по-різному, позбавлятися його теж потрібно різними способами.
5 способів позбутися синдрому відмінника у дитини
Якщо у вашої дитини синдром відмінника, Дмитро Карпачов радить :
- Хваліть дитину справедливо. Якщо вона досягла чогось вартого, скажіть їй про це. Але не треба зазначати справи, де вона не доклала зусиль. При цьому даруйте дитині достатньо тепла та приділяйте їй увагу.
- Хваліть дитину за знання, а не за оцінки. Оцінки – це суб’єктивна думка вчителя. Вони часто залежить від його сприйняття. Він радить не боятися піти проти шкільної системи та заохочувати дитину вчитися, а не заробляти добрі оцінки.
- Відокремлюйте успішність у школі від особистості дитини. Кожна людина має сильні сторони – зверніть на них увагу. Дитина може бути сильним лідером, не боятися висловлювати свою думку, добре працювати у команді, але не бути відмінником. Не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. Навчіть її оцінювати людей не за оцінками, а за вчинками.
- Навчіть виносити досвід із помилок. Помиляються усі. Перестаньте звинувачувати дитину за це. Покажіть, що з помилок можна винести досвід. У майбутньому це допоможе їй виконати завдання краще.
- Навчіть дитину прислухатися до інтуїції. Це знизить важливість зовнішньої похвали. Якщо дитина знає, що зробила краще з того, що могла, вона буде впевнена в собі і зможе відстояти свою думку.
6 способів позбутися синдрому відмінника у дорослого
Якщо цей комплекс у вас, ви маєте навчитися справлятися з ним самостійно. Ось що можна робити:
- Відмічайте кожен раз, коли ви робите щось заради схвалення інших. Дмитро Карпачов вважає : так ви зрозумієте масштаби проблеми.
- Радійте не тільки результатам . Шлях так само важливий, як результат. Кар’єрний консультант Діана Рижкова радить згадати, яким чином ви дійшли до мети, хто вам у цьому допоміг, чому ви навчилися під час роботи. Насолода від пройденого шляху триває набагато довше, ніж від результату.
- Перестаньте порівнювати себе з іншими. Психолог, фахівець із сімейної, тілесної терапії та психосоматики Аліна Котенко каже , що люди із синдромом відмінника часто порівнюють себе з іншими та засмучуються, коли в чомусь їм «програють». Щоразу, коли це трапляється, починайте думати про себе, а не про інших. Де ви були рік тому, а де зараз? Чого навчилися цей час? Кожна людина знайде привід, чим пишатися.
- Визнайте, що ви є неідеальними. Дмитро Карпачов вважає : це нормально – не знати всього. У світі немає ідеальних людей.
- Хваліть себе частіше. Не чекайте на похвалу з боку, вчіться хвалити себе самостійно – так вважає Діана Рижкова. Необов’язково чекати на великі досягнення, можна відзначати маленькі перемоги. Наприклад, ви виконали важливу справу зі списку завдань на день просто похваліть себе.
- Припиніть приписувати свої думки іншим людям. Ви не можете знати, що в голові інших людей. Тому переживати, що вони про вас подумають, нема рації. Дмитро Карпачов радить : головним критиком для себе маєте стати ви самі.
Висновки
Синдром відмінника – це бажання заслужити похвалу будь-яким способом. Часто його плутають із перфекціонізмом, але між ними є різниця: перфекціоністи роблять добре, бо по-іншому не можуть і не очікують на схвалення ззовні.
Комплекс відмінника з’являється у шкільному віці через надто високі вимоги сім’ї. Якщо дитина залежить від думки оточуючих, важко сприймає критику і боїться робити помилки, їй потрібна підтримка батьків. Дорослі повинні показати їй, що особистість дитини та її оцінки – не одне й те саме. Ще важливо навчити її правильно ставитися до помилок та слухати свою інтуїцію.
Дорослі люди із синдромом відмінника намагаються догодити начальнику, партнеру та іншим. Вони не вміють відстоювати свою точку зору, бояться делегувати завдання та не виявляють творчості в роботі. Щоб позбавитися синдрому, навчитеся себе хвалити самостійно, а не чекати цього від інших, дозвольте собі бути неідеальними і перестаньте себе порівнювати з іншими.