Що відчуває людина, коли помирає? Вчені наблизилися до відповіді

Ми всі чули історії про людей, що ледь не померли, але вижили й розповіли про дивні видіння та емоції, які вони переживали, коли були близькі до «того світу». Під час нового дослідження вчені спостерігали сплеск енергетичної активності в мозку пацієнтів, що помирають. Це доводить, що наш мозок може бути активним, навіть коли наше серце перестає битися. MC.today із посиланням на Vice переповідає деталі.

Результати дослідження заперечують давнє припущення про те, що мозок стає нефункціональним, оскільки втрачає кисень під час зупинки серця. Це зрештою може відкрити вікно у нові дивні явища, пов’язані з передсмертними переживаннями.

Джимо Борджигін, ад’юнкт-професорка неврології Мічиганського університету, зацікавилася цими питаннями тоді, коли десять років тому вона вперше спостерігала сплески активності в мозку щурів у процесі вмирання. Вони складалися з гамма-хвиль, найшвидших коливань у мозку, які пов’язані зі свідомим сприйняттям, усвідомленими сновидіннями та галюцинаціями.

Тепер Борджигін та її колеги виявили подібну гамма-активність у мозку пацієнтів, які померли в лікарні, коли за ними спостерігали датчики електроенцефалограми (ЕЕГ), які фіксують нейронну активність. Дослідники вивчили показання ЕЕГ невеликої вибірки з чотирьох пацієнтів, які не реагували на лікування, тож їх було відключено від апарату життєзабезпечення з дозволу їхніх сімей. Під час зупинки серця двоє людей відчули складну гамма-активність у «гарячій зоні» мозку, яка є критичною для свідомої обробки.

Отримані дані також можуть допомогти пояснити передсмертний досвід, який дослідники описують як «біологічний парадокс», який кидає виклик фундаментальному розумінню мозку, який, як вважається, не функціонує під час смерті.

«Як на мене, наше дослідження може бути таким ефективним, як ніколи, щоб знайти нейронні ознаки передсмертної свідомості», – каже Борджигін. «Єдине, що краще за це, – це вижити пацієнтам, щоб розповісти власну історію».

Неможливо сказати точно, що відчували пацієнти внаслідок посилення активності в їхньому мозку, хоча Борджигін вважає, що така активність може свідчити про суб’єктивний досвід, який включає візуальні або слухові виміри.

Таким чином, дослідження показує, що під час смерті різні люди можуть відчувати разюче схожі речі: біле світло, відчуття легкості й польоту або яскраві спогади.

Нещодавнє інше дослідження спостерігало за показниками життєдіяльності понад 600 людей під час їхньої смерті та виявило ознаки серцевої діяльності за кілька хвилин після смерті. Проте тоді дослідники сказали, що спостережувана активність не підтримує роботу мозку.

Будуть потрібні додаткові дослідження, щоб встановити зв’язок між смертю та гамма-активністю в мозку.

Також поки не зрозуміло, чому лише половина пацієнтів відчували гамма-активність під час смерті. Ці люди мали судомні напади в анамнезі, що могло пояснити результати, хоча в жодного пацієнта не було судом за годину до смерті.

Борджигін не була здивована тим, що людський мозок також може зазнавати сплеску  активності під час смерті. Однак у моделях та інтенсивності мозкових хвиль були деякі несподівані деталі, які потрібно буде вивчити в майбутніх дослідженнях. Наприклад, мозок щурів перед смертю був активним у всіх каналах ЕЕГ, тоді як мозок людини був активним на певних частотах.

Борджигін зазначає, що навіть у невеликій групі пацієнтів патерни активації мозку різнилися. «Чи означає це, що пацієнти мали дещо різні суб’єктивні внутрішні переживання в останні моменти? Які саме характеристики ЕЕГ корелюють із “баченням світла” або родичів, “відчуттям виходу з тіла” або спогадами про життя? Як ці потенційні сенсорні сприйняття кодуються назад у мозок для подальшого пригадування, якщо людина вижила? Це все нерозв’язані питання, які потребують подальших досліджень».

Професорка також планує присвятити майбутні дослідження ролі мозку в зупинці серця.

• Нещодавно ми також розповідали, що вчені з Техаського університету використали штучний інтелект, щоб розшифровувати сканування мозку людей і відтворювати цілу історію лише з їхніх мозкових хвиль, тобто фактично вони змогли прочитати думки й спогади учасників дослідження.