Сьогодні народився батько компакт-дисків та автор понад 200 винаходів В’ячеслав Петров. Чим науковець займається зараз

Мало хто знає, але прообраз компакт-диска винайшов аспірант Київського інституту кібернетики В’ячеслав Петров. І це не єдиний його здобуток. Науковець став автором понад 600 наукових праць та 230 винаходів. Декілька ліцензій Петрова придбав техногігант Samsung. У день народження вченого розповідаємо про його головний винахід та життя детальніше.

В’ячеслав Петров

Зараз компакт-дисками користуються вже набагато рідше, а от років 20 тому був зірковий час цих носіїв. Лише пів століття тому про диски ніхто не знав. Згідно із популярним уявленням, перший лазерний компакт-диск був представили у 1980 році компаніями Philips та Sony. У травні 1982 року компанія Sony заявила про початок серійного випуску CD-аудіоносіїв нового покоління. Продаж перших музичних альбомів, записаних на CD, почався восени того ж року у Японії.

Серійний випуск розпочався 1982-го на заводі в німецькому містечку Лангенхаген, неподалік Ганновера. Першим пробним альбомом, який записали на CD, був альбом гурту ABBA. Але першим компакт-диском, що надійшов у масовий продаж, був альбом американського виконавця та піаніста Біллі Джоела у жовтні 1982 року.

Існує інша версія створення компакт-диска, в якій американець Джеймс Рассел вважається автором цього винаходу. Згідно з цією історією, ще в 1971 році Джеймс Рассел, фізик з Optical Recording, продемонстрував свій винахід для зберігання даних.

За даними багатьох джерел, Джеймс Рассел був великим поціновувачем класичної музики й часто насолоджувався нею з вінілових платівок. Проте через часте використання, платівки починали дряпатися, що впливало на якість звучання. Рассел серйозно вирішив розв’язати цю проблему. Тоді він багато експериментував і навіть спробував використати голку кактуса для свого платівкового програвача, але ці спроби не принесли значних результатів.

Одного дня він зрозумів, що може розв’язати цю проблему за допомогою безконтактного зчитування інформації з носія. В той час Расселл вже був знайомий з цифровим записом даних на перфокартах і магнітних стрічках, він розумів, що оптичний метод може бути найкращим рішенням.

В основі його винаходу лежав принцип запису даних на фоточутливий диск у вигляді маленьких «бітів» – світлих та темних областей, розміром приблизно 1 мікрон. Потім промінь світла «зчитував» ці біти з диска, де кожен біт міг представляти 0 або 1, тобто «темряву» або «світло». Цей «двійковий код» потім перетворювався комп’ютером на звук або зображення.

Таким чином, в 1971 році був створений перший цифровий CD-диск.

Компанії Philips і Sony представили схожий пристрій незалежно від нього (згідно з офіційною версією).

Але значна кількість історичних джерел також стверджує, що ще наприкінці 1960-х років у Києві працював вчений В’ячеслав Васильович Петров, який зробив прототип сучасного компакт-диска задовго до Джеймса Рассела та компаній Philips і Sony.

Щоправда, цей диск був створений ще в 1960-х роках для супер-ЕОМ і мав виключно науковий характер, не маючи жодного стосунку до музики.

Ця подія відбулася в Інституті кібернетики, де діяла група науковців під керівництвом академіка Юрія Пухова. Вони займались науковими дослідженнями та розробляли оптичні диски для супер-ЕОМ.

У 1971 році ця група стала частиною іншої наукової установи, пов’язаної з Академією наук УРСР. Петров стверджує, що на той час у них вже була повна документація з оптичних дисків, яка зберігалася в Інституті й доступна для ознайомлення. Йдеться про період до 1971 року.

Поза тим, В’ячеслав Петров є головним конструктором революційного для того часу малогабаритного накопичувача з імерсійним записом на оптичних циліндрах ЕС5153, який використовувався у персональних ЕОМ.

Нині В’ячеслав Васильович Петров обіймає посаду академіка НАН України та директора Інституту проблем реєстрації інформації НАН України, створеного завдяки його особистим зусиллям у 1987 році. Петров зробив значний внесок у розвиток науки, а його інститут вважається одним із провідних у світі у галузі кібернетики та комп’ютерних технологій для збирання, зберігання та надійної передачі даних різних типів.

Інститут продовжує свою справу. Так у 2014 році вчені представили сапфіровий диск, інформація на якому може зберігатися впродовж десятків тисяч років.