Сучасна онлайн-освіта – головні виклики і чи може ШІ стати персональним репетитором

З якими викликами сьогодні стикається онлайн-освіта, чи перемогла вона вже традиційну офлайнову та як на неї впливатимуть технології штучного інтелекту?

Які виклики стоять перед онлайн-освітою та яку роль у здобутті знань відіграватиме ШІ. Фото: Depositphotos

Ці і не тільки питання в новому випуску на каналі CEO Club Ukraine обговорили заступник виконавчого директора МВФ Владислав Рашкован, перший заступник міністра освіти і науки України Євген Кудрявець, генеральна менеджерка «Google Україна» Тетяна Лукинюк, керівний партнер Ward Howell Ukraine Ігор Кабузенко та співзасновник Prometheus Іван Примаченко. 

Іван Примаченко відзначив, що історія створення і розвитку платформи Prometheus почалася з простої ідеї, яка народилась із нагальної потреби – зробити найкращі курси доступними кожному.

«Ми зараз живемо у світі, де онлайн-освіта перемогла. Це стало новою нормою. Ніхто вже не сприймає, як екзотику, коли ти кажеш: я навчаюся на онлайн-курсі або на онлайн-магістратурі», – сказав він.

Переломним моментом у сприйнятті онлайн-освіти, за його словами, стала пандемія COVID-19, адже зараз більшу роль відіграє якість знань, а не спосіб, у який людина їх здобуває. Сьогодні кожен охочий може прослухати курс від найкращих викладачів України або топових світових університетів безплатно або за символічну суму. Але попри доступність освіти спливає нова проблема – вона полягає в мотивації.

«В сучасному світі, коли є майже необмежений доступ до найкращих навчальних ресурсів, не вистачає мотивації, дисципліни, щоб вкладати час у навчання. Не вистачає ось цього – здатності взяти те, що й так лежить. І робота з мотивацією в освіті, на мою думку, це один із головних викликів на найближчі кілька десятиліть в Україні й у всьому світі», – розповів Примаченко.

Ще один виклик – це конкуренція з розважальними форматами, тобто автори курсів змагаються вже не з книжками, а з TikTik, YouTube, Netflix. Такий контент споживається легко, до цього не потрібно докладати зусилля.

Тетяна Лукинюк зауважила, що питання зараз не стільки в тому, що люди не прагнуть навчатися, а в тому, що вони хочуть опановувати. До прикладу, обирають замість геометрії або кодингу трансцедентальну медитацію.

«Я навчаюся, слухаю літературний курс. Це ніяк мені не допоможе стати кращою генеральною менеджеркою. Але це мене розвиває як людину», – поділилась вона.

На думку Лукинюк, немає на 100% мотивованих людей, інакше всі ставали б суперуспішними та реалізованими. На її думку, попит на освіту є, але ще одна проблема полягає в тому, що онлайн-навчання доволі легко покинути.

«На прикладі свого навчання скажу, що приблизно 20-25% людей ніколи не заходять у свій особистий кабінет взагалі. Не намагаються після повної оплати навіть почати вчитися. І приблизно половина з тих, хто почала вчитися, не доходить до кінця. Мені здається, у фізичній освіті трошки кращі мають бути показники, хоча я просто не знаю статистики. Тобто в онлайні вартість виходу дуже мала, і вартість входу також», – зазначила Лукинюк.

На думку Владислава Рашкована, онлайн-освіта ще не перемогла офлайнову, але вже виграє. А одне із завдань суспільства – заповнити та освітні втрати, які утворились унаслідок пандемії та повномасштабного вторгнення, зважаючи на те, що рівень освіти в Україні різний, зокрема, і географічно.

Євген Кудрявець зауважив, що потрібно відокремлювати формальну освіту від неформальної, а також зважати на вік, у якому людина її здобуває. Адже в дитини й дорослої людини різна мотивація для того, щоби навчатися, і річ не завжди в доступі. За його словами, для одних постійне навчання – потреба, для інших – ні. Людям важливо розуміти, що саме даватиме їм навчання в подальшому розвитку і професійному навчанні. І значну роль у цьому можуть відіграти ринок, бізнес і держава.

«Ми маємо зробити так, щоби потреба виходила з такого погляду: інакше ти не зможеш продовжувати те, що ти робиш», – зазначив Кудрявець.

Читайте також: Як обрати компанію для побудови кар’єри – директорка «Google Україна» назвала 3 важливих критерії

ШІ в навчальному процесі

Під час обговорення Лукинюк відзначила, що навчальні процеси можна покращити за допомогою ШІ. Так, в Google нещодавно запустили нову модель, натреновану на те, щоби бути умовним репетитором. Вона не просто надає відповіді, а спонукає користувача опрацьовувати нові теми за допомогою навідних чи відкритих питань, і водночас надає матеріал у зручному для людини форматі – тексти, графіки, зображення тощо.

В Prometheus також віднедавна є ШІ-асистент, який навчається на матеріалах курсу й надає користувачам інформацію саме на задану тему і в контексті програми.

За словами Примаченка, уже можна виокремити три типи взаємодії з ШІ-асистентом:

• спроби отримати готові відповіді на питання щодо матеріалів курсу (асистент навчений цього не робити);
• фактологічне використання ШІ – до прикладу, коли людина просить нагадати щось із навчальної програми;
• вибудовування нового навчального формату – активні користувачі споживають навчальний контент і паралельно ставлять багато уточнювальних запитань, просять навести приклади тощо.

Рашкован відзначив, що, попри переваги використання штучного інтелекту в навчанні та перспективи в розвитку технологій, у довгостроковій перспективі може постати ще одна проблема.

«За 20 років ми матимемо суспільство зі значно слабшим критичним мисленням, тому що люди будуть споживати значно більше, ніж дають технології, які зараз розвиваються», – зауважив він.

Владислав Рашкован пояснив, що розвиток критичного мислення сповільнюється, якщо людина має можливість відразу отримати готову відповідь, про що свідчать дослідження. Так само доведено, що якщо ми не докладаємо зусиль до того, щоби збагнути чи здобути інформацію, ми можемо забути про прочитане й навіть переказане комусь уже за годину.

• Нагадаємо, раніше ми переповідали, на що Тетяна Лукинюк звертає увагу під час проведення співбесід, та яке стоп-запитання допомагає їх перевірити готовність кандидата до навчання.