кишенькові гроші – останні статті та новини

Дітям важливо передати не лише гроші, а й фінансові знання, навички та внутрішню відповідальність. Гроші можна втратити, бізнес може згоріти. А от мислення, звички та вміння залишаються з дитиною назавжди. Саме це і є справжній капітал. Як виховати фінансово грамотну дитину, розповів на власному прикладі Дмитро Шнайдер — фінансовий радник, тренер з фінграмотності. З чого все почалося: кишенькові як фінансовий тренажер Нещодавно наш старший син Даня (9,5 років) відкрив рахунок у фонді нерухомості (REIT). Для нього це вже восьмий напрям інвестування. Ми допомагаємо йому поступово диверсифікувати власний портфель, паралельно пояснюючи, що означає це поняття і чому важливо не тримати всі кошти в одному інструменті. А почалось все, коли йому було п'ять – з перших кишенькових грошей. Гроші були невеликі – так, щоб трохи не вистачало. І це принципово. Як і правила, за якими ми видаємо кишенькові: гроші даються щотижня, в один і той самий день; сума фіксована та стабільна; вони не залежать від поведінки дитини; це не інструмент покарання чи заохочення. Мета – навчити дитину планувати витрати на певний період часу. Тиждень – оптимальний проміжок: не надто довгий і не надто короткий. Ми не кажемо, на що витрачати кошти. Можемо порадити або обговорити, але рішення завжди залишається за дитиною. Навіть якщо покупка здається дорослим «непотрібною» – для дитини це власний досвід. А саме досвід формує фінансову зрілість. Обов’язкова умова – відкладати 10% З першого дня діє правило: 10% з будь-якого доходу – в заощадження. Не «під подушку», а на депозит або інший простий фінансовий інструмент. Паралельно ми: читаємо фінансові комікси та книги (наприклад, «Твої гроші» Жака Жабʼє або комікси Бодо Шефера); пояснюємо, що таке відсотки; показуємо, що гроші можуть «працювати». Так поступово формується базове розуміння інвестування – без складної теорії. Кишенькові – не зарплата за обовʼязки Домашні обовʼязки – це частина життя, а не спосіб заробітку. За прибирання у власній кімнаті ми не платимо. Але якщо в родині є оплачувані роботи (миття авто, покіс трави, допомога в саду тощо), то дитина може виконувати їх за бажанням і отримувати оплату. Як і будь-хто, кого ви наймаєте для виконання цієї роботи. Якщо ви платите комусь, тоді за цю роботу можна платити і дитині. Так формується простий і зрозумілий зв’язок: робота → дохід → фінансові рішення. Перші власні проєкти, інвестиції в ідеї та благодійність Окрім регулярних кишенькових, ми поступово показуємо Дані, як інвестувати в ідеї та проєкти, що таке підприємництво і як створювати користь для інших людей та отримувати з цього дохід. На практиці це виглядає так. Даня: продавав лимонад і печиво; виготовляв і продавав фігурки з полімерної глини; створює контент для ІТ-школи, де навчається. У всі ці проєкти він вкладає власні заощадження. Ми не керуємо замість нього – лише підказуємо можливі напрями, підтримуємо, допомагаємо з організаційними моментами, ярмарками та комунікацією. Окремо ми приділяємо увагу благодійності. Даня з власної ініціативи спрямовує частину зароблених коштів на благодійні цілі, зокрема на підтримку ЗСУ. Так він з дитинства розуміє, що гроші – це не лише про себе, а й про відповідальність і внесок у суспільство. Витрачати – так само правильно, як і відкладати Ми однаково підтримуємо: інвестування; заощадження; витрати на задоволення; накопичення на власні мрії. Саме так Даня самостійно придбав Xbox, велосипед і гіроскутер. Серед його мрій – Chevrolet Camaro, подорож до Китаю та карʼєра футболіста. Інвестиційний портфель дитини – це не «гра» Сьогодні в його інвестиційному портфелі: депозит; ОВДП; акції на фондовому ринку США; сертифікати фонду нерухомості; сертифікати земельного (пайового) фонду; криптовалюта; срібні та ювілейні банківські монети; невелика частина готівки. Окремо – накопичувальне страхування життя та медична страховка, які ми оплачуємо за нього як батьки. Ми свідомо показуємо йому інвестиції, які не спрацювали або тимчасово просіли. Дитина має розуміти: інвестування – це не лише про прибуток, а й про ризики, відповідальність і довгострокові рішення. Облік та аналіз – тільки з віком Лише з 9 років ми запровадили обовʼязковий облік доходів, витрат і активів. Раніше вважали, що це зарано. Після появи обліку Даня сам почав помічати, що інколи витрати перевищують доходи – і сам зупиняється, переглядає рішення. Формується самоконтроль, а не контроль ззовні. Перший час облік не «запрацював» сам собою – і це нормально. На старті ми мʼяко мотивували через те, що для нього справді цінне: збільшували час на улюблені ігри, дозволяли трохи більше солодкого або додавали символічні 100 грн на тиждень за регулярне та чесне ведення обліку. Таке підсилення тривало приблизно один місяць. Був і невеликий контроль з нашого боку. Після цього звичка сформувалася – він почав вести бюджет самостійно. Зараз ми: раз на місяць перевіряємо записи разом; робимо короткий фінансовий аналіз; підбиваємо підсумки; обговорюємо, що вдалося добре, а що можна покращити. Контроль перетворився на спільну фінансову розмову, а не на тиск. Як давати гроші та скільки Спочатку ми давали Дані лише готівку – дитина має навчитися рахувати й «відчувати» суму. А з 7-8 років вже можна поступово підключати банківську картку. Так формується розуміння різниці між готівковими та електронними коштами. Кожен рік ми збільшуємо суму кишенькових грошей – відповідно до віку та рівня відповідальності дитини. Читайте також: Чотири переваги кандидатів, яким за 50 – думка експертки Головне, що варто усвідомити батькам Паралельно з аналізом та мотивацією ми читаємо фінансові книги, дивимося дитячі лекції про гроші і потім все це обговорюємо. А головне – показуємо приклад. Як ми ведемо бюджет, як ухвалюємо фінансові рішення – все це має бачити дитина. Не існує чарівної пігулки чи одного курсу, який за раз навчить дитину фінансової грамотності. Фінансові звички – це глибокі переконання, які формуються роками. Нас навчили з дитинства чистити зуби – і сьогодні це відбувається автоматично. Так само можна сформувати й фінансову дисципліну. Нагадуємо, що раніше HR-спеціалістка розповіла, що впливає на результат співбесіди.