Міністерство юстиції України – останні статті та новини

Міністерство юстиції України роз'яснило, як під час воєнного стану реалізується право працівників на щорічну відпустку — і в яких випадках роботодавець має право обмежити чи відмовити в її наданні. Коли виникає право на відпустку Право на щорічну оплачувану відпустку гарантує стаття 45 Конституції України, а реалізується воно через Закон України «Про відпустки» та Кодекс законів про працю. Це право мають усі працівники, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами чи ФОП — незалежно від форми власності, а також іноземці та особи без громадянства. У перший рік роботи право на щорічну основну відпустку повної тривалості виникає лише через шість місяців безперервної роботи на підприємстві. Окремі категорії можуть скористатися відпусткою раніше — зокрема, жінки перед або після вагітності й пологів, особи з інвалідністю, неповнолітні працівники та сумісники. Читайте також: Щойно влаштувався на роботу — і вже хочеш у відпустку: що каже закон Скільки днів відпустки належить за законом Мінімальна тривалість щорічної основної відпустки — 24 календарні дні за відпрацьований рік. Для окремих категорій закон передбачає більше: педагогічні й науково-педагогічні працівники можуть отримати до 56 днів, державні службовці — 30 днів, особи з інвалідністю I та II груп — 30 днів, III групи — 26 днів, а працівники до 18 років — 31 календарний день. Черговість надання відпусток визначає графік, який затверджує роботодавець, а про дату початку відпустки працівника повинні повідомити письмово не пізніше ніж за два тижні. Відпустку можна поділити на частини, але безперервна частина має становити щонайменше 14 днів. Які обмеження діють через воєнний стан Під час воєнного стану діють особливі правила за статтею 12 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та рішенням Конституційного Суду від 19 травня 2026 року № 3-р/2026. Роботодавець має право обмежити тривалість щорічної основної відпустки до 24 календарних днів, а решту невикористаних днів перенести на період після завершення воєнного стану. Водночас Конституційний Суд визначив: працівники до 18 років і особи з інвалідністю навіть під час воєнного стану зберігають право на мінімальну тривалість оплачуваної відпустки, гарантовану законом, — навіть якщо вона перевищує 24 дні. Читайте також: Невикористана відпустка — чи можна взяти ці дні або отримати компенсацію? Пояснює адвокат Коли роботодавець може відмовити у відпустці повністю Під час воєнного стану роботодавець може відмовити в наданні будь-якого виду відпустки працівникам, залученим до роботи на об'єктах критичної інфраструктури, виробництва товарів оборонного призначення або тим, хто виконує мобілізаційні завдання. Винятків тут два: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами і відпустка для догляду за дитиною до трьох років — їх мають надати попри будь-які обмеження. Читайте також: Вас не зможуть оштрафувати за запізнення: як працює трудовий договір та чому його варто підписати Відпустка без збереження зарплати За заявою працівника може бути надана відпустка без збереження заробітної плати. Для тих, хто виїхав за кордон або отримав статус ВПО, роботодавець зобов'язаний надати таку відпустку на строк, зазначений у заяві, але не більше 90 календарних днів. За сімейними обставинами чи іншими причинами за домовленістю сторін можлива відпустка без збереження зарплати тривалістю до 30 днів на рік. Підсумовуючи викладене вище Хоча воєнний стан і дає роботодавцям право обмежувати тривалість відпусток, обов'язок надавати щорічну відпустку залишається — і саме тому Конституційний Суд посилив захист найвразливіших категорій працівників. Водночас під час воєнного стану більше не діє норма, яка в мирний час забороняла не надавати працівникові повну відпустку два роки поспіль, — тож накопичені невикористані дні законно переносяться на майбутнє. Читайте також: Хто має право на відстрочку від мобілізації і хто може його втратити: пояснення експертів