«Трохи Вогню»

Перший бізнес Павло Обод почав у дев’ятому класі. Дістав із шафи принтер і разом із друзями став писати і друкувати реферати на замовлення. Щоб знайти клієнтів, роздавав візитки в найближчих школах і клеїв оголошення. Такий спосіб маркетингу Павло підглянув у мами-перукарки. Скоро юний підприємець почав заробляти більше батьків: по 300–400 грн на місяць, коли середня зарплата була 230. Сьогодні Павло Обод – власник IT-компанії Sloboda Studio, навчального проєкту для IT-підприємців Growth Factory, а ще – співвласник холдингу комерційної нерухомості stepINVEST+. З літа Павло живе на дві країни – в Україні й Німеччині, й управляє українськими бізнесами віддалено. У партнерському матеріалі з ПриватБанк він розповів MC.today, як робити це ефективно навіть з іншої країни. Від ледачого айтівця до CEO Коли я вчився в старших класах, у нас у родині з’явився комп’ютер і я захопився розробкою. Але відразу вступити на програміста мені не вдалося, і я пішов вчитися на електронника в політехнічний інститут. Я продовжував програмувати й на останніх курсах уже працював в IT-компанії. Скоро на роботі мені стало нудно: я навіть засинав в офісі. Через два роки мене дуже коректно звільнили – і правильно зробили. Тоді я прийшов до молодіжної організації AIESEC – вони проводять стажування для хлопців з усього світу. Ми працювали з хлопцями з Китаю та Грузії, які англійською розповідали учням про свої країни. Я приходив у харківські школи і пропонував організувати заняття з іноземцями – це коштувало 50 грн за два місяці. Так у розмовах із завучами й директорами я вчився першим навичкам бізнес-переговорів. В AIESEC можна було поїхати на професійне стажування за кордон. Я на пів року поїхав в Амман, столицю Йорданії – там освоїв технологію програмування Ruby on Rails. У цей час одна з моїх колег-українок познайомила мене із сайтами для фрилансерів freelance.ru і Upwork. Коли я повернувся до Харкова, то вирішив не влаштовуватися на роботу, і став брати замовлення там. Скоро в мене з’явилося стільки роботи, що в самого не вистачало рук. Тоді я вирішив найняти співробітників. Першого разу розміщувати оголошення на сайті вакансій було страшно. Здавалося – прибіжить податкова з автоматами, а в мене навіть компанії немає. Але я згадав англійську фразу «Can you dare?» – «Чи наважишся ти щось зробити?». Відповів собі, що наважуся, і пішов уперед. Я найняв двох осіб і вирішив, що тепер нашій компанії потрібно придумати назву. Так з’явилася Sloboda Studio – від слова Слобожанщина. Я брав у команду людей без досвіду, платив небагато, зате всьому навчав. Робити це віддалено було складно, тому скоро ми винайняли офіс. Це було приміщення 18 м² – таке маленьке, що довелося шукати в магазинах спеціальні маленькі столи. Такий бізнес не вимагав стартового капіталу, але вже через два місяці ми отримали прибуток $5 тис. Зараз, через 11 років, у нас 75 штатних співробітників і 35 позаштатних. Піца за $ 10 тис. і колектори з битками На другий рік роботи Sloboda Studio від нас пішов топовий розробник. Він прийшов звичайним програмістом, а тепер на ньому тримався головний проєкт для замовника з Чикаго. Цей клієнт приносив компанії 70% прибутку. Коли той дізнався, що мій програміст йде, то запанікував і відмовився платити. У мене не було грошей навіть на зарплати. Довелося йти на поступки і знижувати ціну. Паралельно я розлучився з дівчиною, проблеми навалилися одна на іншу. Було так важко, що мені не хотілося жити. Щоб знову відчути себе потрібним, я повернувся жити до батьків, і це допомогло. Усе поступово налагодилося: прийшли нові клієнти, а потім я зустрів майбутню дружину. А чиказький бізнесмен так і не перерахував останні $10 тис. Через п’ять років ми випадково зустрілися в США, він пригостив мене піцою, але нічого не віддав. У 2013 році в нас був схожий випадок: ми працювали над великим проєктом за $100 тис., і раптом у замовника закінчилися гроші. Він перестав нам платити, вимагав безкоштовно віддати код, погрожував колекторами з битками. А я вже найняв під цей проєкт команду, яка обходилася мені в $20 тис. на місяць. Тут допоміг другий бізнес: я провів IT-конференцію Outsource People на 300 осіб, заробив $ 10 тис. – і якось закрив касовий розрив. Відкрити новий бізнес мене надихнув брат. Він тоді створював онлайн-курси про те, як заробляти на пейнтболі. Разом ми зібрали весь мій досвід у бізнесі й запустили курс: «Як створити IT-компанію за 30 днів». Один із наших випускників за два роки побудував бізнес із прибутком $30 тис. на місяць. Разом із курсом я створював бізнес-спільноти, з них виросла конференція Outsource People. Втратив $5 тис. і мало не закрив бізнес У 2017 році я на якийсь час закрив другий бізнес. Ми тоді організовували конференцію в Польщі. Місцеві партнери не дотримувались обіцянок, заважав мовний бар’єр. Усе це закінчилося вигоранням моїх співробітників і мінусом бюджету в $5 тис. Півтора року бізнес не працював, але потім я зустрів майбутнього партнера – Сашу Гаврилюк. Вона тоді працювала в консалтингу й запропонувала зробити конференцію «Як підвищити прибутковість IT-компаній». Ми заробили на цьому $30 тис. І стали партнерами. Поміняли назву і стали Growth Factory. У бізнес-спільнотах я багато знайомився з досвідченими підприємцями. Одним із них був Абдурахман Шайхалов, який потім став моїм наставником у бізнесі. Спочатку він інвестував у мою компанію Sloboda Studio, а пізніше я купив у нього частку в інвестиційній компанії і став співвласником stepINVEST+ – це мій третій бізнес. Моїм чудовим тилом завжди був додаток «Приват24 для Бізнесу». Платежі Sloboda Studio і оплати курсів ми проводимо через цей банк. Але особливо незамінним він став із моїм переїздом до Німеччини. Як я оновив дані з іншої країни Раніше я бував у Берліні через роботу. Одна поїздка особливо запам’яталася: у 2017 році чоловік штовхнув дівчину на сходах у метро і вона впала – про це розповідали у всіх новинах у Німеччині, таке там трапляється рідко. Я був здивований: в Україні стільки кримінальних новин, що на них не звертаєш уваги. Тоді ми з дружиною подумали: «У нас дочка, хотілося б, щоб вона жила в безпечній країні». Ми переїхали в Берлін влітку цього року, і всі три бізнеси я почав вести віддалено. У цьому здорово допомагає «ПриватБанка24 для Бізнесу». Головні його плюси – це зручний інтерфейс, завдяки якому я завжди швидко перевіряю рахунки, і транзитний рахунок для отримання платежів з-за кордону. Гроші туди приходять у валюті – за вигідним курсом і без комісій. Близько 168 клієнтів Sloboda Studio за останні два роки платили нам через такий рахунок. У мене є й особистий рахунок у «ПриватБанку». Нещодавно я оцінив одну з нових функцій – віддалену актуалізацію даних, це оновлення особистої інформації. На вимогу Нацбанку, клієнти всіх банків повинні оновлювати дані. Клієнтам ПриватБанку потрібно це робити раз у п’ять років, або коли змінюються дані – люди переїжджають або змінюють прізвище. Якщо вчасно не актуалізувати дані, то провести операції на особистому рахунку буде неможливо – наприклад, переказати гроші або зняти їх. Усе, що можна буде – це перевірити баланс. Цього літа, крім місця проживання, в мене ще змінилась адреса реєстрації в Україні – батьки продали харківську квартиру, де я був прописаний, і я зареєструвався за іншою адресою. Я з мобільного увійшов у додаток «Приват24», щоб повідомити про зміну адреси реєстрації. Це зайняло 30 хвилин: я заповнив анкету, сфотографував документи, поставив на них електронний підпис, відправив на перевірку й отримав підтвердження. Якби в додатку не було такої функції, мені довелося б летіти в Україну і йти у відділення банку. У моїй платиновій карті «ПриватБанку» підключена послуга «Консьєрж-сервіс», якою я користуюся. У січні ми із сім’єю прилетіли до Валенсії і в аеропорту пішли орендувати машину. У нас попросили в заставу іменну кредитну карту з фотографією власника. Ми хотіли дати картку ПриватБанку, але згадали, що не активували PIN-код. Я подзвонив до фахівця банку, за 15 хвилин вона розв'язала проблему. В Києві тоді була 8 ранку і я сумнівався, що мені швидко дадуть відповідь. ПриватБанк хоч і великий, але дуже швидкий і прогресивний. Вважаю, що це той український продукт, який рухає країну вперед. «Камені» і принцип «двох виноградин» В останні роки я вийшов з операційного управління бізнесами. Зараз я прагну розвивати бізнеси, не займаючись операційкою. Ось три правила, дотримуючись яких, я делегую без шкоди для бізнесу: 1Прямую принципом «двох виноградин» Якщо взяти дві будь-які виноградинки, то одна завжди буде більше. Так і зі співробітниками. У Sloboda Studio я відразу побачив «велику виноградину» – мого колегу Ярослава. Він спочатку був програмістом, потім вів великий проєкт. А тепер він директор і займається операційкою. Хочеш делегувати – розглянь «великі виноградники». 2Довіряю партнерам Твої співробітники мають жити за тими ж етичним принципам, що й ти. Якщо співробітник пропонує обдурити клієнта, то він може обдурити й тебе. Питання етики – не підставляти, говорити про проблеми відкрито – у вас мають бути однаковими. Таким людям делегувати не страшно. 3Контролюю за допомогою «каменів» Я намагаюся прилітати в Україну раз у квартал на кілька тижнів. Ми зустрічаємося з партнерами й топменеджерами й обговорюємо найважливіші бізнес-питання. Ще в нас є ключові підпроєкти – я їх називаю «камені». Це може бути пошук ключових співробітників або введення нової системи якості продажів. За таким проєктом ми намагаємося кожен квартал складати план розвитку, ставити завдання й щотижня відстежувати результати. Це допомагає мені контролювати, вийшовши з операційки. Я планую розвивати вже чинні бізнеси й інвестувати в нові – дивлюся не тільки на IT, а й на сферу послуг або медицину. Зараз я 90% часу займаюся бізнесами і тільки 10% присвячую пошуку нових можливостей. А хотілося б, щоб це співвідношення було 50 на 50. Ще мені важливо бути корисним для соціуму. Я допоміг створити наглядову раду благодійного фонду «Трохи Вогню», де допомагають дітям із неблагополучних сімей вступати до ВНЗ. евіз фонду «Не даруй цукерки, а подаруй професію на все життя». Мене мотивує й надихає те, що я допомагаю комусь розвиватися і знаходити справу всього життя. Ще я мрію відкрити бізнес-школу в Харкові. Хотілося б залишити після себе корисний слід.

«Трохи Вогню»

«Переїхав до Берліна і керую трьома українськими IT-бізнесами звідти». Історія Павла Обода