Юрій Карпенко

Юрій Карпенко вже понад три десятиліття працює на перетині технологій, інновацій і стратегічного бачення. Його шлях почався 1991 року, коли він став молодшим розробником в одному з перших інтернет-провайдерів в Україні. Згодом його кар’єра розвивалась у фінансовому секторі – банківські системи Великої Британії та США стали полем глибокого занурення у складну інфраструктуру, інформаційну безпеку та фінансові технології. Після п’ятнадцяти років у фінансах він заснував стартап у сфері охорони здоров’я, сфокусований на цифровій трансформації пацієнтських сервісів. Пізніше став співзасновником edtech-компанії, де зосередився на використанні ШІ для покращення освітнього досвіду. Останнім часом він керував інженерними проєктами в галузі споживчої електроніки й телекомунікацій, впроваджуючи масштабні AI-рішення та розробляючи продукти нового покоління. Q: Багато ідей епохи dot-com не реалізувались через обмеження технологій. Які з них могли б спрацювати сьогодні завдяки ШІ? У ті часи було багато сміливих концепцій, які не змогли прорости – не через відсутність потенціалу, а тому що інфраструктура ще не була готова. Наприклад, ранні онлайн-маркетплейси стикались із проблемами: повільний інтернет, обмежені платіжні системи, слабкий захист від шахрайства. Сьогодні ці перешкоди знято. Потужності зросли, інфраструктура стала набагато дешевшою і гнучкішою, та на доданок з’явився AI. У 90-х навіть найкращі ідеї часто залишалися на папері через вартість, відсутність автоматизації і складність масштабування. Тепер з розвитком ШІ, новими процесорами, хмарними платформами та загальною технологічною зрілістю багато тих самих ідей можуть працювати в реальному часі. Візьмімо персоналізовану торгівлю: колись рекомендаційні системи були примітивними, тепер же AI аналізує поведінку користувачів у реальному часі, створюючи досвід, що відгукується на індивідуальні запити. Але важливо розуміти: відродження ідей не є автоматичним. AI дає інструменти, але не створює успіх сам по собі. Якщо впровадження буде неякісним, воно лише посилить хаос, а не наведе лад. Потрібна стратегія, а не віра в «чарівний» ШІ. Q: Чи не повторюють компанії помилку 2000 року, мігруючи старі системи без реальних змін? Сьогодні багато хто вважає хмарну міграцію ознакою прогресу. Але це тільки початок. Так само, як під час Y2K компанії намагалися «залатати» старі системи замість справжньої модернізації, сьогоднішні бізнеси часто зупиняються на переміщенні даних у хмару, не змінюючи суть процесів. Справжній виклик – це те, що відбувається після. Компанії, які використали хмару як базу для впровадження AI, вже застосовують його для реального аналізу даних, прогнозування та автоматизації. Це не просто економія – це новий рівень конкурентоспроможності. Без цього компанії ризикують залишитись із тими самими проблемами, просто на іншій платформі. Q: Якою є ціна впровадження ШІ? Чи всі можуть собі це дозволити? AI – це не лише про технології, а про готовність змінюватися. Компанії мають відповісти собі чесно: чи є в нас бюджет, якісні дані, потрібні фахівці, культура адаптації? Без цих фундаментів навіть найдорожчі рішення не спрацюють. Нестача внутрішньої експертизи або неструктуровані дані можуть стати не меншою перешкодою, ніж гроші. Великі корпорації мають перевагу в обсягах даних і бюджетах, а малий і середній бізнес часто змушений імпровізувати. Але справжнє питання не лише у фінансах, а у здатності контролювати ключові процеси. Надмірна залежність від зовнішніх AI-платформ – ризик, який потрібно враховувати від самого початку. Q: Чи не втрачаємо ми свободу волі, дозволяючи ШІ керувати нашими рішеннями? ШІ вже формує те, що ми бачимо, читаємо, вибираємо. Рекомендаційні алгоритми – це не просто підказки, вони поступово починають керувати нашим споживчим вибором. Ми часто не помічаємо, як наші дії підлаштовуються під шаблони, які створили машини. Бізнеси опиняються у схожій ситуації: платформи диктують правила гри, алгоритми визначають видимість і впливають на прибутки. Іноді компанії вимушені адаптуватися до зовнішніх моделей, навіть якщо це означає втрату контролю над ціноутворенням чи взаємодією із клієнтами. Вихід – це мульти-AI-стратегія. Як колись мультихмарні підходи дозволили зберегти гнучкість, так і зараз потрібно розподіляти залежність між власними моделями, відкритими платформами та зовнішніми інструментами. Важливо не тільки використовувати ШІ, а й залишатися незалежним у ключових рішеннях. Q: Чи можуть AI-моделі еволюціонувати в open-source-спільноти? І що це означає для бізнесу? Сьогодні ми знову ризикуємо потрапити в залежність. Цього разу від AI-платформ, подібно до того, як раніше були прив’язані до закритих корпоративних систем. Але вже зараз формуються open-source-ініціативи: від децентралізованого навчання до галузевих альянсів, які дозволяють бізнесу зберегти автономність, розділяючи витрати й досвід. Це вимагає вирішення питань безпеки, власності на дані та витрат на обчислення, але інакше ризик втратити контроль зростає. Як приклад, ритейлери, які надто покладались на великі маркетплейси, а згодом втратили доступ до своїх клієнтів і гнучкість у цінах. Така сама ситуація можлива і з AI. Підприємства мають мислити стратегічно: чи вони справді отримують конкурентну перевагу, чи поступово втрачають контроль над власною діяльністю? Заключна думка AI – це потужний інструмент, але не чарівна кнопка. Він може вдихнути нове життя в ідеї, які випереджали свій час, але справжній успіх за тими, хто підходить до ШІ стратегічно. Компанії, які вже сьогодні інвестують у дані, автономію та людський фактор, формуватимуть ландшафт бізнесу завтрашнього дня. ㅤ Новини ㅤ

Юрій Карпенко

“AI зробить нас сильнішими – або залежними”. Ведучий менеджер розробки Юрій Карпенко – про те, як не програти в технологічних перегонах