«Ти вражаєш». Як ветеран Сергій Петченко, що втратив обидві руки, відкрив заклад у Львові – історія, що надихає

Чи можна почати життя з чистого аркуша, коли здається, що все втрачено? Ветеран війни Сергій Петченко, який пережив важкі випробування і втратив обидві руки після нещасного випадку, знайшов сили рухатися вперед. Він відкрив власну кав’ярню, яка стала не просто бізнесом, а символом незламності та віри у себе. MC.today розповідає його історію, яка надихає, адже вона – про відважність, боротьбу та здійснення мрій.

Кав’ярня «Вражає» розташована у самому центрі Львова – місті, де Сергій опинився після реабілітації. Запустити бізнес під час війни було справою не з легких, але подружжя давно мріяло про власне кафе, тож впевнено йшло до своєї мети. 

На вході відвідувачів зустрічає «родзинка» закладу – дзеркало з написом «Ти вражаєш», у якому кожен може побачити свою унікальність. Таким був задум Анни. Інтер’єр кафе має пастельні кольори, багато дзеркал і теплого світла.

«Спочатку ми думали відкрити маленький фастфуд, а потім вирішили зробити щось глобальніше. Так і з’явилася наша кав’ярня на вулиці Староєврейська, 26», – розповідає Анна.

Сергій двічі був на передовій, а росіян почав ненавидіти ще у 2014-му

До повномасштабної війни Петченко жив у місті Лозова на Харківщині. Він працював енергетиком у «Харківобленерго», але після початку російського вторгнення вирішив долучитися до лав ЗСУ.

Сергій не приховує – ще з початку АТО почав ненавидіти росіян. Тож вже у 2015 році Петченко добровільно пішов на фронт. Тоді він служив у 28-й окремій механізованій бригаді, в складі якої брав участь у бойових операціях в районі Мар’їнки. За кілька місяців чоловік отримав кульове поранення в ногу, тож його звільнили з військової служби. 

Тоді Сергій і не думав, що йому знову доведеться повернутися на передову. Після перших вибухів 24 лютого 2022 року Петченко вивіз родину за кордон, а сам пішов до військкомату, щоб знову стати на захист країни. Військовий пробув на фронті 1 рік і 3 місяці, за цей час воював за Бахмут, на Запорізькому та Херсонському напрямках, а також на Луганщині. 

А потім сталася жахлива трагедія, яка змінила його життя

Все назавжди змінилося після нещасного випадку, через який Петченко залишився без обох рук.

«Сергій їхав у відпустку додому. Йому, вірогідно, щось підсипали в напій чи їжу у потязі, бо він взагалі нічого не пам’ятає. Мого чоловіка знайшли на коліях, потяг його переїхав, відрізавши дві руки і частину стопи. Так трапилася ця травма, про яку йому важко говорити», – розповіла Анна.

Після цього інциденту на Петченка чекала реабілітація. Подружжя провело багато часу в лікарнях різних міст, Сергію зробили кілька операцій. Але найскладніше було працювати з моральним станом ветерана. Як пригадує дружина, в той період він не хотів жити.

«Було дуже важко, адже Сергій не бачив свого майбутнього без рук, не хотів жити. Вже коли він отримав протези, стало трохи краще. Я постійно була поруч та підтримувала його, як під час реабілітації, так і після», – каже Анна.

Дружина допомагала Сергію одягатися, вмиватися, голитися, а згодом багато речей він почав роботи сам завдяки протезам, які отримав безплатно у Центрі SuperHumans.

Анна доглядає за Сергієм і сином, тож подружжя розуміло – знайти роботи вони не зможуть. Тому сім’я вирішила розпочати власну справу.

Як це – відкрити ветеранський бізнес під час війни

Впродовж останніх років подружжя мріяло про власну кав’ярню. Але зробити це було зовсім нелегко. Спочатку Сергій та Анна пройшли навчання з ведення бізнесу та подали документи на фінансову допомогу. Вони отримали два гранти від Львівської міськради та Львівської облради загальною сумою на 550 тисяч гривень. З цього й почалася реалізація їхньої мрії. 

На відкриття кав’ярні пішло близько 40 тисяч доларів. Для цього Анна та Сергій продали свої бізнеси (маленькі піцерії та точки продажу шаурми) в Харківській області й додали грантові та власні кошти. 

Анна зізнається – найбільше не опустити руки допомагала підтримка від людей і Центру протезування SuperHumans.

Щоб кафе у центрі Львова відчинило двері для гостей, Петченкам довелося пройти непростий шлях, який тривав близько п’яти місяців. За цей час вони зіткнулися з багатьма труднощами: від розробки дизайну та погодження вивіски до ремонту та закупівель. 

Насамперед було важко знайти необхідне приміщення під заклад. Як зазначила Анна, раніше на місці «Вражає» був рибний ресторан. Коли подружжя знайшло цю локацію, там не було нічого, крім стін. Сама кухня виявилась замалою, тож довелося її збільшити і зробити новий ремонт.

«Банальна складність – ми навіть не могли встановити вивіску для кафе. Через те, що ми переселенці, ми не знали, де шукати допомоги. Але, на щастя, згодом таки знайшли необхідних людей», – додала дружина ветерана.

Ще одна проблема – Петченки досі не можуть отримати дозвіл від міської ради на встановлення пандуса. Все через те, що кав’ярня «Вражає» розташована у центрі Львова, а це вважається історичною частиною міста. Але пара не здається та сподівається отримати погодження в майбутньому.

Цікаво, що над створенням закладу працювало багато людей. Наприклад, шеф-кухар, який розробляв страви для кав’ярні, зараз воює на передовій. За словами Анни, він складав технологічні карти просто на фронті. Водночас для приготування їжі подружжя знайшло ще одного кухаря. 

А назву для закладу Сергій та Анна отримали за донат у благодійному проєкті «Іменник» – річному марафоні для підтримки підприємців. Їм одразу сподобалося слово «Вражає». 

«Це чудова назва, яка стосується нашої родини, адже Сергій, отримавши травми, не втратив надії і продовжує вражати своєю силою духу. Я люблю його за мужність, силу, характер і відданість. А ще – всі, хто до нас приходить, теж кажуть, що їх у закладі все вражає: інтер’єр, їжа, кава», — говорить Анна.

Так мрія Петченків здійснилася, і вже 7 грудня 2024 року кав’ярня «Вражає» почала роботу. Перший день минув активно – було багато відвідувачів та журналістів. Зараз же потік людей дещо зменшився. За словами Анни, приходять постійні гості та ті, хто чув про їхній ветеранський заклад з новин.

Концепція закладу – «кавово-сніданкова історія». У кав’ярні є різноманітні сніданки – тости, яєшні, сирники – все подають до 22:00. Також є обіди, салати, основні страви та десерти. До вибору страв подружжя підійшло відповідально – розробляли та тестували рецепти, продумували подачу. 

А кава у цьому закладі – це не просто напій, а символ подяки. Сім’я Анни та Сергія знає, як важливо відчувати підтримку близьких. Тому в кав’ярні кожен військовий може отримати чашку кави безплатно. Це їхній спосіб сказати «дякую» всім, хто продовжує захищати країну.

Сергій зараз займається популяризацією закладу, Анна ж виконує управлінські функції: замовляє продукти, спілкується з персоналом тощо. «Насправді ми більше керівники, тому що розмовляємо з відвідувачами, з журналістами, домовляємося про різні зустрічі. Але фізично ми в кав’ярні не працюємо, Сергій не може, а я доглядаю за сином та чоловіком», – додає дружина ветерана.

Які плани на майбутнє? Зараз Анна та Сергій мріють, щоб їхній бізнес став успішним. Вони вклали в цю справу багато часу, енергії та грошей, тож тепер хочуть масштабуватися та зробити свою кав’ярню мережею.

«Зараз наше життя трохи стабілізувалося. Так, було складно після того, як Сергій отримав травму, був мільйон сліз, але це вже позаду. Ми не повернемо час назад, тому живемо зараз, радіємо кожному дню та продовжуємо рухатися вперед. Як і всі, найбільше чекаємо, коли закінчиться війна», – підсумувала Анна.

Поради для ветеранів

Повертатися до звичного життя після служби у війську складніше, ніж здається. Те, що раніше здавалося простим – спілкування з рідними, робота, буденні справи – тепер може викликати тривогу, відчуття відчуженості та навіть роздратування. Ми зібрали прості поради, які допоможуть ветеранам на цьому шляху.

• Насамперед не варто опускати руки та думати, що життя на цьому завершилося. Приймайте себе такими, якими ви є, шукайте підтримку та намагайтеся рухатися далі.
• Світ не змінився, поки ви воювали, але змінилися ви. Тож, не поспішайте та дозвольте собі адаптуватися до нового життя.
• Ще одна порада – не залишайтеся наодинці. Зустрічайтеся з друзями, підтримуйте зв’язок з тими, хто вас розуміє. В цьому можуть допомогти ветеранські спільноти, волонтери чи звичайні розмови за кавою.
• Звісно, не обов’язково розповідати всім про пережитий на війні досвід, але якщо вам є з ким поділитися – робіть це. Побратими, психолог чи рідні можуть вислухати вас. І знайте, що психотерапевт чи соціальні служби – це не слабкість, а турбота та підтримка.
• Фізична активність – це чудовий спосіб зняти напругу. Можна займатися спортом чи просто часто робити прогулянки.
• Знайдіть свою справу – роботу, бізнес, навчання чи волонтерство. Це допоможе відчути власну цінність у мирному житті.
• І наостанок – пам’ятайте, що ви зробили більше, ніж могли. Тепер час подбати про себе. 

Читайте також: Військовий відкрив чайну за 3 місяці після повернення з передової. Чому він обрав цей формат