«Це точно моя стихія»: Марина Павлюк розповіла про кар’єру, роботу в Glovo, мотивацію та принципи лідерства

Що важливіше для кар’єри – стабільність чи імпакт? Мотивація народжується там, де є сенс, амбіція і можливість створювати нове, вважає генеральна директорка Glovo в Україні Марина Павлюк. Вона пішла з корпоративного бізнесу в стартап-середовище, очолила компанію на початку повномасштабного вторгнення та побудувала екосистему, що налічує сотні людей. Чому робота – це не статус чи бенефіти, а про сенс, відповідальність і людей, як працює лідерство без ієрархії, про управлінську сміливість і те, чому фокус на впливі завжди приводить до успіху, Марина розповіла на прохання MC: Money & Career.

[social_blue social="telegram"]

Марина Павлюк запускала та розвивала Glovo в Україні з 2018 року, а в лютому 2022-го очолила компанію. Під час повномасштабної війни вона зберегла операційну стабільність і забезпечила прибутковість та подальше зростання бізнесу. Має також багаторічний досвід у FMCG та технологічному маркетингу.

«Коли ви фокусуєтеся на імпакті, кар’єра наздоганяє вас сама»

Мною завжди керувала цікавість. При виборі роботи для мене це найперший критерій – наскільки мені цікаво і який імпакт це матиме на життя навколо.

Я ніколи не приймала офери через компенсаційні пакети чи «стабільність».

Найважливішим було чесно відповісти собі на три питання: чи можу я створювати в цій компанії щось нове, наскільки це амбітний челендж і чи близький мені продукт.

Коли за всіма питаннями є метч – з’являється реальна жива мотивація і енергія жити наповнене життя щодня, вести команду вперед і витримувати будь-яку невизначеність.

Загалом я вдячна за всі досвіди, які були в моєму житті, і я ні про що не шкодую. Зрештою, навіть погані менеджери – це теж корисний досвід. Вони дуже чітко вчать вас тому, як точно не варто чинити з людьми і якими менеджерами ви самі не хочете бути. Кожен такий урок просто робить тебе сильнішим лідером у майбутньому.

Тим, хто прагне схожого шляху, я б порадила насамперед шукати сенси, а не позиції. Коли ви фокусуєтеся на імпакті, кар’єра наздоганяє вас сама. По-друге, розвивайте управлінську сміливість (managerial courage). Не бійтеся брати на себе відповідальність у моменти хаосу, коли готових відповідей не існує. І по-третє – залишайтеся «голодними» до знань. Здатність швидко вчитися та адаптуватися до нових контекстів сьогодні є вирішальною.

«Це точно моя стихія:»: перехід у Glovo та особливості роботи у стартапі

Коли я переходила в Glovo, мої очікування були швидше обережними – після років у великому системному бізнесі з усталеним корпоративним досвідом я потрапила в зовсім інший світ. Стартап-середовище працює за іншими правилами: тут менше прописаних алгоритмів, але неймовірний рівень самоорганізації, самовіддачі та постійного творення «з нуля». У Glovo панує дуже драйвовий вайб, але водночас це середовище високого тиску та очікування постійної ініціативи. Тут діє принцип: якщо якогось інструменту чи процесу не існує – ти маєш свободу і відповідальність його створити.

Я дала собі три місяці на адаптацію, і вже в процесі почала отримувати справжнє задоволення. Це точно моя стихія: я вмію створювати, і тут маю достатньо свободи, щоб робити це так, як вважаю за правильне.

Навіть якщо моє бачення не завжди збігається з глобальними принципами компанії, це все одно приводить до крутих результатів. Саме це мене драйвить найбільше.

Та бути топом – це не тільки драйв. Щоби досягти успіху на таких позиціях, треба вміти «забувати», і це ключове. Ми часто говоримо про те, що треба вчитися, і це справді важливо, але вміння вчасно відкинути старий досвід – не менш значуща частина гнучкості. Якщо ви 10 чи навіть 1 рік працювали в одній сфері, у певних умовах, а потім хочете різко змінити життя і зайти в нове середовище – будьте готовими не тільки вчитися, а й забувати. Багато моїх key beliefs з FMCG та корпоративного бізнесу виявилися тут абсолютно нерелевантними.

Для мене це ключова навичка. Світ настільки мінливий, що зміни, які раніше займали десятиліття, зараз відбуваються протягом року. Тому вміння вчасно переналаштуватися, побачити тренди й не боятися змінювати те, що в тебе вже є – це база для успіху сьогодні.

«Те, що ми змогли разом із командою зробити, – це найбільше досягнення»

Якщо порівнювати з моїм досвідом у корпоративному секторі, яким я дуже пишаюся, робота в Glovo – це зовсім інший рівень виклику. Довгий час у мене взагалі не було моменту усвідомлення успіху, бо вимоги тут надвисокі, роботи багато, і ти просто не встигаєш зупинитися і помітити свій реальний імпакт.

Справжнє усвідомлення прийшло, коли я згадала, у якому стані приймала управління бізнесом у лютому 2022. Тоді бізнес був неприбутковим, команда неукомплектована, лишалося заледве 10% від довоєнних обсягів, а майбутнє здавалося абсолютно туманним через безліч нових макрочеленджів.

Але коли я дивлюся на нас зараз – це команда з понад 200 людей і величезна екосистема, за яку ми несемо відповідальність, бо самі її створили. Ми фактично були тими, хто відкрив цей ринок в Україні для всього світу. Сьогодні Glovo має велику вагу для економіки держави – ми є 77-м приватним платником податків у країні.

Я запускала цей бізнес у різних країнах Європи та Азії, але для мене факт того, у якому стані я приймала бізнес в управління в Україні, і те, що ми змогли разом із командою зробити – це найбільше досягнення. Усвідомлення нашої ваги для держави та відповідальності за величезну махіну екосистеми, яку ми створили, – це і є справжній привід для гордості та історія, яку буде варто розказати онукам.

«Будь-які зміни мають впроваджуватися миттєво»

Втім, цей бізнес операційно дуже складний. У ньому просто тонна аналітики та безліч нюансів на кожній стороні платформи – від користувачів до контрагентів та кур’єрів. Така модель вимагає залізної дисципліни, глибокого знання цифр і водночас здатності «бачити ліс за деревами», адже даних дуже багато. Ми бачимо все в режимі реального часу, тому й будь-які зміни мають впроваджуватися миттєво. Аналітичність, швидкість, операційне навантаження це ключові виклики будь-якого бізнесу, що повʼязаний із нашою індустрією.

Нестабільність макроумов зараз, звісно, впливає на всіх. Але ми додатково є таким собі соціальним барометром: дуже чітко відчуваємо настрої суспільства з різних боків. Важливо розуміти, що ми багато в чому адаптувалися, не маючи повної технічної свободи. Оскільки ми є частиною глобальної компанії, під нас не робили якихось окремих технічних доопрацювань. Тому і блекаути, і постійні атаки змусили нас бути надзвичайно креативними, щоб сервіс продовжував працювати попри все. Це були дуже великі виклики, і я дуже пишаюся тим, як ми пройшли їх разом із командою.

Окремий виклик – це пошук людей. На ринку просто немає готових фахівців нашого профілю, тому нам доводиться навчати їх всередині. Фактично, ми вже самі стали джерелом класних кадрів для всієї ніші в Україні.

Чому важливо бачити людей, але водночас не занижувати планку

Потреба в розвитку професіоналів і побудові стійких команд вимагає відповідних лідерських якостей. На мій погляд, зараз особливо в кризу емпатичність виходить на перший план. Важливо бачити людей насамперед як особистостей із їхнім особистим, вміти співчувати, підтримувати – це ключові речі.​

При цьому загалом, безвідносно до Glovo, мій принцип у лідерстві багато в чому збігається з radical candor – це коли ти щиро турбуєшся про людину особисто (care personally), але водночас прямо ставиш задачі й очікуєш високих результатів (challenge directly). Для мене це основа основ на зараз.

Це про щирість, але водночас і про високу вимогливість до кожного.

Кожен унікальний, і до цього так і потрібно ставитись. У першу чергу – бачити людей. При цьому важливо не знижувати планку. Челенджити, вносити здоровий дух суперництва – і не боятись цього. Планка і правила мають бути однаковими для всіх, і це основа здорового існування в колективі. Коли ти поважаєш людей, цінуєш їх, але при цьому всі розуміють, що правила однакові, що планка висока й що попри класні відносини зробити щось so-so не вийде – ось тоді виходить справжня команда.

А згуртувати її допомагають звичаї і практики, які ми започаткували. Наприклад, ми змінили деякі наші рутини. З одного боку, вони досить базові, але я їх дуже ціную. У нас є загальні зустрічі всією командою, ми називаємо їх Stand Up. Це година рефлексії про те, як пройшли останні два тижні, та обговорення планів на майбутнє. Але важливим ритуалом, який ми запровадили, щоб ще більше зблизити людей, стали спільні сніданки. Кожен другий четвер, саме перед стендапом, ми всією компанією снідаємо разом. Це час, щоби підтримати один одного, відзначити спільні успіхи, а вже потім переходити до розмов про бізнес. Такі рутини я дуже ціную.

Також ми приділяємо особливу увагу наповненню компенсаційних пакетів. Ми ретельно порівнюємо себе з найкращими практиками на ринку й зараз входимо в ТОП ІТ-компаній України за рівнем бенефітів. Наприклад, у нас кожен співробітник має EcoFlow – у наших реаліях мати світло, навіть суто психологічно, це основа основ. Ми працюємо за гнучким гібридним графіком і віримо, що це ефективно. У нас один із найкращих офісів у країні, розташований в укритті, є спорт-бенефіти, вивчення англійської. Усе це зроблено для того, щоб людям було насамперед психологічно комфортно.

Я хочу, щоб вони розуміли: компанія – це не щось холодне чи формальне, це об’єднання людей, з якими дійсно хочеться проводити час.

Ще один важливий момент – людей потрібно розвивати, як-от через делегування. Насправді хибно думати, що топперформерів (а ми намагаємося будувати команду саме з таких людей, з дуже жорстким відбором – беремо універсальних і гнучких спеціалістів, які можуть адаптуватися під наші реалії) можна просто завалити завданнями чи розфокусувати. Мій досвід показує, що такі люди навпаки – з повагою і драйвом беруть на себе нові виклики, особливо складні. Адже саме вони вчать людину набагато швидше, ніж роки монотонної роботи з тим, що ти вже й так вмієш робити добре. При цьому в делегуванні для мене важливо залишатися поруч у тих аспектах, де моя підтримка як керівника є для людини справді важливою.

Одна з найбільших помилок, якої можна припуститися в управлінні людьми – це вірити, що слово менеджера є законом, і варто тобі щось сказати, як усі мають миттєво побігти це виконувати. Це не так. Щоб ідея була реалізована з високим ККД (коефіцієнт корисної дії), її потрібно «продати» команді. Продавлювати рішення – це погана практика, яка не працює в довгу.

Справжня віртуозність керівника полягає в тому, щоб зацікавити людей робити складні речі.

Десь підтримати, десь чіткіше вказати напрямок, але головне – зробити так, щоб люди горіли своєю справою, а не просто виконували завдання.

«Як менеджер ти маєш мати авторитет через те, що люди справді цінують твою думку»

У Glovo я перебуваю в повній гармонії із собою. Я – це я, і я насолоджуюся цим. Glovo – це мій особистий проєкт у тому числі і тому мені комфортно в цій гармонії. Але, як і в будь-яких стосунках, ми звикали одне до одного, щось зі старого досвіду доводилося забувати.

Якщо говорити про найціннішу навичку на топових позиціях, то для мене це відсутність бажання будувати жорстку ієрархію. Можна намагатися керувати через вертикаль, але це ніколи не дає хороших результатів. Як менеджер ти маєш мати авторитет через те, що люди справді цінують твою думку і вважають її корисною, а не тому, що вони тебе бояться.

Природно я не схильна до ієрархічності, і саме це допомагає мені будувати стосунки з людьми на абсолютно різних рівнях, зберігаючи професійний авторитет завдяки діям, а не посаді.

«Я не можу пройти повз там, де потрібна допомога чи увага»

Разом з тим я дуже принципова людина. Для мене важливо не ділити життя на робоче та особисте, мій основний пріоритет – завжди залишатися собою і не кривити душею.

Мої цінності – це чесність та справедливість. Це core в усьому: і в стосунках, і в бізнесі. Також я б описала себе як дуже емпатійну людину: мені ніколи не все одно, я не можу пройти повз там, де потрібна допомога чи увага.

Моє головне правило і в бізнесі, і в житті – це взаємність. Я не вірю в гру «в одні ворота», тому для мене критично важливо, щоби будь-яка взаємодія завжди була win-win. Прагну, щоб люди, які мене оточують, завжди отримували такий самий корисний ефект від спілкування та перебування поруч зі мною, як і я отримую від них. Я майже ніколи не допускаю, щоби поряд були деструктивні люди або ті, у кого я не вірю, але змушена з ними працювати. Це просто не про мене.

Я радше оберу неприємну правду та складні рішення, ніж «теплу ванну», де потрібно зраджувати себе.

І зрештою, моя ключова цінність – це розуміння, що життя в нас одне. Його треба прожити наповнено, не розділяючи себе на професійну роль та особисту.

«Вміння вивільняти час – це необхідність»

Моя формула успіху змінювалася, бо ми всі ростемо і вчимося. Колись я думала: що більше ти працюєш і що більше на себе береш, то швидше всього навчишся і всього досягнеш. Але практика показала, що це не так. Бо коли ти не вмієш вчасно сказати «ні», ти просто забираєш у себе ресурс. Ти не засвоюєш уроки, які мав би, бо в тебе банально немає часу зупинитися і подумати. Ти перетворюєшся на машину, яка щось монотонно робить, а коли приходить момент передати цей досвід комусь іншому – ти не можеш цього зробити. Ти просто не можеш описати, що саме треба робити, бо ти сам не відрефлексував, як ти це робиш.

Тому зараз для мене ключове мірило успіху – це вміння усвідомлювати свій досвід і запаковувати його в сенси, які можна передати далі. Мені дуже відгукується думка професора Алена Гудсмета про те, що «busy is a new stupid». Вміння вивільняти час – це необхідність. Що спокійніше ти делегуєш і що більше у твоєму календарі часу на рефлексії, то більше реальної цінності ти приносиш і процесам, і людям.

Мене зараз неймовірно надихають люди навколо. Я часто намагаюся поставити себе на місце вчителя, який залишається працювати в Харківській області, або військових, які пішли захищати країну. Мене захоплює, коли люди живуть ідеєю. Я сама дуже ідейна людина, тому, коли бачу такі приклади сумлінності та відданості своїй справі – це дає мені сили. І таких прикладів зараз в Україні – як ніде у світі.

«Найкращі інвестиції зараз – це вкладення в людський капітал»

Як і в житті і в бізнесі, певних принципів варто дотримуватись і в поводженні з коштами. Моє головне правило інвестування – вкладати лише туди, де почуваєшся комфортно й можеш спокійно спати. Це визначає мої рішення. Тому мій портфель досить консервативний: золото як захисний актив, індекси технологічних компаній на американських біржах типу S&P 500, папери з регулярними дивідендами. Керую всім самостійно – вивчаю те, що цікаво, і сама приймаю рішення. Криптовалют у портфелі немає – я недостатньо в них розбираюся, щоби почуватися впевнено.

Війна змінила мій погляд на інвестиції. В Україні традиційні інструменти, які десятиліттями вважалися надійними – та ж нерухомість – більше не працюють. Криза навчила мене нового: найкращі інвестиції зараз – це вкладення в людський капітал.

Я інвестую в себе, родину, близьких. Не відкладаю на потім навчання, відпочинок, речі, що приносять радість. Обожнюю робити подарунки – від різних приємних дрібниць до спільних подорожей. У часи невизначеності це дає найвищу віддачу. Бо головний актив – це ми самі, наші стосунки та досвід.

---