Тут вирішувалася доля світу. Ешторіл: місто азарту, спецслужб та шпигунів світового рівня

Цілком ймовірно, що назва португальського містечка Ешторіл (або Ештуріл) вам взагалі ні про що не говорить. І це не дивно. Сьогодні тут проживає всього 26 тисяч осіб, а серед місцевих історичних памʼяток лише резиденція премʼєр-міністра Португалії Антоніу де Олівейри Салазара, Церква святого Антонія та казино Casino do Estoril. Але саме у цьому непримітному містечку на заході країни у період Другої світової війни вирішувалася доля всього світу. І далеко не останню роль у цьому зіграло місцеве казино.

Хвилинка історичного контексту

Під час Першої світової війни Португалія стояла на боці країн Антанти. Але попри перемогу блоку країна не отримала якихось вигод та надбань. Натомість вона була виснаженою й ослабленою, що в майбутньому призвело до вкрай неприємних наслідків. Так, у травні 1928 року в країні через внутрішній хаос спалахнула революція національно-консервативних сил, які після перемоги проголосили створення Національної диктатури.

Вже у 1933 році в Португалії утворився націоналістичний авторитарний режим під проводом Антоніу Салазара. Назвати період правління Салазара «стабільним» було неможливо. Однак, переживши Першу світову війну й стоячи на порозі Другої, він прийняв найбільш зважене рішення – цього разу зберегти країні нейтралітет. Йому справді вдалося «всидіти на двох стільцях» – англійцям він пообіцяв не проводити жодних протиправних заходів проти євреїв у Португалії. А нацистській Німеччині дав обіцянку не видавати візи тим, на кого цей режим полює. 

Саме нейтралітет Португалії врешті перетворив країну на місце, де вирішувалася доля цілого світу. Але до чого тут Ешторіл та казино?

Як Ешторіл став «столицею шпигунів»

Насправді «шпигунських столиць» у період Другої світової війни було дві – Лісабон та Ешторіл. Однак саме в Ешторілі шпигунство мало справді голлівудський розмах. Річ у тім, що нейтралітет зберігала не лише сама Португалія, а й місцева таємна поліція. Це означало, що поліція жодним чином не втручалася в іноземну шпигунську діяльність, якщо це не впливало на внутрішню політику країни. І це всіх влаштовувало.

Неможливо точно сказати, скільки шпигунів пройшло через Ешторіл в часи війни. Німецькі агенти приїжджали сюди, щоб отримувати інформацію про трансатлантичні вантажні кораблі. Офіцери британської військово-морської розвідки натомість наглядали за німецькими шпигунами. Місто перетворилося на справжній вінегрет з агентів усіх мастей. Тут перший стежив за другим, другий за третім, а третій – за ними обома.

Що особливо показово – переважна більшість шпигунів обирали своїми базами саме місцеві казино та готелі. Особливо популярними серед німців були Hotel Atlântico, Grande Hotel do Monte Estoril та Hotel do Parque. А от союзники віддавали перевагу Grande Hotel da Itália та Palácio.

Тобто ситуація була справді парадоксальною: шпигуни країн Осі (Німеччина, Італія, Японія та інші) чудово знали, де перебувають члени Антигітлерівської коаліції. І навпаки. Але водночас ніхто не вживав якихось радикальних дій до супротивників – всі намагалися «співіснувати» й користуватися тими можливостями, які їм надавала нейтральна Португалія.

Готелі та казино Ешторіла – головні шпигунські центри Західної Європи

Насправді казино були далеко не єдиними популярними серед шпигунів місцями в містечку Ешторіл. Вони також регулярно перебували на місцевій залізничній станції, поштово-телеграфічному відділенні та – доволі неочікувано – в невеличкій кондитерській «Гаррет».

Нещодавно туристичне бюро Cascais навіть опублікувало на сайті путівник з маршрутом «Таємничий шпигун», у якому позначені найголовніші місця Ешторіла, повʼязані з таємними агентами.

Та все ж головними центрами шпигунської діяльності в місті залишалися місцеві готелі й гральні заклади. Саме про них варто поговорити детальніше.

Готель Atlantico

Цьому готелю буквально судилося стати центром шпигунської діяльності Ешторіла. Річ у тім, що він має стратегічне розташування на самому березі моря. Практично від самого початку Другої світової війни Atlantico став центром операцій німецьких шпигунів, які використовували його, щоб стежити за морським рухом до Лісабонського порту.

Втім, ситуація в Atlantico зазвичай була доволі напруженою. Річ у тім, що через нестачу житла у місті чимало єврейських родин також знаходили притулок саме в цьому готелі. Це викликало серйозну напругу між німецькими шпигунами та євреями, однак їм все ж доводилося миритися з присутністю одне одного. Адже врешті-решт від такого локального перемирʼя вигравали обидві сторони.

Готель працює і в наш час, однак зараз він має назву InterContinental Cascais-Estoril. Якщо ви вирішите відвідати цю шпигунську локацію, доведеться заплатити в середньому від $300 за ніч. 

Готель Palácio

Palácio Estoril цілком заслужено називають одним з найбільш історичних готелів у світі. Його будівництво завершилося всього за кілька років до початку Другої світової війни. А згодом він став справжнім осередком для британських, німецьких та (пізніше) американських шпигунів. Як говорять історики, тут часто можна було зустріти співробітників німецької спецслужби, які грали в карти та насолоджувалися напоями, а за сусіднім столиком водночас могли відпочивати британські агенти, читаючи газети та обговорюючи поточні справи.

Та шпигуни були далеко не єдиними відвідувачами Palácio Estoril. Тут регулярно відпочивали члени королівських сімей Іспанії, Італії, Болгарії та Румунії. Якийсь час Ешторіл навіть називали Узбережжям Королів. Популярність готелю свого часу надихнула творців фільму «Касабланка» (1942 рік) та творця книги й фільму «На службі Її Величності» Яна Флемінга.

Готель приймав таких королівських осіб, як Грейс Келлі та принц Реньє, король Хуан Карлос і королева Софія, принц Едвард та інші. У 2011 році в готелі з’явилась Королівська галерея, де виставлені портрети всіх європейських королівських осіб, які зупинялися в ній.

Palácio працює й сьогодні. Забронювати номер можна в середньому від $250 за ніч. Доволі недорого як для такого історичного місця.

Grande hôtel

На жаль, цей готель не зберігся до нашого часу. На його місці зараз розташовані розкішні резиденції. Але у першій половині XX століття саме тут проводили чимало часу німецькі шпигуни. Зокрема, Вільгельм Лоренц, який використовував дипломатичну делегацію в Португалії для звʼязку з кораблями в морі. Щоправда, проживав він не у самому готелі, а поблизу нього.

Однак була в історії Grande hôtel ще одна цікава особливість. Зовсім поряд з ним розташовувався інший відомий на той час готель – Grand Hotel de Itália. Агенти країн-противників регулярно заселялися в них і шпигували одне за одним. Тому ці два готелі були свого роду осередками воєнних блоків. Щоправда, як і в інших закладах, спецагенти різних країн цілком нормально уживалися в стінах одного й того ж готелю.

Casino do Estoril

Сьогодні Casino do Estoril – одне з найбільших працюючих казино в Європі. А під час Другої світової війни воно було одним з найпопулярніших місць збору шпигунів усіх мастей. Цим титулом заклад має завдячувати насамперед Душану Попову – потрійному таємному агенту й частому гостю Casino do Estoril. Спочатку Попова завербувала Німеччина, згодом він розкрив цей факт перед британською контррозвідкою МІ5 і став її агентом. І одночасно з цим негласно співпрацював з урядом Королівства Югославії.

Душан (Душко) Попов був відомий своєю любовʼю до азартних ігор, а ще став справжнім улюбленцем жінок. Шпигун, азартний гравець, плейбой… Нікого не нагадує?

Гадаємо, ви вже здогадалися, про що йдеться. Саме Попов став прототипом найвідомішого шпигуна Джеймса Бонда. Як свого часу говорив Ян Флемінг, автор першого роману про Бонда «Казино Рояль», одного разу Попову вдалося виключно завдяки блефу пройти до перемоги в баккарі й виграти $38 тис. у хвалькуватого литовця.

Якщо ви раптом відвідаєте Ешторіл й будете прогулюватися вулицями, обовʼязково за нагоди завітайте до Casino do Estoril. Адже це дійсно історичне місце, у якому свого часу грали, відпочивали та розв’язували воєнно-політичні питання одні з найвпливовіших людей світу. Чим не шанс стати частинкою великої історії?

Ешторіл – місце, яке варто відвідати

Історія Ешторіла – це той випадок, коли все склалося ніби саме собою. Невелике та непримітне містечко враз стало величезним вузлом, у якому переплелися долі та інтереси майже всіх сторін у Другій світовій війні. Місцеві казино, готелі та публічні місця стали осередками таємної боротьби, де шпигуни воєнних блоків намагалися вистежити одне одного, але водночас були змушені співіснувати в межах одного невеликого міста.

Ешторіл став втіленням парадокса тієї війни – смертельні вороги жили поруч, хизуючись своїми таємницями і блефуючи за картковими столами. Саме тут відбувалися події, що надихнули творців легендарного Джеймса Бонда. Навіть сьогодні, прогулюючись тутешніми вуличками, можна відчути дух тієї епохи та уявити, як у тиші казино вирішувалися долі світу.