Учені виявили дно стародавнього океану над ядром Землі з вищими за Еверест горами

Новітні технології допомагають не лише опановувати Космос, а й заглядати глибше всередину Землі. Вчені склали найсучаснишу геологічну карту нашої планети й виявили дещо нове: дно стародавнього океану, яке, ймовірно, обертається навколо ядра. MC.today з посиланням на Science Alert розповідає деталі.

Цей тонкий, але щільний виявлений шар перебуває в Південній півкулі приблизно на глибині 2900 кілометрів, де розплавлене металеве зовнішнє ядро зустрічається з кам’янистою мантією над ним. 

Розуміння того, що саме є під нашими ногами, є життєво важливим для вивчення всього, що відбувається на планеті: починаючи від вивержень вулканів і закінчуючи коливаннями магнітного поля Землі, яке захищає нас від сонячного випромінювання.

«Сейсмічні дослідження, такі як наші, забезпечують найвищу роздільну здатність зображення внутрішньої структури нашої планети, і ми виявляємо, що ця структура значно складніша, ніж раніше вважалося», – каже геологиня Саманта Хансен з Університету Алабами.

Читайте також: На Землі утворюється новий океан. Він розділить Африку на дві частини – вчені

Хансен та її колеги використовували 15 станцій моніторингу у льодах Антарктиди, щоб нанести на карту сейсмічні хвилі від землетрусів впродовж трьох років. Те, як ці хвилі рухаються та відбиваються, показує склад матеріалу всередині Землі. Оскільки в цих ділянках звукові хвилі рухаються повільніше, їх називають зонами наднизьких швидкостей.

«Аналізуючи тисячі сейсмічних записів з Антарктиди, наш метод отримання зображень високої чіткості виявив тонкі аномальні зони матеріалу на межі ядра й мантії всюди, де ми досліджували», – каже геофізик Едвард Гарнеро з Університету штату Аризона. «Товщина матеріалу коливається від кількох кілометрів до десятків кілометрів. Це говорить про те, що ми бачимо гори в ядрі, у деяких місцях у п’ять разів вищі за Еверест».

На думку дослідників, ці зони наднизьких швидкостей, найімовірніше, є океанічною корою, що похована там вже впродовж мільйонів років.

Хоча кора не розташована близько до відомих зон субдукції на поверхні – зон, де зсув тектонічних плит штовхає породу вглиб Землі, моделювання, про яке йдеться в дослідженні, показує, як конвекційні течії могли зрушити дно стародавнього океану до його нинішнього місця спокою.

Складно робити припущення про типи гірських порід і рух на основі руху сейсмічних хвиль, і дослідники не виключають інших варіантів. Однак гіпотеза океанського дна поки здається найбільш вірогідним поясненням утворення цих зон.

Існує також припущення, що ця давня океанська кора могла бути навколо всього ядра, хоча, оскільки вона така тонка, важко сказати напевно. Подальші дослідження зможуть ще більше доповнити загальну картину.

Відкриття може допомогти геологам з’ясувати, як тепло від більш гарячого та щільнішого ядра виходить у мантію.

«Наші дослідження встановлюють важливі зв’язки між зовнішньою та глибокою структурою Землі та загальними процесами, що керують нашою планетою», – говорить Хансен.

Також ми розповідали про те, що вчені з’ясували, що внутрішнє ядро зупинилося. Невдовзі воно може почати обертатися в іншому напрямку.