Вчуся на магістерській програмі EPAM, мрію про Google: як я опанував розробку з нуля

Минулої осені IT-компанія EPAM спільно з Києво-Могилянською академією запустила дворічний магістерський курс із програмної інженерії англійською мовою. Із сотні охочих, що подали заявки, організатори відібрали 24 особи, які стали студентами першого набору. Серед них – 27-річний білорус Кирило Береснев із Вітебська. Він працює програмістом понад вісім років, нині – віддалено на ІТ-компанію Unstoppable Domains з офісом у Києві.

У партнерському проєкті з EPAM Кирило розповів MC.today, чому він зацікавився цією програмою, як проходить навчання та що дають заняття з ІТ-фахівцями-практиками. Записатися на програму можна за посиланням.

Чому захотів навчатися на програмі EPAM

Я програміст-самоучка. Почав працювати в ІТ ще на останніх курсах коледжу. До вишу не вступав – усе опановував на практиці. Якщо щось не вдавалося, шукав книги, статті та поступово розбирався. Однак відчував, що для кар’єрного зростання мені бракує фундаментальних знань.

Я хотів розвиватися як Solution-архітектор – фахівець, який проєктує загальну архітектуру програмного проєкту. Поясню на прикладі будинку. Якщо ви будуєте котедж, можна взяти типовий проєкт і не мудрувати. Із торговельним центром так уже не вийде: треба намалювати проєкт приміщень і комунікацій, розрахувати навантаження на тримальні стіни. Так само і з інтернет-проєктом, складнішим за сайт-візитівку.

Теорію з Solution-архітектури можна опанувати самостійно за книгами за два-три роки, але на розвиток практичних навичок може піти десять і більше років. Набагато ефективніше навчатися у практиків і розбирати типові помилки з їхнього досвіду, а не набивати ґулі на робочому проєкті.

Я почав шукати профільні курси. Розглянув близько п’яти різних варіантів: онлайн-курси на різних платформах і дві очно-заочні програми – від EPAM та університету Карнегі в США. Від онлайн-курсів відмовився, тому що вони охоплюють тільки вузькі теми. Програма EPAM мені здалася навіть повнішою за американську. Вартість навчання була $4 тис. В університеті Карнегі – приблизно так само, але літати на інший континент, звісно, обійшлося б дорожче.

Мені підійшло, що основна частина курсу проходить онлайн. До київського офісу компанії потрібно приїжджати тільки раз на місяць на кілька днів. Для мене це не проблема – я вже кілька років дистанційно працюю в українських компаніях і їжджу у відрядження до Києва приблизно 10-12 разів на рік.

Як проходив відбір

Тестові завдання під час відбору були складнішими, ніж співбесіди в деяких компаніях. Мені це сподобалося. Подумав, що якщо майбутніх студентів так суворо фільтрують, отже, і викладати будуть на високому рівні.

Відбір розпочався у квітні 2019 року. Спочатку був онлайн-тест на знання англійської, потім – на загальні технічні знання. Після цього нас зібрали на вебінар, розповіли про програму детальніше й несподівано дали ще одне тестове. Потрібно було намалювати архітектуру маленького проєкту, тобто показати, як ти вже розумієш роботу Solution-архітектора.

Часу обмаль: з вечора п’ятниці до ранку понеділка. Я в цей час був у відпустці на Криті. Ноутбук із собою не брав, тільки планшет. Довелося провести вихідні в номері, на все витратив близько десяти годин. Думаю, можна було впоратися і за п’ять, але я хвилювався та хотів усе зробити ідеально.

Останній етап відбору – онлайн-дзвінок із керівниками та майбутніми менторами програми, на якому треба було захистити тестове. Solution-архітектор із EPAM сказав: «Уявімо, що я – замовник. Продай мені своє рішення, поясни, чому воно хороше». Це те, чим Solution-архітектори й займаються в реальному житті.

За кілька тижнів мені повідомили, що я пройшов.

Як влаштоване навчання

Курс стартував у вересні. Нас зібрали в Києві для знайомства з одногрупниками. Тренер-психолог із EPAM влаштував нам мініігри на кшталт пошуку виходу з лабіринту. Це допомогло налаштуватися на командну роботу.

Потім нам дали доступ до онлайн-платформи для навчання, і ми почали займатися. Цю платформу розробили в EPAM, вона схожа на Coursera. Вся теорія поділена на тематичні модулі та викладена в інтерактивному форматі: текст «приправлений» картинками, анімаціями, відеороликами.

На кожен урок відводиться близько тижня. За цей час треба пройти теорію, зробити домашнє завдання та завантажити його на платформу. У мене це займає близько 20 годин на тиждень.

Усі завдання перевіряють ментори з EPAM. А двічі на місяць вони проводять тригодинні вебінари: діляться своїми кейсами, пояснюють тонкощі та відповідають на наші запитання.

Усю теорію ми відпрацьовуємо на практиці. На початку навчання нас поділили на команди по шість-сім осіб і кожній дали тему курсового проєкту. Нам дісталася розробка віртуальної кімнати для дью-дилідженс (процедура оцінки об’єкта інвестування – прим. ред.). Ми поступово готуємо проєктну документацію цього продукту та додаємо туди нові «фішки». Пройшли тему з розробки бізнес-моделі – і розписуємо варіанти, як монетизувати продукт.

Кожну команду веде ментор. Це Delivery-менеджер EPAM (менеджер, який відповідає за постачання продукту клієнту – прим. ред.), який вже керував розробкою подібного проєкту.

Моя улюблена частина курсу – триденні восьмигодинні практичні заняття раз на місяць. До початку карантину вони проходили в офісі EPAM, потім перейшли у формат відеоконференцій. На них ми також відпрацьовуємо практику, вже під наглядом менторів. Нам дають задачу – наприклад, попрацювати над архітектурою продукту, підготувати план робіт на проєкті або вирішити конфлікт із замовником. Ми проєктуємо рішення й одразу ж під час роботи уточнюємо незрозумілі моменти. Такі ефективні заняття допомагають структурувати й закріпити знання.

Приблизно половину поїздок на семінари я суміщав із робочими відрядженнями. У таких випадках і переліт, і житло мені компенсував роботодавець.

Записатися на програму

Хто нас навчає

Усе наші ментори – IT-спеціалісти EPAM, що практикують. Вони змінюються залежно від теми модулю. Модуль із розробки координував Senior Software Engineer, з управління продуктом – Product-менеджер, із програмної архітектури – Solution-архітектор. Мені подобається, що ментори дають не просто теорію у вакуумі, а приклади з реальних кейсів.

Один із Solution-архітекторів розповідав, як приїхав до клієнта, щоб з’ясувати вимоги до майбутнього продукту. Там він помітив, що один із ключових співробітників замовника не ділиться інформацією, тому що вважає, що автоматизація позбавить його роботи. Довелося шукати підхід до цієї людини. Такі історії показують, що Solution-архітектор не тільки розв’язує технічні питання, але і працює з людьми.

Однак є і зворотний бік медалі: усі дуже зайняті на своїх проєктах і не завжди встигають швидко дати зворотний зв’язок. Також не дуже зручно, що ми не маємо прямого зв’язку з викладачами в месенджерах, усі запитання треба накопичувати для спільної онлайн-сесії. Але я розумію, що якби вони весь час займалися тільки студентами, то припинили би працювати за спеціальністю й не змогли б давати головну цінність курсу – актуальні знання.

Частина моїх одногрупників відвідують додаткові заняття із загальноосвітніх предметів у Києво-Могилянській академії. Ще під час вступу нам пропонували вибрати: пройти тільки профільні предмети в EPAM і в кінці отримати сертифікат від компанії або взяти 20 % навчальних годин у КМА й отримати диплом магістра держзразка. Другий варіант коштував дорожче – $6 тис. На жаль, на той момент я не міг претендувати на диплом магістра.

Як EPAM вдосконалює онлайн-платформу

Ми також можемо висловлювати свої побажання, а організатори курсу до нас дослухаються. Наприклад, я запитував, чи можна створити на сайті EPAM окрему сторінку, де будуть доступні сертифікати студентів про закінчення курсу. Так я зможу прив’язати сертифікат до профілю на LinkedIn – і до нього буде більше довіри, ніж до PDF-файлу. У компанії сказали, що вже працюють над цим.

Ще я запропонував координаторам курсу додати функцію, що дасть студентам можливість завантажити уроки з платформи на комп’ютер. Це дозволить зберегти теорію та оновлювати знання після закінчення навчання. Поки що чекаю відповідь, чи зможуть це реалізувати.

Також помічаю, що компанія вдосконалює технічну частину онлайн-платформи. Раніше було не дуже зручно дивитися уроки з телефона або планшета. Тепер цієї проблеми практично немає.

Записатися на програму

Як використовую здобуті знання

Я йшов на курс за технічною експертизою, але несподівано мені сподобався модуль із продуктового менеджменту. Ми вчили, як почати свій проєкт, планувати процес розробки, побудувати бізнес-модель продукту.

У мене іноді з’являються ідеї своїх проєктів. І тепер я розумію, що передусім потрібно не писати код, а оцінити ідею з точки зору бізнесу: кому це може бути потрібно, хто це купить, як знайти інвестиції.

Мені здається, було б цікаво створити якісь спільні стартапи з одногрупниками. У нас зібралися люди з різним досвідом: є менеджери проєктів, тестувальники, програмісти різних напрямів. Середній вік – 25-40 років. Усі дуже розумні, а після такого сильного курсу вони стануть надійними технічними бізнес-партнерами.

Один хлопець прийшов на курс DevOps-інженером (спеціаліст, який автоматизує життєвий цикл застосунку, – прим. ред.), але нещодавно його підвищили до Solution-архітектора. Він перший із нас, хто отримав роботу за новою професією.

А я нещодавно знайшов роботу як розробник. І знову – дистанційно в київській компанії. Завдяки програмі зміг на співбесіді краще відповідати на технічні запитання. І не розгубився, коли мене попросили в режимі відеоконференції написати фрагмент гри «Сапер».

Навіть той факт, що я навчаюсь і маю чіткі плани – стати Solution-архітектором – також допоміг мені. Представники компанії наголосили на цьому, коли робили пропозицію про роботу.

Що планую на майбутнє

Із вересня почнеться другий навчальний рк, на якому студентів поділять на два потоки – за Big Data (великі данні – прим. ред.) і DevOps. Я запитував у менторів, чи можна взяти обидва напрями. Мені відповіли: «Будь ласка, якщо впораєшся». Спочатку я зрадів, а потім оцінив навантаження та зрозумів, що не потягну.

Скоріш за все, виберу Big Data. Там навчать проєктувати архітектуру сервісу, який оброблятиме великі масиви даних. Це можна уявити на прикладі Uber: платформа щосекунди передає тисячі мегабайт даних про місце розташування водіїв, пасажирів тощо.

У майбутньому я хочу переїхати за кордон. Замислююся про США та компанії рівня Google, Apple або Amazon.

Записатися на програму