Кожна криза – це випробування на людяність. Через повномасштабну війну багато українців почали шукати способи підтримувати інших та допомагати своїм громадам.
Ініціативи, що починалися як особисті ідеї, переросли в масштабні проєкти допомоги – від зборів для військових до благодійних заходів та творчих акцій.
З початком війни соціальна відповідальність перетворилася на одну з ключових рис ідентичності кожного українця. Ми допомагаємо друзям, сусідам, незнайомцям. Підтримуємо ініціативи, які змінюють життя інших, і навіть інтегруємо ці цінності у власну роботу.
Ця стаття про те, як ініціативи окремих людей стають рушієм змін, об’єднують колективи та трансформують бізнеси.
Від особистих ідей до спільної місії
Один із таких прикладів – історія команди Uptech, де підтримка волонтерських проєктів стала важливою частиною культури компанії.
Спочатку це були невеликі збори на лікування дітей або допомогу притулкам для тварин, згодом вони переросли в більші проєкти. Одним із перших кроків стала організація внутрішнього фонду, до якого співробітники добровільно перераховували частину своєї компенсації. Зібрані гроші спрямовували на підтримку конкретних соціальних проєктів за результатами колективного голосування.
З початком повномасштабної війни ці ініціативи значно розширилися та стали більш комплексними. Uptech спрямувала всі свої сили на підтримку армії, українців, які постраждали від війни, та власних співробітників і їхніх родин. За період повномасштабної війни Uptech переказала понад 10 мільйонів гривень до «Повернись Живим», «КОЛО», «Фонду Сергія Притули» та задонатила 1 000 000 грн на відбудову «Охматдиту».
Крім того, компанія була технічним партнером у проєкті для «Азову», допомагаючи розробляти платформу Strum, яка дозволяє оформити підписку на регулярну допомогу бригаді.
Історії, що надихають на дії
За кожною соціальною ініціативою стоять конкретні люди, їхні ідеї та бажання допомогти. Кожен із наступних прикладів – це розповідь про людей, які перетворили власні ідеї у важливу підтримку для тих, хто цього потребував найбільше.
Микола Мельник, Head of Design
Микола поєднав свої професійні навички дизайнера з волонтерством. Однією з його ініціатив став розіграш україномовної версії книги для дизайнерів серед тих, хто зробив донати. Крім того, він проводив благодійні дизайн-консультації, усі зароблені кошти з яких передавав на збори.
Найбільш амбітний проєкт Миколи – запис музичного альбому, створеного разом із 10 учасниками, які підтримали ініціативу донатами. Разом вони працюють над концепцією та записом 10 треків, які планують випустити на стримінгових платформах. Цей проєкт ще триває, але вже викликав великий інтерес.
«Для мене ці ініціативи – не лише про допомогу, а й про те, як важливо знаходити творчі підходи до залучення людей. Коли ти можеш об’єднати своє хобі, професію й бажання допомагати. Це мій спосіб зробити внесок у спільну перемогу», – розповідає Микола.
Дмитро Літвинчук, Tech Lead / Full Stack Developer
Коли почалася повномасштабна війна, Дмитро Літвинчук шукав спосіб допомогти найближчим. Перший збір Дмитро організував для батька, який служив у військовій бригаді. Разом із колегами вдалось зібрати 30 тисяч гривень на тепловізор для підрозділу. Незабаром організував ще один збір – для вітчима, на цей раз зібравши 20 тисяч гривень на намет, спорядження та інше необхідне для фронту.
«Для мене було важливо знати, що допомога доходить до тих, хто її справді потребує», – ділиться Дмитро. Цей досвід змінив його підхід до донатів. Замість того, щоб жертвувати невеликі суми на численні збори, він почав робити більші внески на перевірені запити від знайомих людей.
Одним із його постійних способів підтримки стало оформлення підписки на Strum для допомоги батальйону «Азов». «Це мій спосіб підтримати тих, у кому я впевнений на всі 100%», – каже Дмитро. За свою допомогу він отримав кілька шевронів і дві грамоти-подяки, які стали для чоловіка символом того, що його внесок дійсно має значення.
Проте для Дмитра волонтерство – це не лише про фінансову підтримку. «Це про віру в людей і їхню силу. Кожен збір – це шанс зробити реальний вплив», – підсумовує він.
Діана Ясько, Employer Brand Specialist
Діана Ясько вірить, що соціальні ініціативи – це про людей і цінності, які лежать в основі корпоративної культури. «Напрямок CSR – не тому, що “так треба”. Це про нас, про наших людей і наші цінності. Коли ти відчуваєш, що твої дії мають сенс, і воно відгукується не тільки на рівні компанії, а й всієї команди», – пояснює Діана.
Один з прикладів її ініціатив – організація Garage Sale, розпродажу офісних речей із метою допомоги військовим. Ця ідея народилася під час переїзду в менший офіс після початку повномасштабного вторгнення. Команда вирішила не просто позбутися речей, а знайти для них нове корисне застосування.
«Ми зв’язалися зі знайомими військовими та запитали, чи можуть їм знадобитися наші офісні речі. Ви б бачили їхню реакцію! Виявилося, що їм потрібно буквально все: від столів і стільців до штор і обігрівачів», – згадує Діана. Загалом, було передано понад 80 столів, 15 маркерних дошок, кухонна техніка, стільці, штори, обігрівачі та навіть офісне ліжко.
Те, що залишилося після передачі військовим, команда вирішила продати серед колег. Завдяки цій ініціативі вдалося зібрати ще 34 тисячі гривень, які пішли на закриття двох зборів для військових.
«Ця ініціатива показала нам, що допомога може мати різні форми. Це не завжди про великі донати чи масштабні проєкти. Іноді ідеї, як ця, народжуються у моменти змін», – ділиться Діана. Вона переконана, що соціальна відповідальність – це не лише про бізнес, а й про глибокий зв’язок із людьми всередині компанії.
Роман Фурман, R&D Engineering Lead
Роман Фурман розпочав допомогу з передачі дрона батькові колеги, який служив у військовій бригаді. Це стало початком його великого збору на Starlink, який закрився всього за чотири дні. Зібравши понад 100 тисяч гривень, команда змогла швидко закупити обладнання та відправити його на фронт.
«Перший збір був дуже успішним і мотивував продовжувати далі», – розповідає Роман. Згодом його дядько, який ще з 2014 року активно допомагав фронту, почав залучати Романа до більшої кількості запитів. Разом вони створили ефективну систему підтримки військових підрозділів.
Роман пояснює: «Мій дядько збирає запити та доставляє необхідне на фронт, а я займаюся організацією зборів». Спочатку було легко закривати великі збори, але з часом ситуація змінилася, і залучати людей стало важче. Щоб підтримувати мотивацію, вони спробували різні формати, зокрема розіграші в Монобанку, але результати вже не були такими ефективними.
«Зараз ми зосереджуємося на реалістичних цілях і намагаємося закривати близько 70% від потрібної суми. Це вже успіх у нинішніх умовах», – зазначає Роман.
Попри всі труднощі, він не втрачає віри в значущість того, що робить. «Кожен збір – це шанс допомогти тим, хто зараз захищає нашу країну. Це вимагає постійної уваги та зусиль, але результат того вартий», – додає він.
Іванка Кіт, Content Lead
Історія Іванки доводить, як важливо продовжувати підтримку навіть у моменти втоми. Останній збір, яким поділилася співробітниця, розпочався зі звичайного повідомлення у Telegram від її знайомої. Запит стосувався збору на екіпірування для друга зі Старокостянтинова, який перебував на навчаннях перед відправленням на фронт.
«Спочатку я вагалася», – зізнається вона. «Була втома, сумніви щодо того, чи цей збір перевірений. Але наступного дня я зрозуміла, що підтримка зборів – це один із найважливіших способів допомогти ЗСУ».
Вона швидко відкрила банку на невелику суму і закрила її за 9 годин. «Цей досвід нагадав мені, як важливо вірити в себе, в людей і в нашу спільну мету. Навіть невеликий вклад має значення».
Аня Кізірія, Project Manager
Аня розпочала свою волонтерську діяльність після того, як дізналася, що її давній друг пішов до армії. Це стало для неї шоком – людина, яка ніколи не мала зв’язку з армією, вирішила взяти зброю і захищати країну. Усвідомивши, що не може стояти осторонь, Аня створила першу банку та почала активно збирати кошти через Instagram.
«Мій перший великий збір стосувався купівлі 1 000 лопат для військових. Потім були збори на автомобілі, екіпірування, гроші на операції для поранених», – розповідає Аня.
Згодом вона зрозуміла, що найефективніше працювати напряму із запитами від знайомих військових. Один із найбільших її зборів – на рації для підрозділу. Щоб залучити більше донатів, Аня використовувала креативні підходи: організувала показ фільму українського режисера в Лондоні, в Королівській Академії Мистецтв. Для наступного збору її партнер створив 3D-анімацію, яка транслювалася під час кінофестивалю в кінотеатрі Жовтень.
«Кожен новий збір – це виклик, але водночас і можливість зробити реальний внесок. Волонтерство стало частиною мого життя, навіть якщо іноді це морально складно», – каже Аня.
Переглядаючи ці історії, стає зрозуміло, що ініціативи співробітників не лише підтримують громаду, але й створюють глибокий зв’язок із корпоративною культурою компанії.
Люди як ключовий елемент культури
Корпоративна соціальна відповідальність стала необхідністю для кожного свідомого бізнесу, особливо з початком повномасштабного вторгнення. Для компаній цей шлях починається з людей: співробітників, які несуть у собі прагнення до змін і інтегрують ці цінності у культуру організації.
Історії співробітників доводять, що індивідуальні ініціативи та взаємна підтримка здатні перетворити звичайну роботу на місію із глибоким сенсом. Волонтерство змінює не лише громади, яким допомагають, але й самих людей, які беруть у цьому участь. Кожен маленький внесок наближає нас до перемоги – і ця підтримка залишатиметься важливою ще довго після того, як війна завершиться.
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: