Telegram-блогери порадили книги, які їх найбільше вразили у 2024 році. Фото: 1 – Валентина Комар, 2 – Depositphotos, 3 – Наталія Журавель
Якщо ви розмірковуєте над тим, яку книгу прочитати наступною, маємо для вас майже готову відповідь на це питання. Ми звернулись до українських блогерів, що ведуть власні книжкові Telegram-канали, з проханням порадити твори і письменників, які цьогоріч вразили їх найбільше. У цій добірці на вас чекають must-read на всі смаки – вони розважать, захоплять неймовірними сюжетами та змусять задуматись над важливими й нагальними речами та подіями.
Наталія Журавель порадила книги, що дозволяють читачу бодай трішки пожити чужим життям. Колаж: MC.today
Наталія Журавель розповіла, що 2024 рік був особливо плідний на хороші книги, яких вона могла б порекомендувати справді багато.
«Все тому, що я перестала йти на повідці у своєї набутої за час блогерства звички дочитувати все, як би тяжко й погано не йшла книга, адже потрібно написати відгук, поділитись враженням від прочитаного. Відібрала три книги, які лишили найбільший слід у пам’яті та викликали найбільше емоцій», – розповіла блогерка.
Отже, що вона радить почитати.
«Велика глушина» Крістін Генни – художня історія про сильних жінок, співзалежність та ПТСР після війни. За словами Наталії, це дуже драматична, чуттєва та важка історія, яка пробирає до мурах.
«Я рада, що моя мама померла» Дженнетт Маккерді.
«Я автоматично обожнюю майже будь-яку белетристику та мемуари, адже це можливість трохи пожити чужим життям та повчитися на помилках інших. Але гумор авторки, попри все нею пережите, залишив особливий слід у моєму серденьку», – поділилась Журавель.
«Єдина жінка в кімнаті» Марі Бенедикт – це улюблена художня белетристика Наталії про жінку-науковицю, у якій усі бачили лиш красивий придаток, коли насправді вона створила метод частотного гоппінгу (спосіб зміни частот для унеможливлювання глушіння та перехвату), яким користуються і досі.
Катерина Ільчук розповіла про книги українських письменників і письменниць – класику та сучасну літературу. Колаж: MC.today
Катерина Ільчук розповіла, що цього року перечитувала «Записки кирпатого Мефістофеля» Володимира Винниченка й отримала не меншу насолоду, ніж у студентські роки.
«Зрада, розлучення, батьківський інстинкт, аборт, подвійна мораль, лицемірство, самокопання, любовний трикутник, розмірковування про раціо й почуття – це один із тих романів, актуальність якого не втратиться, здається, ніколи. Вчинки головного героя Якова обурюють, але через думки й почуття ми все ж відчуваємо до нього емпатію», – поділилась блогерка.
Також її вразив «Доктор Серафікус» Віктора Петрова-Домонтовича. Раніше Катерина не читала цей роман, хоча обожнює «Дівчину з ведмедиком» цього ж автора. «Доктор Серафікус» – книга про Київ, любовний трикутник, героя-інтроверта Комаху, вамп-жінку Вер, несерйозного й постійно закоханого Корвина, а ще в ній присутні квір-лінія і неймовірна сцена флірту на пляжі.
«Не впевнена, що читання української класики треба починати із цієї книжки, але додати до списку обов’язково!» – зазначила Ільчук.
Катерина також розповіла, що цьогоріч її вразили дві книги сучасних українських авторок – «Усі мої тривожні дзвіночки» Євгенії Бабенко й «Незалежність: перезавантаження» Валерії Савотіної.
«Обидві суперкороткі – їх можна прочитати за вечір, але гарантовано ще будете якийсь час прокручувати в голові теми й сюжет», – поділилась Ільчук.
У першій Христина, якій 18 років, мріє вступити до університету в Києві. І от вона в столиці оселяється в гуртожитку, намагається знайти подруг, встигати із навчанням і будувати стосунки із хлопцями, але весь цей час насолоджуватися життям їй заважає дитяча травма. Вона ж не дає рухатися далі, через ту давню подію Христина всюди відчуває себе зайвою.
«Якщо без спойлерів, то це дуже важлива історія про те, що не потрібно замовчувати такі проблеми», – зауважила Катерина.
«Родзинка» книги «Незалежність: перезавантаження» полягає в тому, що в цієї історії понад 17 фіналів. Це книжка-квест, у якій треба стрибати між розділами (залежно від того, який вибір зробити наприкінці попереднього розділу) і зрештою від усіх цих виборів залежить фінал книжки.
«А починається все з того, що шістнадцятирічна Христя звинувачує маму Аню і таких, як вона, громадян України в тому, що почалося повномасштабне вторгнення. Проте чи так усе легко й очевидно, як здається? Звісно, ні. Я пройшла десь 10 фіналів, бо хотіла дізнатися, яка відповідь куди веде», – поділилась Катерина.
Читайте також: Від челенджа до власного ком’юніті: букблогери розповіли, як запускали свої Telegram-канали
Алла Комарова порекомендувала книги, які дозволяють якщо не повністю звільнитися, то послабити пута, в яких тримають давні травми. Колаж: MC.today
Алла Комарова насамперед порадила почитати «Петрикор – запах землі після дощу» Володимира Рафєєнка. За її словами, це чудова книга, що робить боляче, але лікує.
«Вона прекрасна настільки, наскільки може бути прекрасною терапія суспільної травми. Десь метафорично, а десь прямо, часто із чорним гумором, а частіше – моторошно-містично. Але це грубіша помилка – вважати, начебто тут відбувається щось надприродне, усе в межах суворої неприкрашеної реальності. Реальності виходу з травми, а скоріше – неприкаяного блукання лабіринтом жаху, спричиненого нею. Навіть коли із тобою починають розмовляти давно мертві коти, у цьому ніц містичного. Тим паче коли із тобою починають запекло сперечатися давно мертві собаки, що ти їх власноруч поховав у переліску за хутором. Зразу після того, як їх розстріляли плосколиці брати-буряти», – розповіла Комарова.
Ще одна книжкова рекомендація від неї – «Усі мої тривожні дзвіночки» Євгенії Бабенко. Алла схарактеризувала її як прекрасний дебют, чудову історію про те, як можна багато років страждати від непроговорених травм, а потім нарешті одним кроком від них якщо й не звільнитися повністю, то хоча б послабити хибні пута самозвинувачення.
«Це книжка про травму та шлях до її подолання. Нехай довгий та неправильний. Про довіру та те, як легко її зламати. Про те, що зло – це не якась далека неосяжна чорна клубочінь, чи слиз із пазурами, чи риболюд із запахом протухлих крабів, а звичайні собі люди. Які мовчать чи засуджують, закривають очі чи удають, що побачили інше, відмахуються від проблем чи надто занурені у свої. І частіше за все ці люди – твої родичі. Про те, що травма тебе не визначає і в злочині немає провини жертви, що б там тобі не казали моральні підвалини, не перезавантажені зі славетних 16 затертих років. Це дуже хороша книжка. Місцями іронічна, місцями щемка, місцями по-підлітковому химерна, а місцями дуже по-дорослому мудра», – розповіла Алла.
Саша Павлова порадила, зокрема, моторошні оповіді Стівена Кінга та реалістичну історію занепаду й деградації людини. Колаж: MC.today
Саша Павлова розповіла, що відкриттям року для неї стали книги Франка Тільє – вона дуже любить трилери загалом, але такі, що лишають слід надовго і які можна перечитати кілька разів, трапляються не так часто.
З тих самих причин її вразив цикл Стівена Кінга про детектива Годжеса й Голлі. Йдеться про твори «Містер Мерседес», «Що впало, те пропало», «Кінець зміни», «Аутсайдер» і власне «Голлі».
«Дуже класні, глибокі, проникливі й чудово написані моторошні історії», – розповіла Саша.
А з української літератури вона порекомендувала «Танці з кістками» Андрія Сем’янківа. За словами Павлової, це шикарна й дуже реалістична історія занепаду й деградації людини.
«Але це дуже навмання, бо насправді таких книг значно більше, це просто перші, що спали на думку», – зазначила блогерка.
Вадим Дідик порекомендував дебютні твори молодих українських авторів та книгу, яка через прочитання впливає на наші тривожні та депресивні стани. Колаж: MC.today
Вадим Дідик з українських авторів виокремив антологію сучасної прози «Переступи», куди увійшло 10 оповідань від випускників «Літосвіти», та книжку Світлани Бєлоусової «Приходь без дзвінка».
«Це все про дебюти молодих авторів та авторок у прозі, і щонайголовніше – це якісні, щирі та нові голоси», – розповів він.
З іноземних авторів Вадим рекомендує книжку німкені Маріанни Лекі «Те, що видно звідси».
«Я б, певно, ніколи не звернув на неї увагу, якби не запрошення до обговорення від книжкового клубу “Лектюра” від Goethe-Institut. Прочитав за два дні – неймовірна історія, тепла та тривожна водночас, від якої нічого не очікуєш особливого, а отримуєш натомість усе. Текст, який вражає своєю щирістю, неспішністю, магічним реалізмом, персонажами, наративом, думками, стилем, метафорами, буддизмом, довершеністю та простотою. Я сприймаю цю книжку як терапевтичну історію, яка через прочитання впливає на наші тривожні та депресивні стани», – поділився Дідик.
Читайте також: Як розкрутити книжковий канал в Telegram: українські букблогери діляться порадами та досвідом
Валентина Комар розповіла про книги, які не тільки здобули престижні нагороди, а й змушують задумуватись. Колаж: MC.today
Валентина Комар порадила книгу «Часосховище» Ґеоргі Ґосподінова, за яку автор отримав Букерівську премію. За словами блогерки, цей той випадок, коли на запитання, про що ж власне книга, кожен скаже про щось своє.
«Загалом книга про памʼять і час. Якби вам запропонували повернутись у будь-який момент вашого життя, щоб це було? Найщасливіша мить чи, може, та, коли ви якраз ухвалювали дуже важливе рішення? А якби цілій нації запропонували таке повернення? Що б ви обрали для України?» – запропонувала задуматись Валентина.
Також вона радить прочитати «Довіру» Ернана Діаза. До речі, ця книга також має престижну відзнаку – автор отримав за неї Пулітцерівську премію.
«Якщо ви не читаєте анотації, то моя порада – “протриматись” далі 2 розділів, і все стане зрозуміліше», – сказала Валентина.
До речі, Ернан Діаз разом із Кейт Вінслет працюють над екранізацією цієї книги в серіал.
З української літератури Комар порекомендувала звернути увагу на «Луни» Пилипа Білянського.
«Ця книжка – справжнє відкриття для мене. Може бути нічого не зрозуміло, але цікаво й наче про тебе. Те, що довго не відпустить – гарантую», – заінтригувала блогерка.
Лілія Галка звернула увагу, зокрема, на книгу, яка пояснює вплив історичних травм на долі людей крізь покоління. Колаж: MC.today
Лілія Галка розповіла про збірку, завдяки якій поглянула на відому українську письменницю Лесю Українку з іншого боку. Йдеться про «А все-таки прийди!», яку вона радить прочитати. До речі, у ній дуже багато текстів про жіночу долю.
Ще одна книга, яка вразила Лілію, – «Я звинувачую Аушвіц» Міколая Ґринберґа.
«Це оповідь про те, як історична травма відгукується в третіх поколіннях… Там дуже болючі історії людей», – зазначила Галка.
Також блогерка звернула увагу на книгу «Кім Джійон, 1982 року народження» Чо Намджу. Попри те, що книга про корейську культуру й суспільство, вона доволі універсальна.
«Вражає, як буквально кожен абзац відгукується… Бути жінкою важко», – поділилась Лілія.
Анна Видиш поділилась сильними враженнями від прочитання книги американо-українського автора про наслідки війни для жінок. Колаж: MC.today
Анна Видиш зазначила, що відкриттям цього року для неї став жанр таких собі тревел-мемуарів, а саме «Мрія про Антарктиду» Маркіяна Прохаська.
«Ніколи не вважала шостий континент та станцію “Академік Вернадський” настільки цікавими, як подав їх у книзі автор. Постійно хотілося гуглити, виділяти, щось виписувати та ділитися цим у блозі. Щирий захват і плюс мрія – колись побачити ту всю красу на власні очі», – розповіла Анна.
Ще одна рекомендація від блогерки – книга американо-українського автора Рафаеля Гругмана «Військові злочини проти жінок».
«Це книга-надування про жахливість війн, а також про те, які наслідки вони несуть саме для жінок. Після певних моторошних фактів з історії людства хотілося просто закрити книгу й більше ніколи не відкривати», – поділилась Видиш.
Нагадаємо, раніше українські букблогери розповіли про книжкові клуби – власні та ті, які вони рекомендують відвідати.
Айтівець і начальник Управління ІТ Міністерства оборони України Олег Берестовий іде з посади. На цій…
Транснаціональна компанія Visa запустила в Україні технологію, що дозволяє підтверджувати онлайн-покупки за допомогою біометрії –…
Очільник Міністерства цифрової трансформації Михайло Федоров повідомив, скільки податків сплатили резиденти «Дія.City» в І кварталі…
Українські айтівці Влад Кампов та Діма Малєєв запустили власний стартап mentor.sh – платформу для пошуку…
Засновниця та CEO BetterMe Вікторія Рєпа назвала пораду, яку вона хотіла б дати собі 8…
Станіслав Деркач все життя працював у сфері шоубізу, потім кинув собі виклик, пішов у кардинально…
