Відновити роботу допоміг офісний кіт: як київський бренд корисних товарів ZIZ працює у війну

Київський бренд ZIZ з 2008 року виробляє корисні авторські товари з жартівливими та яскравими принтами.

У компанії не вірили в повномасштабну війну, тому 24 лютого стало для всієї команди шоком. Перші дні всі панікували, про бізнес ніхто не думав. Повернутися до роботи допоміг офісний кіт. Як саме – розповіла редакції MC.today засновниця бренду Анна Диренко.

Бізнес, який почався із саморобних сережок

Бізнес стартував ще 2008 року, коли я почала робити й розмальовувати сережки ручної роботи з полімерної глини. Продавала одну пару, заробляла на матеріали для двох. Згодом одна з клієнток попросила нанести малюнок на наручний годинник – і в мене вийшло.

За декілька років це переросло в повноцінний бізнес: я почала додавати в асортимент корисні речі з цікавим дизайном, який розробляла сама – чашки, обкладинки на документи, інші повсякденні речі. У мене з’явились перші співробітники, я відкрила офіс у Києві. Ми почали працювати з українськими ілюстраторами та художниками, їхні малюнки використовували як принти на товари.

Усі товари ми розробляємо і виготовляємо самі з нуля. Спочатку проєктуємо зовнішній вигляд, вибираємо матеріали, потім придумуємо і наносимо дизайн.

До початку повномасштабної війни в нас усе йшло чудово. Ми планували працювати у двох напрямах розвитку: корпоративні подарунки на замовлення та роздрібний продаж продукції з нашим власним дизайном.

Як пройшли перші дні повномасштабної війни

У нашій команді працюють 30 людей. 10 з них працюють з офісу, ще 20 –  дистанційно чи на підряді.

Наш офіс і виробництво розташовані біля станції метро «Чернігівська», на 21-му поверсі. Раніше ми дуже любили цей краєвид із заходами сонця, проте зараз я бачу більше недоліків, ніж переваг, в офісі на високому поверсі.

Ми не вірили в повномасштабну війну у 21-му сторіччі. Були впевненими, що війна – це пережитки минулого і будь-які питання можна вирішити дипломатичним шляхом. Тому ніякого плану Б в нас не було.

Єдине, до чого ми готувались – можливі проблеми з відправленням вантажів за кордон. Ми торгуємо з усім світом, тому, щоб захистити бізнес, хотіли надіслати партію товару на склади Amazon у США. Але вони не встигли вилетіти з України і застрягли на різних етапах.

Кілька перших днів повномасштабного вторгнення росії я невпинно гортала стрічку новин, планувала виїзд з Києва і спостерігала, як частина команди розсипається по Україні та світу.

Кіт Ізюм

Спочатку хотіла забирати із собою всі товари зі складу. Туди мені треба було дістатись у будь-якому випадку, тому що там живе наш офісний кіт Ізюм. Він уже п’ять років з нами – приємно працювати, коли Ізюм муркоче поруч. Було дуже страшно за нього – як він там, сам у порожньому офісі, слухає вибухи за вікном.

На щастя, один з наших працівників, Степан, став справжнім героєм: поїхав на таксі до кота і забрав його в безпечне місце.

Чому ZIZ так і не виїхав з Києва

За два-три дні я відмовилась від думки забирати товар і тікати. Виїжджати за кордон дуже дорого і невигідно для подальших продажів, а їхати в Західну Україну я не бачила сенсу – ракети долетять і туди.

Десь 28 лютого ми зрозуміли, що наші товари можуть бути корисними. Адже на складі було декілька сотень павербанків і термочашок. Ми забрали приблизно 200 павербанків та 50 чашок і роздали їх ЗСУ і волонтерам.

Ще за декілька днів зрозуміли, що можемо працювати далі. Так ми могли б підтримувати наш бізнес, економіку країни, платити зарплати, купувати коту Ізюму корм, врешті-решт.

Термочашки ZIZ

Ми почали торгувати павербанками і термочашками. Волонтери гріються чаєм з термочашок, а павербанки заряджають телефони ЗСУ та людей, що залишились без електроенергії.  Інші наші товари зараз не дуже потрібні людям. 

З команди ZIZ у Києві залишилось дві людини. Роботу решти команди довелось поставити на паузу, обороти компанії дуже впали. Адже продажі більшості асортименту просто зникли.

Що виявилось найважливішим для бізнесу

• Перше і найголовніше – це люди. Пощастило, що зараз у Києві залишились члени команди, які попри все працюють. Без них було б неможливо налагодити будь-яку роботу. Наше виробництво потребує постійного обслуговування. Якщо б ми всі поїхали і залишили техніку, деяка її частина вийшла б з ладу, адже ми не готували виробництво до простою.
• По-друге – потрібний товар. Нам дуже пощастило, що на складах залишились саме ті позиції, які зараз потрібні людям. Вони користуються попитом, і бізнес може продовжувати працювати. Щоб підбадьорити людей, ми наносимо на товар патріотичні та веселі принти.

Звісно, навіть зараз, коли Київ став безпечнішим, ми зустрічаємося з численними труднощами:

• Через постійні повітряні тривоги на дорогу до офісу витрачаємо багато часу.
• У дводенні комендантські години робота зупиняється повністю.
• Складна логістика – важко замовити, купити й отримати деякі потрібні речі. Наприклад, один з принтерів потребує заміни друкарської головки, яка застрягла в дорозі з Китаю. Оскільки всі постачання наразі зупинили, цю деталь ми не зможемо отримати й замінити.
• Чимало з наших партнерів і колег зупинили виробництва, і це частково гальмує роботу. Наприклад, ми не можемо друкувати на деяких товарах.
• У нас було не так багато запасів термочашок і павербанків на складі. Поповнити їх немає можливості, постачальники обіцяють постачання вже після перемоги. 

Що я можу порадити іншим підприємцям

• Війна допомагає побачити головне. У кожному бізнесі багато непотрібного, що накопичилось роками. Процесів, товарів, розпочатих проєктів. Порада – концентруватись на тому, що працює, лишити тільки ті напрями бізнесу, які зараз можуть бути затребуваними, і підсилити їх. Наприклад, у нас було багато рекламних каналів, які тільки з’їдали бюджети і не окупались. А ще ми багато витрачали на студійні фото. Зараз нам достатньо зняти відео на телефон, оскільки головна умова – потрібний товар.
• Не намагатися планувати наперед.  Якщо раніше плани продажів розписували на місяці та роки, то зараз на дні й тижні.

Я вважаю, що всі, хто має хоч якусь можливість працювати, повинні працювати. До війни важливо було не просто йти, а бігти. А зараз важливо хоча б робити маленькі кроки. Найважливіше – не зупинятись. Наша головна мета – протриматись і зберегти бренд ZIZ до нашої перемоги над окупантами.