Вивчення фінансової грамотності в школах треба було ввести ще десятки років тому – думка експерта

Цьогоріч у навчальній програмі учнів восьмих класів з’явився новий предмет – фінансова грамотність. Як відзначив фінексперт та засновник проєкту Wallet Pro Ігор Дишель, думки щодо цього розділились, адже одні вважають, що вчити дітей поводитися з фінансами варто вже з молодшої школи, другі – що підлітковий вік для цього ідеальний, а треті мають сумніви щодо того, що діти здобуватимуть якісні знання із цього предмету.

Ігор Дишель поділився міркуваннями щодо введення фінансової грамотності як обов'язкового предмета у шкільній програмі та кількома історіями з досвіду роботи в банку. Фото: Depositphotos

Експерт поділився власними міркуваннями з приводу вивчення фінграмотності в школі й пояснив її важливість реальними прикладами з досвіду роботи в банку.

«Фінансова грамотність як предмет мала стати обов’язковою в шкільній програмі вже давно, десятки років тому. Та і взагалі фінансова грамотність мала б бути завжди в шкільній програмі. Коли її краще почати викладати? Моя думка – що швидше, то краще. Чи треба її викладати молодшим класам? Треба. Чи є в цьому сенс? Тут у мене сумніви, бо я також не впевнений, що діти початкових класів готові до сприйняття такої інформації. Але це вже краще судити педагогам, коли і яку інформацію подавати», – поділився міркування Дишель у новому відео на каналі Wallet Pro.

Щодо викладання цього предмету, фахівець вважає, що навіть якщо він новий також для педагога, то, готуючись до уроків за якісними матеріалами, вчитель отримуватиме хорошу базу з фінансової грамотності та здобуватиме навички поводження з грошима.

Читайте також: Кредитні канікули, реструктуризація та рефінансування – чи допоможе це платити менше? Пояснення експерта

«Коли я працював у банку, то часто зустрічав випадки фінансової неграмотності серед дорослих», – поділився засновник каналу.

• Один із клієнтів купував у виплату частинами побутову техніку, але після того, як термін розрахунку сплив, виявилося, що його позика не погашена. Чоловік звернувся до банку й надав виписки, що свідчили про те, що щомісяця, як і належало, він сплачував по 2 тис. грн. Однак крім виписок щодо погашення кредиту він надав також виписки про оплату комунальних послуг. Виявилося, що цей клієнт працював за кордоном, а гроші надсилав братові – той своєю чергою половину коштів справді сплачував за техніку, а іншу використовував для оплати власної комуналки. Ошуканий чоловік, переглядаючи квитанції, не збагнув, що частина грошей йшла за іншим призначенням.
• Іншим разом клієнтка звернулась до банку з наміром остаточно закрити борг за кредиткою, але коли вона вносила потрібну суму, заборгованість лишалась такою самою. Тобто жінка поповнювала картку готівкою в касі банку, менеджер бачив зарахування, а баланс так і залишався мінусовим. Виявилось, що клієнтка знімала гроші з тієї ж картки, борг за якою намагалася закрити.
• Третій випадок, яким поділився Дишель, стався із чоловіком, що продав старе авто, відсвяткував цю подію з другом, поклав гроші на депозит і забув про це. З питаннями щодо своїх грошей він прийшов у банк лиш за кілька тижнів – коли чистив повідомлення в телефоні й побачив серед них код підтвердження на відкриття депозитного рахунку.

«Ці історії дають нам підказку – вчитися фінансової грамотності ніколи не пізно. І що швидше ми почнемо вивчати такий предмет, то краще», – підсумував Дишель.

• Також пропонуємо вам почитати, що означає для українців запровадження трекінгу платіжних операцій через системи електронних платежів НБУ (СЕП) – про це раніше також розповів Ігор Дишель.