Як зробити карʼєру, коли у вас біполярний розлад: особисті історії. Частина 2

«Яка робота підходить людині з біполярним розладом? Залежить від людини з біполярним розладом. Але краще, щоб вона була гнучка», – каже авторка цифрових колажів та візажистка Анастасія Клименко. Про графік, покликання та втому розповіли героїні другої частини матеріалу про особливості побудови кар’єри для людей, що мають біполярний розлад. 

Історії власних успіхів та невдач розповіли жінки, що мають біполярний розлад. Фото: pexels

Вікторія Руденок, фахівчиня з реклами та PR, мама чотирьох дітей

Фото: Вікторія Руденок

Робота в рекламі – це багато стресу, й коли треба – понаднормові завантаження. А нам бажано мати більше стабільності, тому тут варто бути обережними.

Я працювала в рекламному агентстві, що входило до десятки лідерів українського ринку. Коли я вже була директоркою з розвитку великого книжкового проєкту, я дізналась про свою хворобу. Деякий час з цим можна було давати раду: в стадії гіпоманії я придумувала цікаві проєкти, а потім, коли мені ставало гірше, передавала реалізацію колегам. Керівники знали про мій стан і ставился до цього з розумінням, тим паче що на підйомах я організовувала яскраві івенти, понаднормово працювала тощо.

Але не всі невдачі людей з психічними хворобами повʼязані саме з ними. Їхні історії – такі самі, тільки наслідки можуть бути серйознішими (ред.).

Я пішла з роботи не через біполярний розлад, а через дітей: їх четверо, і я більше не справлялася. Потім повернулась до рекламних та книжкових проєктів, але невчасно – почалась велика війна, і я перевезла дітей та маму до Європи. Зараз я займаюся сімʼєю – моїй мамі потрібен догляд – та обдумую вихід на парт-тайм роботу.

Інна, ветеринарна лікарка

Я ветеринарка, і добре, що навчання та інтернатуру я пережила до старту хвороби. Наразі я працюю в приватній клініці і керівництво знає про мій діагноз – я можу брати лікарняний під час загострень, і всім з цим окей. 

Робота доволі монотонна – найчастіше я просто оглядаю тварин та беру аналізи. Ця монотонність, з одного боку, допомагає не впадати в манію, з іншого – буває нудною. Але переходити, наприклад, в хірургію я не готова – забагато навантаження. 

Олена, майстриня з тату з власною студією в Німеччині

Я відчуваю себе на своєму місці. Навіть коли в мене депресія, робота мене витягує. Це те, що допомагає триматися в нормі. Плюс я працюю на себе, і це теж важливо: наприклад, зараз я лежу на денному стаціонарі і працюю тільки вечорами, і мені не треба нікому пояснювати причини. 

Навіть коли в мене депресія, робота мене витягує.

В 2017 році, коли депресія була глибокою, я брехала керівництву, що в мене важка застуда, бо не наважувалася сказати, як є. Врешті мене звільнили. Більше я так не ховалася: на останній роботі в наймі я розповіла про діагноз, і шеф сказав: «Ну, я так і думав, що щось таке є». 

Зараз в мене вже другий власний салон – перший був в моєму рідному місті, зараз воно під окупацією. Коли тато ще був живий, до нього приходили люди з автоматами, шукали мене: все через патріотичні тату, які я робила своїм клієнтам. Люди просто люблять свою країну, а для окупантів це одразу нацизм. 

Анастасія Клименко, авторка цифрових колажів та візажистка

Фото: Анастасія Клименко

В мене була класна корпоративна карʼєра: за освітою я економістка і маркетологиня, працювала з будівельними та промисловими компаніями, а останнім місцем роботи була Bosch. Мені тоді було всього 25, і тут маніфестував розлад, почалась депресія, стало зрозуміло, що я неспроможна. Мене якраз збиралися призначити регіональною бренд-менеджеркою, а я відчувала повну пустоту. І я пішла.

Далі я місяць дивилася «Доктора Хауса», очікуючи, коли спрацюють антидепресанти. 

Потім працювала менеджеркою у фотографки, візажисткою на знімальному майданчику, розвивала власний інтернет-магазин – багато всього. Врешті я познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком, і ми почали працювати разом: він робив фото, а я – візаж. Пізніше ми створили студію, почали займатися фейс-артом і продавати його на стоках, і в нас було багато комерційних замовлень – все йшло добре. Яка робота підходить людині з біполярним розладом? Залежить від людини з біполярним розладом.

Читайте також: Як перетворити тривожність на карʼєрну перевагу – поради експертки

Мій шлюб не пережив повномасштабне вторгнення, і мій чоловік забрав все: бізнес, статки, навіть мої роботи – фейс-арти – він прислав мені в поганій якості, щоб я більше не могла їх продавати.

Після розлучення мені сильно допомогли батьки та брат. Це був 2022 рік, і я думала: кожного дня я можу загинути, то була не була, час втілювати мрію. Стати художницею. 

Колись психіатриня порадила мені робити цифрові колажі – як додаткову терапію. Я робила їх роками: і цифрові, і аналогові, додавала фарби та різні змішані техніки, експериментувала з матеріалом. 

Тож як економістка-маркетологиня я розробила план і стала подавати свої роботи на виставки, робити серії колажів, розвивати свій бренд. Це не просто творча робота – саме операційна частина зʼїдає багато сил та часу, а ще іноді грошей. 

Але врешті мене виставляють в Ліхтенштейні, Бельгії, Великобританії, Італії, США тощо. Плюс онлайн-виставки, які не привʼязані до країни. 

Зараз в мене чимало планів: це і новий сайт, і мерч, і курси коучингу, бо я також проводжу тренінги: я багато писала про розлад, і мене запросили стати експерткою Всесвітньої організації здоров’я. Все це я роблю без помічників: вони не встигають за мною, за моїм рухом чисто фізично.

А коли в мене закінчуються сили – я просто вимикаю ноутбук, йду на озеро, плаваю, читаю паперові книжки і нічого більше не роблю. 

Нагадуємо, що першу частину матеріалу ви можете прочитати тут.