Як зробити карʼєру, коли у вас біполярний розлад: особисті історії. Частина 2

«Яка робота підходить людині з біполярним розладом? Залежить від людини з біполярним розладом. Але краще, щоб вона була гнучка», – каже авторка цифрових колажів та візажистка Анастасія Клименко. Про графік, покликання та втому розповіли героїні другої частини матеріалу про особливості побудови кар’єри для людей, що мають біполярний розлад. 

[social_blue social="telegram"]

Вікторія Руденок, фахівчиня з реклами та PR, мама чотирьох дітей

Робота в рекламі – це багато стресу, й коли треба – понаднормові завантаження. А нам бажано мати більше стабільності, тому тут варто бути обережними.

Я працювала в рекламному агентстві, що входило до десятки лідерів українського ринку. Коли я вже була директоркою з розвитку великого книжкового проєкту, я дізналась про свою хворобу. Деякий час з цим можна було давати раду: в стадії гіпоманії я придумувала цікаві проєкти, а потім, коли мені ставало гірше, передавала реалізацію колегам. Керівники знали про мій стан і ставился до цього з розумінням, тим паче що на підйомах я організовувала яскраві івенти, понаднормово працювала тощо.

Але не всі невдачі людей з психічними хворобами повʼязані саме з ними. Їхні історії – такі самі, тільки наслідки можуть бути серйознішими (ред.).

Я пішла з роботи не через біполярний розлад, а через дітей: їх четверо, і я більше не справлялася. Потім повернулась до рекламних та книжкових проєктів, але невчасно – почалась велика війна, і я перевезла дітей та маму до Європи. Зараз я займаюся сімʼєю – моїй мамі потрібен догляд – та обдумую вихід на парт-тайм роботу.

Інна, ветеринарна лікарка

Я ветеринарка, і добре, що навчання та інтернатуру я пережила до старту хвороби. Наразі я працюю в приватній клініці і керівництво знає про мій діагноз – я можу брати лікарняний під час загострень, і всім з цим окей. 

Робота доволі монотонна – найчастіше я просто оглядаю тварин та беру аналізи. Ця монотонність, з одного боку, допомагає не впадати в манію, з іншого – буває нудною. Але переходити, наприклад, в хірургію я не готова – забагато навантаження. 

Олена, майстриня з тату з власною студією в Німеччині

Я відчуваю себе на своєму місці. Навіть коли в мене депресія, робота мене витягує. Це те, що допомагає триматися в нормі. Плюс я працюю на себе, і це теж важливо: наприклад, зараз я лежу на денному стаціонарі і працюю тільки вечорами, і мені не треба нікому пояснювати причини. 

Навіть коли в мене депресія, робота мене витягує.

В 2017 році, коли депресія була глибокою, я брехала керівництву, що в мене важка застуда, бо не наважувалася сказати, як є. Врешті мене звільнили. Більше я так не ховалася: на останній роботі в наймі я розповіла про діагноз, і шеф сказав: «Ну, я так і думав, що щось таке є». 

Зараз в мене вже другий власний салон – перший був в моєму рідному місті, зараз воно під окупацією. Коли тато ще був живий, до нього приходили люди з автоматами, шукали мене: все через патріотичні тату, які я робила своїм клієнтам. Люди просто люблять свою країну, а для окупантів це одразу нацизм. 

Анастасія Клименко, авторка цифрових колажів та візажистка

В мене була класна корпоративна карʼєра: за освітою я економістка і маркетологиня, працювала з будівельними та промисловими компаніями, а останнім місцем роботи була Bosch. Мені тоді було всього 25, і тут маніфестував розлад, почалась депресія, стало зрозуміло, що я неспроможна. Мене якраз збиралися призначити регіональною бренд-менеджеркою, а я відчувала повну пустоту. І я пішла.

Далі я місяць дивилася «Доктора Хауса», очікуючи, коли спрацюють антидепресанти. 

Потім працювала менеджеркою у фотографки, візажисткою на знімальному майданчику, розвивала власний інтернет-магазин – багато всього. Врешті я познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком, і ми почали працювати разом: він робив фото, а я – візаж. Пізніше ми створили студію, почали займатися фейс-артом і продавати його на стоках, і в нас було багато комерційних замовлень – все йшло добре. Яка робота підходить людині з біполярним розладом? Залежить від людини з біполярним розладом.

Читайте також: Як перетворити тривожність на карʼєрну перевагу – поради експертки

Мій шлюб не пережив повномасштабне вторгнення, і мій чоловік забрав все: бізнес, статки, навіть мої роботи – фейс-арти – він прислав мені в поганій якості, щоб я більше не могла їх продавати.

Після розлучення мені сильно допомогли батьки та брат. Це був 2022 рік, і я думала: кожного дня я можу загинути, то була не була, час втілювати мрію. Стати художницею. 

Колись психіатриня порадила мені робити цифрові колажі – як додаткову терапію. Я робила їх роками: і цифрові, і аналогові, додавала фарби та різні змішані техніки, експериментувала з матеріалом. 

Тож як економістка-маркетологиня я розробила план і стала подавати свої роботи на виставки, робити серії колажів, розвивати свій бренд. Це не просто творча робота – саме операційна частина зʼїдає багато сил та часу, а ще іноді грошей. 

Але врешті мене виставляють в Ліхтенштейні, Бельгії, Великобританії, Італії, США тощо. Плюс онлайн-виставки, які не привʼязані до країни. 

Зараз в мене чимало планів: це і новий сайт, і мерч, і курси коучингу, бо я також проводжу тренінги: я багато писала про розлад, і мене запросили стати експерткою Всесвітньої організації здоров’я. Все це я роблю без помічників: вони не встигають за мною, за моїм рухом чисто фізично.

А коли в мене закінчуються сили – я просто вимикаю ноутбук, йду на озеро, плаваю, читаю паперові книжки і нічого більше не роблю. 

Нагадуємо, що першу частину матеріалу ви можете прочитати тут.