Які українські родовища захопила росія і чому відновити видобуток не вдасться навіть після звільнення

Пам’ятаєте з уроків географії, як нам розповідали, що Україна дуже багата природними ресурсами? Але за роки війни та анексії Криму, що почалася у 2014 році, росія зайняла сотні українських родовищ корисних копалин. Лише за скромними оцінками, вартість цих родовищ може становити від 12,5 трлн до 15 трлн доларів. Україна втратила доступ до таких ресурсів, як нафта, газ, вугілля, сіль, залізна і титанова руда, золото, уран, граніт, марганець і літій – усе через агресію Росії. Які наслідки матимуть ці втрати, і чи зможе країна відновити видобуток після повернення контролю над територіями, MC.today переповідає з посиланням на BBC.

Уже на початку 2023 року, коли російські сили захопили багатий на поклади солі Соледар, розташований поблизу Бахмута, з’явилися припущення про те, що ПВК «Вагнер», керівником якого є Євгеній Пригожин, зацікавлена в ресурсах. Агентство Reuters, посилаючись на представника адміністрації США, також писало про можливий інтерес росії до української солі та гіпсу.

Науковці стверджують, що в Україні містяться приблизно 120 видів корисних копалин, які мають промислове значення. Крім того, тут є родовища 21 рідкісноземельного елемента зі списку 30 речовин, визнаних Європейським Союзом як «критично» необхідні. Ці матеріали є важливими для розвитку «зеленої» енергетики. Серед них літій, кобальт, скандій, графіт, тантал, ніобій та інші.

«Приблизно п’ять відсотків світових запасів “критичних сировин” містяться в Україні, яка займає лише 0,4% поверхні Землі», – зазначила заступниця міністра захисту навколишнього середовища та природних ресурсів Світлана Грінчук на засіданні Європейської економічної комісії Організації Об’єднаних Націй (ЄЕК ООН).

росія, позбавивши Україну доступу до своїх природних ресурсів, завдала країні збитків на мільярди доларів.

Інститут геологічних наук НАН провів розрахунки, згідно з якими Україна втратила контроль над понад 700 родовищами з загальної кількості понад 2160. Це практично третина всіх родовищ, які розташовані на окупованих територіях або неподалік лінії фронту.

Читайте також: ППО, яке змінило все. Як невдала атака росіян на Київ перевернула уявлення світу про ядерну зброю

На півострові Крим та в акваторії Чорного моря було залишено родовища вуглеводнів, залізних руд, а також вапняків, необхідних для виробництва соди.

За роки незалежності Україна тільки почала освоювати запаси природного газу в Криму та південних областях. Його запаси оцінюються принаймні у 2-3 трильйони тонн, а запаси нафти з конденсатом – ще в один трильйон. Про це розповіла директорка Інституту геологічних наук, академікиня Стелла Шехунова.

Ці ресурси могли б забезпечити енергетичну незалежність країни та навіть створити нові можливості для експорту. За словами Шехунової, Україна могла б стати другою у Європі державою-експортеркою природного газу.

росія не тільки захопила родовища та свердловини, але й інфраструктуру, включаючи сховища, судна, підводні газогони, бурові установки з назвами «Таврида», «Сиваш» та платформи «Петро Годованець» і «Незалежність».

Найбільші втрати стосуються родовищ горючих корисних копалин, зокрема вуглеводнів та вугілля. Як зазначає Шехунова, майже чверть родовищ нафти та газу України розташовані на окупованих російською армією територіях. Однак ситуація з вугіллям ще гірша, оскільки Україна втратила контроль над 80% своїх вугільних родовищ.

Крім того, міністр енергетики України Герман Галущенко заявив, що серед захоплених родовищ чверть державних вугільних шахт.

Поклади залізної руди в Україні вважаються найбільшими у світі, повідомляє директорка Інституту геологічних наук.

У 2014 році, у Криму були захоплені родовища Керченського залізорудного басейну, на яких базувався Керченський залізорудний комбінат.

У 2022 році росія також захопила родовища Білозерського та Приазовського залізорудних районів у Запорізькій і Донецькій областях. Запаси руди в Приазовському районі оцінюються в три мільярди тонн.

У 2014 році Україна втратила майже 100% доломітів для металургії, 100% карбонатної сировини для виробництва карбонату натрію, 90% пиляного каменю, понад 80% родовищ флюсової сировини, понад 95% родовищ вогнетривких глин, а також сировинну базу і комплекс з виробництва брому, оксиду магнію, соди, гафнію та інших продуктів.

На окупованих територіях розташовані родовища золота. Серед них є Бобриківське родовище на Луганщині, Сурожське поблизу Бердянська Запорізької області, а також кілька родовищ у Донецькій області.

Ситуація з сіллю є критичною. Україна раніше вважалася країною, що має достатні запаси кам’яної солі на багато років. На балансі держави є 15 родовищ, з яких третина має ліцензію. Однак, впродовж останніх десять років всі потреби задовольнялися силами Артемівського родовища в Соледарі. Ще до окупації видобуток солі у Соледарі припинили, що призвело до дефіциту.

Зараз лише одне родовище – Дрогобицьке на Львівщині – постачає сіль на внутрішній ринок, розповідає Шехунова. Унікальне Солотвинське родовище на Закарпатті було затоплене внаслідок прориву води у 2010 році.

Україна традиційно вважалася країною з великими запасами марганцю, який є важливим для металургійної промисловості. На окупованих територіях перебуває Велико-Токмацьке родовище марганцевих руд у Запорізькій області.

Нікополь та Марганець на Дніпропетровщині, де відбувається видобуток марганцю, постійно перебувають під обстрілами.

За даними уряду, запаси літію в Україні оцінюються приблизно в 500 тисяч тонн. Хоча видобуток ще не був налагоджений, раніше існували плани в цьому напрямку.

росія окупувала щонайменше два родовища літію: Шевченківське в Донецькій області та родовище комплексних руд Крута Балка в районі Бердянська. Україні залишаються під контролем рудопрояви літію на Кіровоградщині.

Для росії літій дуже важливий, оскільки на її території його не видобувають. Ще рік тому представник мінпромторгу рф, Владислав Демидов, вважав літій «гігантською» проблемою для росії, оскільки Аргентина та Чилі зупинили експорт, а єдиним постачальником залишалася Болівія.

росія також імпортує каолін, а до війни Україна була на першому місці серед постачальників. Зараз родовища в Донецькій області під контролем окупантів, і вони висловлюють плани відновити видобуток.

Під контролем

До початку війни Україна входила до десятки найбільших країн-виробників урану.

На непідконтрольних територіях Миколаївської, Харківської, Донецької та Луганської областей розташовані родовища урану, які досі не розроблялися Україною.

Проте найбільші родовища розташовані на підконтрольній території в Кіровоградській області. Якби росії вдалося окупувати найбільше в Європі родовище урану, це значно зміцнило б її позиції на ринку ядерного палива.

Упродовж багатьох років Україна продавала свою руду в росію за низькою ціною, отримуючи ядерне паливо для атомних електростанцій. З самого початку незалежності були плани побудувати заводи з перероблювання руди та виробництва палива, що допомогло б зменшити залежність від російських виробників.

Наслідки та перспективи

Міністр енергетики Галущенко, повідомляв про скорочення видобутку вугілля на 40%. У вересні 2022 року уряд повністю заборонив його експорт. Україна минулої зими змогла залежати від внутрішніх запасів вугілля, але чи буде можливо це у майбутньому? Дефіцит вугілля почався вже у 2014 році, коли проросійські сили окупували частину Донецької та Луганської областей.

Крім того, Україна припинила експорт газу та змушена була імпортувати його восени та взимку.

Згідно з даними консалтингової компанії GMK Center, експорт титанових руд зменшився на 42%.

Директор спецпроєктів науково-технічного центру «Психея», Геннадій Рябцев, висловлює сумніви щодо перспектив видобування корисних копалин при повномасштабній війні. Він зауважує, що відновлення роботи, наприклад, вугільних шахт, багато з яких були занедбані ще до початку конфлікту, буде неможливим. Також виникнуть проблеми з обробкою сировини, оскільки значна частина підприємств металургійного комплексу на Донбасі зруйнована, а близько половини українських теплових станцій, що працювали на вугіллі, зупинені.

Рябцев також наголошує на високій конкуренції у світі, що може зробити невигідним відновлення видобутку та експорту копалин. Він вважає, що має сенс видобувати тільки ті копалини, які мають попит у світі або є стратегічно важливими для України на довгі періоди.

Рябцев підкреслює, що війна сильно ударила по національній економіці, і ймовірно, виникне потреба в розвитку інших галузей промисловості, таких як харчова та переробна промисловість, ІТ та галузі послуг.